Справа  № 1-113, 2010 року  

В И Р О К  

  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

28 грудня 2010 року                              Ставищенський  районний суд Київської області в складі:  

головуючого - судді:                             Гуртовенко Р.В.,              

при секретарі:                              Шевченко Т.А.,    

з участю прокурора:                             Малашич Ю.Ю.,  

захисника ОСОБА_1:                   ОСОБА_2,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище справу про обвинувачення   ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, працюючого, військовозобов’язаного, раніше судимого Ставищенським районним судом Київської області 18 листопада 2009 року за ст. 185 ч. 3 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень, 28 квітня 2010 року за ст. ст. 185 ч. 2, 162 ч. 1 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, 15 листопада 2010 року за ст. 297 ч. 2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, в скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України;  

ОСОБА_1   , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта повна загальна серденя, не одруженого, не працюючого, військовозобов’язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  09.11.2010 року, близько 17 години, ОСОБА_3 погодився на пропозицію ОСОБА_1 вчинити крадіжку чавунних батарей з   приміщення Ставищенського оздоровчого відділення Володарської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату   , вступивши тим самим з останнім в попередній злочинний зговір. З метою виконання свого злочинного умислу вони   через двері, в яких був отвір, проникли на другий поверх триповерхового корпусу приміщення вказаної школи-інтернату, що знаходиться по вул. Санаторній, 1 в смт. Ставище Київської області. З метою обернення на свою користь та особистого збагачення таємно викрали три чавунні радіатори опалювання вартістю 882 гривні, визначеною на час скоєння злочину, що належать Володарській загальноосвітній санаторній школі-інтернату.  

З викраденим майном ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, привласнивши викрадене на свою користь.  

Допитаний в судовому засіданні   ОСОБА_3   свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України визнав повністю, суду показав, що 09.11.2010 року, близько 15 години, він біля Ставищенського НВК № 2, що розташований по вул. Радянській в смт. Ставище зустрів свого знайомого ОСОБА_1, з яким в ході розмови домовився зустрітися ввечері. Цього ж дня, близько 17 години, на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4, з яким він домовився про зустріч поблизу його домогосподарства. Зустрівшись з ОСОБА_1, останній запропонував йому піти до санаторію „Дружба”, що знаходиться в смт. Ставище. На вказану пропозицію він погодився. Близько 17 години 20 хвилин вони знаходилися поблизу санаторію і ОСОБА_4 йому пояснив, що на другому поверсі триповерхового санаторію наявний в дверях отвір, через який можна проникнути в середину приміщення. Вони піднялися на другий поверх, через вхідні двері, в яких був отвір, проникли в середину триповерхової будівлі і побачили там металеві батареї отоплення. ОСОБА_4 відірвав дві батареї в різних кімнатах від труб, в третій кімнаті вони разом відірвали одну батарею від труб, після чого обірвані ними три металеві батареї вони знесли з другого поверху на двір, і склали поблизу санаторію. В послідуючому батареї вони перенесли до проїжджої частини по вул. Санаторній в смт. Ставище, для перевезення. Потім, він разом із ОСОБА_1 прослідували в цент смт. Ставище, де замовили таксі, на якому викрадені батареї завезли до прийомного пункту металобрухту в смт. Ставище по вул. Комсомольській. Коли приїхали до прийомного пункту, то він з водієм залишилися в автомобілі, а ОСОБА_4 вигрузив батареї, які продав за ціною металобрухту, про те кому саме він не пам’ятає. Потім ОСОБА_4 сів до салону таксі і водієві сказав, щоб той їхав в центр смт. Ставище. Під час руху ОСОБА_4 розрахувався за послуги таксі, заплативши водієві 30 гривень. В центр смт. Ставище вони приїхали близько 20 години до магазину „24 години”, що розташований по вул. Червоноармійській. Знаходячись в магазині, ОСОБА_4 придбав сигарети і дав йому 90 гривень. Після цього, він пішов додому, а ОСОБА_4 пішов в невідомому йому напрямку. Грошові кошти, які він отримав за викрадені батареї витратив для особистих потреб.  

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України визнав повністю, суду показав, що 08.11.2010 року, близько 20 години він проходив поблизу триповерхової будівлі санаторію „Дружба” в смт. Ставище по вул. Санаторній і помітив, що на другому поверсі наявна щілина в вхідних дверях, які ведуть на другий поверх вказаної будівлі. Після цього, він відразу пішов додому. 09.11.2010 року, близько 15 години, він біля Ставищенського НВК № 2  зустрів свого знайомого ОСОБА_3, з яким домовився зустрітися ввечері і пішов додому. Цього ж дня, близько 17 години, він зателефонував до ОСОБА_3, який повідомив йому, щоб він підходив до його домогосподарства. Зустрівшись з ОСОБА_3, він останньому запропонував піти до санаторію „Дружба”, що знаходиться в смт. Ставище, де у його триповерховій будівлі на другому поверсі у вхідних дверях є отвір, через який можна проникнути в приміщення. На вказану пропозицію ОСОБА_3 погодився. Близько 17 години 20 хвилин, він разом із ОСОБА_3 піднялися до вхідних дверей другого поверху і через них, в яких був отвір, проникли в середину триповерхової будівлі на другий поверх. На другому поверсі були металеві батареї отоплення. Він особисто в різних кімнатах відірвав від труб дві батареї, а з ОСОБА_3 відірвав разом в третій кімнаті лише одну металеву батарею. Після цього, він із ОСОБА_3 три обірвані ними металеві батареї знесли з другого поверху на двір і склали поблизу санаторію. В послідуючому перенесли їх до проїжджої частини, на вул. Санаторну в смт. Ставище, для перевезення. Вони прослідували в цент смт. Ставище, де замовили таксі, на якому викрадені ними батареї завезли до прийомного пункту металобрухту в смт. Ставище по вул. Комсомольській. Зваживши на вазі батареї, загальна вага яких становила 120 кг., він отримав за них у ОСОБА_5 210 гривень, якими купюрами не пам’ятає. В послідуючому, він сів до салону таксі і водієві сказав, щоб той їхав в центр смт. Ставище. Під час руху, він заплатив за послуги таксі 30 гривень. В центр смт. Ставище вони приїхали близько 20 години, а саме до магазину „24 години”, який розташований по вул. Червоноармійській, де він разом із ОСОБА_3 вийшли із салону автомобіля і пішли в вище вказаний магазин. Знаходячись в магазині, він придбав собі сигарети і дав ОСОБА_3 90 гривень. Після цього, він пішов додому, а ОСОБА_3 подався в невідомому йому напрямку. Гроші, які він отримав за викрадені батареї, витратив для особистих потреб.  

У вчиненому підсудні щиро каються.  

Суд, вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки скоєння даного злочину визнається підсудним. Викладені ним фактичні обставини справи  ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, тому суд вважає їх достовірними і такими, що не потребують дослідження в судовому засіданні, відповідно до статті 299 КПК України.  

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини справи, суд вважає,  що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю і його дії кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена   повторно   , за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в інше приміщення. Ознака повторності в діях ОСОБА_3 полягає в тому, що він раніше судимий за скоєння злочинів, передбачених ст.ст.185 ч.3 КК України, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку і вчинив аналогічний злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України. Вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ст. 185 ч. 3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб,  поєднана з проникненням у інше приміщення.  

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який визнав свою вину повністю, раніше судимий Ставищенським районним судом Київської області 18 листопада 2009 року за ст. 185 ч. 3 КК України, 28 квітня 2010 року за ст. ст. 185 ч. 2, 162 ч. 1 КК України, 15 листопада 2010 року за ст. 297 ч. 2 КК України, за місцем проживання характеризується позитивно, працює в Ставищенському житлово-комунальному підприємстві.  

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.  

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.  

З урахуванням всіх вищевказаних обставин, даних про особу підсудного ОСОБА_3, який скоїв тяжкий злочин, тяжких наслідків від скоєного не наступило, суд вважає, що міру покарання йому слід обрати в межах санкцій статті, за якою його визнано винним, у виді позбавлення волі. Враховуючи, що   ОСОБА_3   засуджений   15 листопада 2010 року Ставищенським районним судом за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 297   КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі   , і до постановлення цього вироку вчинив новий злочин, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, необхідно зарахувати покарання за попереднім вироком, і остаточне покарання призначити ОСОБА_3 у виді позбавлення волі,   бо саме така міра покарання, на думку суду, є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.  

Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст.ст. 69,75 КК України, проте, підстав для їх застосування не знаходить.  

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який визнав свою вину повністю, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, ніде не працює.  

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.  

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.  

З урахуванням всіх вищевказаних обставин, даних про особу підсудного ОСОБА_1, який скоїв тяжкий злочин, тяжких наслідків від скоєного не наступило, суд вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, і міру покарання йому слід обрати в межах санкції статті, за якою його визнано винним у виді позбавлення волі із застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку, та із зобов'язанням  відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, оскільки на думку суду, саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.  

Суд обговорив можливість застосування до підсудного ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.  

Речові докази по справі – три металеві батареї, слід повернути власнику Ставищенському оздоровчому відділенню Володарської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату, відповідно до п.5 ч.1 ст.81 КПК України.  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд –  

  З А С У Д И В:  

  ОСОБА_1   визнати винним за ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.  

Застосувати до   ОСОБА_1   умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.  

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов’язати засудженого   ОСОБА_1   не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.  

Міру запобіжного заходу засудженому   ОСОБА_1   - підписку про невиїзд залишити до вступу вироку в законну силу.  

ОСОБА_3   визнати винним за ст. 185 ч. 3 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років і 6 (шести) місяців позбавлення волі.  

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Ставищенського районного суду Київської області від 15 листопада 2010 року, визначити   ОСОБА_3   . остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.  

Строк відбування покарання   ОСОБА_3   рахувати з 15 листопада 2010 року.    

Міру запобіжного заходу засудженому   ОСОБА_3   .  – тримання під вартою залишити до вступу вироку в законну силу.  

Речові докази по справі -  три металеві батареї повернути власнику Ставищенському оздоровчому відділенню Володарської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату.  

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області, через Ставищенський районний суд Київської області, протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.  

  Суддя