Справа №4-С-19
2010р.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010р. Лутугинський районний суд Луганської області в складі:
головуючого – судді Заботіна В.В.
при секретарі – Баранчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Лутугине скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції, -
В с т а н о в и в:
Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції, посилаючись на наступне.
Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області №2-498/2010р. від 07.09.2010р. стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 134074,58грн. та судові витрати в сумі 1466,27грн., а всього 135540,85грн. та розстрочене виконання рішення суду до 2014 року. 10 листопада 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіна Д.С. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» заборгованості у розмірі 135540,85грн., наклала арешт на все її майно та заборону на його відчуження. 17 листопада 2010 року державний виконавець винесла постанови про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 13554,08 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 6,88грн. На думку заявників, державний виконавець Воронухіна Д.С. діяла незаконно, коли штучно виключила одного із солідарних боржників, а саме ОСОБА_1, з виконавчого провадження і 9 листопада 2010 року зробила запити за №І7036/02-14/7 до МРЕВ, УДАЇ, БТІ, Управління Пенсійного фонду, а також за №17035/02-14/7 до ДПІ у Лутугинському районі тільки відносно другого солідарного боржника ОСОБА_1, тобто ще до відкриття 10.11.2010 року виконавчого провадження № 937/7 (номер за ЄДРВП 22467131). Вважають дії державного виконавця Воронухіної Д.С. незаконними, а означені постанови підлягають скасуванню, тому що порушують ст.ст. 19 ч.2, 124 Конституції України, ст. ст. 4, 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» та ст. ст. 5, 7, 11, 24, 27, 30, 33, 46, 55 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявники в скарзі посилалися на те, що державний виконавець Воронухіна Д..С. свідомо при пустилася низки порушень, а саме: не надіслала кожному з солідарних боржників копію постанови про відкриття виконавчого провадження; привласнила собі функцію суду, фактично скасувавши розстрочення до 2014 року виконання судового рішення; скасувала солідарне стягнення суми заборгованості банку, по-перше, з ОСОБА_1, а по друге, з ОСОБА_2, штучно виключивши першого боржника (клієнта банка ї позичальника) з числа солідарних боржників; штучно скоротила строки стягнення з 51 місяця до однієї неділі, не довела до солідарних боржників відома про винесення зазначених постанов, позбавила їх можливості скористатися правом своєчасно звернутися до суду із заявою про визначення порядку і способу виконання рішення, розстроченого виконанням до 2014 року. Державний виконавець Воронухіна Д.С. не звернула уваги на наявність обставин, які ускладнювали й навіть унеможливлювали виконання розстроченого стягненням 135540,85 гри. до 2014 року судового рішення на користь банку, а саме вказівки у виконавчому листі розстрочити виконання рішення суду до 2014 року, оскільки спосіб та порядок виконання в ньому не було визначено.
Зазначений державний виконавець не звернувся з відповідною заявою до суду в порядку, визначеному ст,373 ЦГЖ України, керуючись ст. ЗЗ Закону України «Про виконавче провадження», хоча необхідність у цьому була. Загальновідомо, що розстрочення - це розтягування платежу (стягнення), дріблення його на декілька менших, що здійснюються протягом певного періоду часу, тобто розстрочення виконання рішення суду про стягнення суми заборгованості передбачає таке стягнення рівномірними частинами.
Відповідно до ст. 70 ч. І ЦПК України строк, що вираховується роками, спливає у відповідний місяць і число останнього року строку, тобто строк розстрочення судового рішення, що 17.09.2010 року набрало законної сили, спливає 31 грудня 2014 року. Грубе перекручування та пересмикування змісту виконавчого листа №2-498 від 07.09.2010 року, виданого 12.10.2010 року Лутугинським районним судом стягувачу, призвело до незаконної заміни розстроченого виконанням рішення на звичайне — не розстрочене, а також призвело до необґрунтованого накладення арешту на все майно одного із солідарних боржників — ОСОБА_2, а також необґрунтованого стягнення з неї виконавчого збору в сумі 1354,08 грн. Елементарні підрахунки свідчать про те, що за заявою стягувача в разі сплати суми заборгованості 135540,85 грн. з 1 грудня 2010 року до 31 грудня 2014 року, тобто за 49 місяців, щомісячний платіж склав би 2766,14 грн., який добровільно й регулярно заявники разом сплачували б як солідарні боржники.
Тільки 30 листопада 2010р. ОСОБА_1, до цього штучно відсторонений від участі у виконавчому провадженні, отримав можливість ознайомитися із зазначеними постановами державного виконавця Воронухіної Д.С. та іншими матеріалами виконавчого провадження про стягнення заборгованості 135540,85 гри. з боржника ОСОБА_2. На думку заявників, порушення у виконавчому провадженні призвели до вимушеного пропущення заявниками з наведених вище поважних причин десятиденного строку на звернення зі скаргою до суду.
У судовому засіданні заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скаргу підтримали, уточнили свої вимоги та просили поновити строк на звернення зі скаргою до суду, скаргу задовольнити повністю, визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіної Д.С. по ВП №22467131: про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованості у розмірі 135540,85грн. і накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2, та заборону на його відчуження від 10.11.2010р.; про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 13554,08грн. від 17.11.2010р.; про стягнення з ОСОБА_2 6,88грн. витрат на проведення виконавчих дій від 17.11.2010р., а також зобов’язати відділ державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції у місячний строк повідомити Лутугинський районний суд про виконання ухвали.
Представник відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіна Д.С. зі скаргою не погодилася, пояснила, що у відділу ДВС перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованості у розмірі 135540,85грн., по якому виконавчі дії були проведені згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження, а накладення арешту на все майно ОСОБА_2 та заборона на його відчуження було здійснено постановою про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення; в зв’язку з розстроченням виконання рішення суду до 2014 року підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було; виконавчого документа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у відділі ДВС не має, тому вважає, що він як солідарний боржник від участі у виконавчому провадженні не відсторонений та права його порушені не були; просила відмовити в задоволенні скарги.
Представник стягувача - Публічного Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, представника відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіної Д.С., перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції перебуває на виконанні виконавчий лист №2-498/2010р. від 12.10.2010р. про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 134074,58грн. та судових витрат в сумі 1466,27грн., а всього 135540,85грн., в якому зазначено, що виконання рішення суду розстрочене до 2014 року. (а.с.8). 10 листопада 2010 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіна Д.С. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Індустріально-експортний банк» заборгованості у розмірі 135540,85грн., наклала арешт на все її майно та заборону на його відчуження (а.с.9). Постановами державного виконавця від 17 листопада 2010 року з ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір у розмірі 13554,08 грн. (а.с.10) та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 6,88грн. (а.с.11). Про порушення своїх прав заявники дізналися лише 30.11.2010р.
Досліджені в судовому засіданні докази дають підстави вважати дії державного виконавця неправомірними, а означені постанови підлягають скасуванню, оскільки винесені з порушенням діючого законодавства.
Відповідно до ст.19 ч. 2 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставах, у межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією і законами України.
Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких накладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу»
працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати
службової обов'язки, не допускати в свої діяльності порушення прав громадян та
юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що державній
виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених
ним Законом, не упереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії: здійснювати
необхідні .заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі
на примусове виконання рішення (виконавчий документ) у спосіб і порядок, визначені
виконавчим документом; роз'яснює сторонам права і обов'язки. Державний виконавець
при здійсненні виконавчого провадження має право не тільки накладати арешт на майно,
але й звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення,
порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання,
відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Згідно ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»
державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній
відповідності із законом і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних
інтересів громадян і юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому
провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені
державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручить участь у виконавчому провадженні одному із співучасників.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» копія
постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня
надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий
документ.
Згідно ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» копії
постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні
бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого
провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою
кореспонденцією.
Стаття 30 Закону Україні «Про виконавче провадження» передбачає, що
державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи
отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. ЗЗ Закону України «Про виконавче провадження» за
наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони
мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» у разі
невиконання рішення у строк, установлений добровільного його виконання, з
боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником
відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо
підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми; постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»
державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого або за
постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може
6ути накладено арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами.
Оскільки державний виконавець не надіслала кожному з солідарних боржників копію постанови про відкриття виконавчого провадження; починаючи виконувати рішення, не пересвідчилася, чи отримана боржником ОСОБА_2 копія постанови про відкриття виконавчого провадження; не вирішила питання щодо погашення суми заборгованості солідарним боржником ОСОБА_1; привласнила собі функцію суду, фактично скасувавши розстрочене до 2014 року виконання судового рішення; штучно скоротила строки стягнення з 51 місяця до однієї неділі; не звернула уваги на наявність обставин, які ускладнювали й унеможливлювали виконання рішення суду, розстроченого виконанням до 2014 року, не звернулася з відповідною заявою до суду в порядку, визначеному ст. 373 ЦПК України та ст. ЗЗ Закону України «Про виконавче провадження», хоча необхідність у цьому була, оскільки спосіб та порядок виконання не було визначено, та позбавила боржників можливості скористатися правом самим своєчасно звернутися до суду із заявою про визначення порядку і способу виконання рішення суду, що призвело до незаконної заміни розстроченого виконанням рішення на звичайне — не розстрочене, а також до необґрунтованого накладення арешту на все майно боржника - ОСОБА_2, хоча відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» накладення арешту на майно боржника при відкритті виконавчого провадження це лише право, а не обов’язок державного виконавця, а також призвело до необґрунтованого стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 13554,08 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 6,88грн., то наведене дає підстави вважати, що скарга підлягає повному задоволенню, дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції повинні бути визнані неправомірними, а постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіної Д.С. по ВП №22467131 щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2, та про заборону на його відчуження, а також про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій скасуванню.
Суд вважає за можливе поновити заявникам строк на звернення з даною скаргою до суду, оскільки наведені вище порушення у виконавчому провадженні призвели до вимушеного пропущення заявниками десятиденного строку на звернення зі скаргою до суду.
Також суд погоджується із заявниками щодо судових витрат, пов’язаних з розглядом скарги, та вважає за можливе не стягувати їх з відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції на користь заявників.
Керуючись ст.ст. 19 ч.2, 124 Конституції України, ст. ст. 4, 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» та ст. ст. 5, 7, 11, 24, 27, 30, 33, 46, 55 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 210, 293, 373, 383-389 ЦПК України, суд –
У х в а л и в:
Поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця до суду.
Скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Воронухіної Д.С. по ВП №22467131:
• - від 10 листопада 2010 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк» заборгованості у розмірі 135540,85грн. і накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_2, та заборону на його відчуження;
• - від 17 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 13554,08грн.;
• - від 17 листопада 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 6,88грн. витрат на проведення виконавчих дій.
Зобов’язати відділ державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції у місячний строк повідомити Лутугинський районний суд про виконання ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: