справа №2-2006/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2010р. м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Мєркулова Л.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про зобов’язання здійснити перерахунок та виплати пенсії з урахуванням її підвищення як особі, яка має статус «дитина війни»
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя з вищезазначеними позовними вимогами.
Позивач просив справу розглядати за його відсутності, та в письмовій заяві підтримав позовні вимоги.
Представником відповідача надано заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності, а також письмові заперечення, в яких просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що всі виплати були здійснені в межах діючого на час виплат законодавства і будь яких порушень прав позивача з їх боку не було, разом з тим заявили, що окремою підставою для відмови в задоволенні позову є пропущення позивачем 3-х річного строку звернення до суду.
Дослідивши обставини справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (у редакції від 18.11.2004р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте зазначена допомога виплачувалася не в повному обсязі, обмежувалася Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Пунктом 17 ст.77 та ст.110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005р. дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006р., тому позовні вимоги в частині зобов’язання донарахування та виплати надбавки до пенсії відповідно спеціального закону за 2006р. не підлягають задоволенню, а управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м.Запоріжжя діяло в межах своїх повноважень та в рамках діючого на той момент законодавства.
Право позивача на отримання за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007р., яким визнані неконституційним положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли на 2007р. дію ст.6 Закону №2195-IV від 18.11.2004р.
Право позивача на отримання за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено Рішенням Конституційного Суду України №10рп від 22.05.2008р., яким визнані неконституційним положення п.1, 2 ст.41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась та зміни до неї не вносилися. Закон має вищу юридичну силу по відношенню до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008р., на яку посилається в своїх запереченнях відповідач, як на підставу правомірності своїх дій. З огляду на викладене, відповідач мав здійснювати виплату позивачу підвищення його пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На правильність висновку суду не впливають ані посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати, ані вимоги ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», бо до спірних правовідносин необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та його права на отримання щомісячного підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та відповідно, суд має застосувати подібні правовідносини (аналогія закону).
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії, відповідач зобов’язаний відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, виходячи з кола повноважень відповідача щодо нарахування та виплати пенсії, суд вважає передчасним вирішення питання щодо покладення зобов’язання здійснити нарахування пенсії і забезпечити її виплату у конкретно визначеній грошовій сумі. Також суд вважає, що навіть при відсутності належного фінансування державою даного виду виплат, відповідач був зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовуючи надані йому повноваження відповідач повинен був донарахувати позивачу пенсію до розмірів, визначених в даному випадку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавлений.
З огляду на наведене, суд визнає неправомірними дії відповідача щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно зі ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» у період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010 по 09.11.2010
Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому пенсію з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» на майбутній час, суд приходить до висновку відмовити у їх задоволенні, оскільки правовою підставою для звернення до суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, та захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.
Відповідач в своїх запереченнях посилається на застосування 3-річного строку позовної давності звернення до суду за захистом порушених прав. Позивач звернувся до суду з позовом в вересні загальний строк звернення до суду згідно діючого законодавства – 3 роки, тому суд відповідно до ст.ст.257, 267 ЦК України не застосовує наслідки пропущення строків позовної давності, оскільки цей строк не пропущений позивачем.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя щодо відмови проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., та з 01.01.2010 по 09.11.2010р.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010 по 09.09.2010р. з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя : Л.О.Мєркулова