Справа № 1-57/10  

В И Р О К  

іменем України  

смт. Кегичівка                                                                                                                                              12 квітня 2010 року  

    Суддя Кегичівського районного суду Харківської області Куст Н.М., при секретарі Олєйніковій Н.Ф., з участю прокурора Гусара О.П, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу, за якою  

  ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року в ІНФОРМАЦІЯ_10, р. Молдова, молдован, громадянин України, державних нагород не має, освіта неповна середня, не одружений, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працює, інвалідності не має, проживає в АДРЕСА_1 Харківської області, в силу ст.89 КК України не засуджений,  

ОСОБА_2, який народився  ІНФОРМАЦІЯ_8 року в ІНФОРМАЦІЯ_11 Харківської області, державних нагород не має, українець, громадянин України, освіта середня, не одружений, перебуває в фактичних шлюбних відносинах, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, не працює, інвалідності не має, проживає в АДРЕСА_1 Харківської області, в силу ст. 89 КК України не засуджений,  

  ОСОБА_3, який народився  ІНФОРМАЦІЯ_9 року в ІНФОРМАЦІЯ_12 Харківської області, українець, громадянин України, державних нагород не має, освіта неповна середня, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, не працює, інвалідності не має, проживає в АДРЕСА_1 Харківської області, в силу ст. 89 КК України не засуджений, -  

- обвинувачуються за ч.2 ст.185 КК України, -  

В С Т А Н О В И В:  

  Наприкінці вересня 2009 року, біля 11 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, таємно умисно, із корисливих спонукань, шляхом вільного доступу викрали із двору домоволодіння ОСОБА_4, розташованого в с. Землянки Кегичівського району Харківської області, 4 металеві труби довжиною 4 м та діаметром 150 мм кожна, вартістю 104 грн. за 1 погонний метр, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1664 грн.  

Крім того, в кінці жовтня 2009 року, у вечірній час, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, таємно умисно, із корисливих спонукань, шляхом вільного доступу, викрали із двору домоволодіння ОСОБА_5, розташованого в с. Землянки Кегичівського району Харківської області, 100 шт. червоної цегли по ціні 0.9 грн. за 1 шт., чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 90 грн.  

  У пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України,  у судовому засіданні підсудні винними себе визнали повністю, дати пояснення погодились.  

Підсудний ОСОБА_1 пояснив, що наприкінці вересня 2009 року, біля 11 год., разом з ОСОБА_2 домовились піти до домоволодіння що придбане ОСОБА_2 для того, щоб розібрати дім та надвірні споруди на будматеріали. По дорозі побачили ще одне нежиле домоволодіння без огорожі і зайшли туди з метою знайти металолом. Звернули увагу на погріб і побачили, що з землі стирчить труба. Здогадалися, що це його віддушина і в ньому можуть бути ще труби в перекритті або арматура. Пішли до придбаного ОСОБА_2 домоволодіння за лопатою та кувалдою. З цими знаряддями повернулись до погребу та дістали з перекриття 4 металевих труби довжиною біля 4-х м та діаметром приблизно 150 мм кожна. Після чого повернулись до домоволодіння ОСОБА_2 взяли мотоцикл з коляскою і на ньому перевезли труби, які потім продали на металолом.  

  В кінці жовтня 2009 року, точної дати не пам’ятає, перебував в гостях у ОСОБА_2. В ході розмови  сказав, що йому необхідно 100 шт. цегли. ОСОБА_3 згадав, що по сусідству з будинком ОСОБА_2 бачив складену в пачку червону цеглу. Він, у вечірній час, разом з ОСОБА_3 сіли на мотоцикл останнього і поїхали до місця вказаного ОСОБА_3 На вулиці вже було темно, переконавшись, що їх ніхто не бачить, погрузили цеглу в кількості 100 шт. на мотоцикл. Після чого вони обидва направились до його будинку,  ОСОБА_3 разом з цеглою поїхав, а він пішов пішки. Того ж вечора цеглу продав. У вчиненому щиро розкаюється, збитки відшкодував.  

Підсудний ОСОБА_2 викладені ОСОБА_1 обставини підтвердив повністю. Повідомив, що при вчиненні крадіжки знаходились у тверезому стані, у вчиненому щиро розкаюється, збитки відшкодував повністю.  

  Підсудний ОСОБА_3 викладені ОСОБА_1 обставини теж підтвердив повністю, пояснив, що цеглу вони з Лупу крали в двох і їх ніхто не бачив, у вчиненому щиро розкаюється, збитки відшкодував.  

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним чином сповіщені про час та місце судового розгляду, у судове засідання не з’явилися. Подали заяву про те, що претензій до підсудних не мають, просить слухати справу у їх відсутність. Заслухавши думку учасників розгляду, суд, на підставі ст. 290 КПК України,  визнав можливим з’ясувати обставини події, захистити права і законні інтереси потерпілих та розглянути справу у відсутність цих осіб, оскільки це не тягне порушення їх прав.    

У судовому засіданні досліджені наступні докази та матеріали, що характеризують особи підсудних:  

- довідка про те, що вартість одного метра залізної труби діаметром150 мм б/у становить 104,00 грн. (а.с.15);  

- розписка потерпілої, ОСОБА_4, про те, що збитки їй відшкодовані, претензій до підсудних не має (а.с.18);  

- копії паспортів підсудних, з підтвердженням їх анкетних даних (а.с.31,48,90);  

- копія свідоцтва про народження дітей підсудних (а.с.31,52,53,54);  

- довідки, згідно з якими підсудні в психіатричному та наркологічному кабінетах на обліку не перебувають (а.с.33,34,49,50,92,93);  

- довідки, згідно з якими ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 28.10.2005 року засуджені Красноградським районним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України, перший  до 1 року позбавлення волі, з іспитовим строком, на підставі ст. 75 КК України 1 рік, другий до 1 року 6 місяців позбавлення волі, із встановленням іспитового строку 1 рік, копія вироку, щодо цього та копії постанов того ж суду від 20.11.2006 року та від 13.11.2006 року про звільнення підсудних від цього  покарання (а.с.35,5157-58,5960);  

- довідка згідно, якої ОСОБА_1 на обліку призовників та по архівним даним Нововодолазько-Кегичівського ОРВК не значиться (а.с.36);  

- довідка-характеристика, відносно ОСОБА_1, згідно з якою він проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 Харківської області, на засіданнях адміністративної комісії не розглядався, скарг відносно нього не надходило (а.с.37);  

- довідка згідно, якої ОСОБА_2 на обліку призовників та по архівним даним Нововодолазько-Кегичівського ОРВК не значиться (а.с.61);  

- довідка про те, що станом на 11.01.2010 року вартість однієї б/у червоної цегли становить 0.90 грн.(а.с78);  

- довідка, згідно якої ОСОБА_3, 06.06.2006 року засуджений Красноградським районним судом Харківської області за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком, на підставі ст. 75 КК України 1 рік, копія вироку, щодо цього, та постанови того ж суду від 02.07.2007 року про звільнений від цього покарання, у зв’язку із закінченням іспитового строку (а.с.91);  

- довідка-характеристика, відповідно до, якої ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони, в побуті та громадських місцях поводить себе добре, скарг відносно нього не надходило, не працює, проживає разом з дружиною, дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 та двома синами, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.94);  

- довідка характеристика, відповідно до якої ОСОБА_2, за час проживання на території  Андріївської сільської ради Кегичівського району, на засіданнях адміністративної комісії не розглядався, скарг відносно нього не надходило.  

-  заяви потерпілих про відсутність претензій до підсудних.  

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.  

  Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудних і ніким не оспорюються. При цьому  з’ясовано, що підсудні та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.  

Заслухавши пояснення підсудних та дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.  

Суд  вважає доведеним, що підсудні умисно, таємно, із корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб, вчинили крадіжку чужого майна, тому їх дії правильно кваліфіковані ч.2 ст. 185 КК України за ознакою попередньої змови, по другому епізоду про крадіжку майна у ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_1, також за ознакою повторності.  

  Призначаючи покарання у межах закону за скоєння цих злочинів, береться до уваги, що вони є середньої тяжкості, їх негативні наслідки усунені, оскільки збитки відшкодовані. Суд враховує також особи підсудних, які у скоєному розкаюються, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризуються посередньо, ОСОБА_3 позитивно, усі троє на утриманні мають неповнолітніх дітей, проте вже притягались до кримінальної відповідальності, але, в силу ст.89 КК України не засуджені, не працюють. Зазначені відомості, що характеризують як обставини злочину, так і осіб підсудних, у сукупності свідчать про неможливість призначення такого виду покарання передбаченого санкцією статті, як арешт, а доходить висновку про застосування такого покарання, як обмеження волі.  

  Як обставини, що пом’якшують покарання, відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України не встановлено.  

  При таких умовах, суд вважає обґрунтованим  висновок про наявність підстав для застосування ст.75 КК України, звільнивши підсудних від покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк. Водночас, з метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти на підсудних обов’язки, які обмежують їх права на зміну місця проживання або роботи, згідно з п.1 та п.2 ст.76 КК України.  

Суд визнає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.  

Підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд суд не знаходить.  

Речових доказів та судових витрат по справі не має.  

  Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд  

  П Р И С У Д И В:  

    ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2  ст.185 КК України і призначити їм по 2 роки обмеження волі кожному.    

  Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік кожному.  

Згідно з п.2, п.3  ч.1 ст.76 КК України, покласти на засуджених обов`язки  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції,  повідомляти їх про зміну свого місця проживання або роботи. Умовою звільнення від відбування призначеного покарання є не вчинення протягом іспитового строку нового злочину і виконання покладених обов'язків.  

Міру запобіжного заходу стосовно засуджених, до набрання вироком чинності, залишити попередню – у вигляді підписки про невиїзд.  

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через  Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

  Вирок винесено і віддруковано в нарадчій кімнаті.  

  Головуюча                                                                                                        Н.М. Куст