Справа № 1-49/10  

В И Р О К  

ім’ям України  

  смт. Кегичівка                                                                                                                                               25 лютого 2010 року  

Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючої судді Куст Н.М., при секретарі Проскурні Л.М., з участю сторін: прокурора Новікова Ю.О., підсудного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за якою  

  ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с/з Дніпропетровський Краснознаменського району Целиноградської області, Казахстан, українець, громадянин України, державних нагород не має, не військовозобов’язаний, освіта середня, неодружений, утриманців не має, не працює, інвалідності не має, проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 Харківської області, в силу ст. 89 КК України не засуджений,  

  - обвинувачується за ч.1 ст. 185 КК України,  

В С Т А Н О В И В:  

  01 грудня 2009 року, близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_1, таємно, умисно, із корисливих спонукань, з метою привласнення чужого майна, шляхом вільного доступу, з двору домоволодіння ОСОБА_3, розташованого в с. Землянки Кегичівського району Харківської області, вчинив крадіжку двох металевих труб: діаметром 100 мм довжиною 1,5 м вартістю 81 грн. та діаметром 150 мм довжиною 1,5 м вартістю 156 грн., чим спричинив власнику збитки на суму 237 грн.  

У пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 185 КК України у судовому засіданні підсудний винним себе визнав повністю, дати пояснення погодився і пояснив:  

Вранці 01 грудня 2009 року разом з батьком йшли по с. Землянки Кегичівського району Харківської області мешканцем, якого він є. У дворі ОСОБА_3 побачив металеві труби та вирішив їх вкрасти для подальшого перепродажу, як метал. Ввечері того ж дня, біля 22 години взявши у свого діда тачку, попрямував до домоволодіння ОСОБА_3, там витяг з землі дві металеві труби по 1,5 м, кожна та діаметром 100 мм, та 150 мм. Погрузив їх на тачку та повіз до ОСОБА_4, якій їх і продав. У вчиненому щиро розкаюється.  

  Потерпілий ОСОБА_3, належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився. Повідомив про те, що матеріальні збитки йому відшкодовані, претензій до підсудного не має, просить його суворо не карати. Заслухавши думку учасників розгляду, суд, на підставі ст. 290 КПК України, визнав можливим з’ясувати обставини події, захистити права і законні інтереси потерпілого та розглянути справу у відсутність цієї особи, оскільки це не тягне порушення її прав.    

  У судовому засіданні досліджені  наступні докази та матеріали, що характеризують особу підсудного:  

- протокол огляду місця події від 07.12.2009 року, згідно з яким з території домоволодіння ОСОБА_4, вилучено викрадені підсудним труби (.с.13,14);  

- розписка потерпілого про те, що він від працівників міліції отримав викрадені у нього дві металеві труби (а.с.15);  

- довідка про вартість викраденого майна (а.с.16);  

- довідка з підтвердженням анкетних даних підсудного (а.с.31);  

- довідка-характеристика, згідно з якою підсудний характеризується посередньо, як такий, що не працює, неодружений, на засіданнях адміністративної комісії не розглядався, скарг відносно нього до сільської ради не надходило (а.с.32);  

- довідка та копії вироків відповідно до яких він був засуджений 27.02.2004 року Кегичівським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України 1 рік; 18.01.2007 року засуджений тим же судом, за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років п/в, із встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України 1 рік, копія постанови, того ж суду від 25 лютого 2008 року по звільнення підсудного від цього покарання, у зв’язку із закінченням іспитового строку (а.с.33, 34);  

- довідка, згідно з якою підсудний на обліку в Кегичівському районному підрозділі кримінально-виконавчої інспекції УДДУ ПВП  в Харківській області не перебуває (а.с.38);  

  - довідки про те, що підсудний не перебуває на обліку в психіатричному кабінеті  Кегичівської ЦРЛ (а.с.36);  

  - довідка про те, що підсудний перебуває на обліку в наркологічному кабінеті з діагнозом  гашишна наркоманія (а.с.37).  

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.  

  Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним  дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудного і ніким не оспорюються. При цьому  з”ясовано, що підсудний  та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.  

Заслухавши пояснення підсудного та дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.  

Суд вважає доведеним, що підсудний  таємно, умисно, із корисливих спонукань, з метою привласнення чужого мана, шляхом вільного доступу, вчинив крадіжку чужого майна без кваліфікуючих ознак, отже, його дії  правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.  

  Як обставиною, що пом’якшує покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не  встановлено.  

Визначаючи ступінь тяжкості  вчиненого злочину, суд виходить того, що згідно зі  ст. 12 КК України, він є середньої тяжкості.  

Призначаючи вид та розмір покарання у межах санкції закону за скоєння цього злочину, береться до уваги, що його негативні наслідки не є непоправними, потерпілий претензій не має. Суд враховує також особу підсудного, який  характеризується  посередньо, раніше неодноразово був засуджений, в тому числі за вчинення крадіжки, але відповідно до ст.89 КК України визнаний таким, що судимості не має, у вчиненому розкаявся, не працює, заробітку доходу не має, перебуває на обліку в наркологічному кабінеті. У зв’язку цим, суд  не знаходить підстав для застосування такого виду покарання як штраф, громадські, виправні роботи, арешт, а вбачає необхідність визначити його у вигляді позбавлення волі.  

Суд вважає обґрунтованим висновок про наявність підстав для застосування ст.75 КК України, звільнивши підсудного від покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк, при умові, що протягом нього він не вчинить  нового злочину. Водночас, з метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти на нього обов’язки, які обмежують  права на зміну місця проживання або роботи, згідно з п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.  

Суд визнає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів.  

Речових доказів та судових витрат по справі не має.  

  Суд вважає, що обрана на досудовому слідстві міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відповідає тяжкості злочину та особі  підсудного.  

  Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд  

  П Р И С У Д И В:  

  ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком в 1 рік.  

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік.  Згідно з п.2, п.3  ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого обов`язки  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції,  повідомляти їх про зміну свого місця проживання або роботи. Умовою звільнення від відбування призначеного покарання є не вчинення протягом іспитового строку нового злочину і виконання покладених обов'язків.  

Міру запобіжного заходу стосовно засудженого, до набрання вироком чинності, залишити попередню – у вигляді підписки про невиїзд.  

  Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через  Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

  Вирок винесено і віддруковано в нарадчій кімнаті  

  Головуюча                                                                                                                         Н.М. Куст