Копія:                                                                Справа №2-719

                                                              2010 року

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

 21 вересня 2010 року                                         смт Розівка

      Розівський районний суд Запорізької області  

 у складі:

 головуючого судді Аксьоненка В.І.,

 при секретарі судового засідання Мащенко Н.В.,

 за участі позивача ОСОБА_1,  

 розглянувши у приміщенні Розівського районного суду Запорізькій області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області та третьої особи Розівського районного відділу Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру про визнання права власності на спадщину, -  

В С Т А Н О В И В :

      30.08.2010 року з позовною заявою до суду звернулась ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області та третьої особи Розівського районного відділу Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру про визнання права власності на спадщину.

 В позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Маріуполі Донецької області помер її чоловік ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю згідно договору дарування, засвідченого Розівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 3 листопада 2003 року, реєстровий номер 1584, який 4 листопада 2003 року було зареєстровано в БТІ КП “Розівський комунгосп”. Одночасно з договором дарування житлового будинку було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,3939 гектарів, на якій розташований вказаний житловий будинок та яка належала матері спадкодавця ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року. При оформленні спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 позивачці стало відомо, що  державного акту на право власності на вказану земельну ділянку він не отримував та відповідно реєстрацію права власності у встановленому порядку не проводив. З цієї причини нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку. Просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,3939 гектарів, що розташована на території села Луганське Розівського району Запорізької області.

 В судовому засіданні позивачка підтримала повністю позовні вимоги по тих підставах, які нею були викладені в позовній заяві, та додатково пояснила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом вона є єдиним спадкоємцем майна після смерті її чоловіка. Оскільки реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено 01.03.2010 року в БТІ КП “Розівський комунгосп”, то з цього часу вона є власницею будинку АДРЕСА_1, та який розташований на спірній земельній ділянці, а згідно норм цивільного законодавства України передбачено, що до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані. Тому просить суд позовні вимоги задовільнити.  

 Представник відповідача територіальної громади в особі голови Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області ОСОБА_4 та третьої особи Розівського районного відділу Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру в особі начальника відділу ОСОБА_5 в с удове засідання не з’явились, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином, до суду подали заяви з проханням слухати справу без їх участі та відсутністю заперечень проти позову ОСОБА_1

 Виходячи з наведеного, відповідно до положень ч.2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.

 Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

 Суд, вислухавши в судовому засіданні позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

 Як видно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Маріуполі Донецької області помер ОСОБА_2, який згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 був чоловіком ОСОБА_1.

 Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (спадкова справа №1220/2009), зареєстрованого в реєстрі за №9-1782 державним нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори засвідчено, що ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Спадкове майно складається з: житлового будинку з усіма будівлями подвір’я, розташований по АДРЕСА_1 Вказане спадкове майно належало спадкодавцю згідно договору дарування, засвідченого Розівською державною нотаріальною конторою Запорізької області 3 листопада 2003 року, реєстровий номер 1584, який 4 листопада 2003 року було зареєстровано в БТІ КП “Розівський комунгосп”.  

 Одночасно з договором дарування житлового будинку було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,3939 гектарів, на якій розташований житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 Вказані будинок та земельна ділянка належали матері спадкодавця ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3.  

 Постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії від 08.12.2009 року №7294/0214 державним нотаріусом Першої Маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 постановлено про відмову ОСОБА_1 в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земльну ділянку, що значиться за спадкодавцем ОСОБА_2 на підставі договору дарування, засвідченого Розівською державною нотаріальною конторою 03 листопада 2003 року за реєстром №1586 у зв’язку з відсутністю державного акту про право власності на земельну ділянку, якого спадкодавець не отримав за життя.  

 Згідно повідомлення за №450/01-14 від 14.10.2009 року завідувачки Розівською державної нотаріальної контори встановлено, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок” від 05.03.2009 року та Постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку” від 06.05.2009 року №439, передбачено, що державний акт на право власності на землю повертається новому власнику земельної ділянки. А оскільки згідно договору дарування, посвідченого Розівською державною нотаріальною конторою 03 листопада 2003 року за реєстром №1586, набувачем (новим власником) земельної ділянки є ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Тому для вирішення вказаного питання позивачці було запропоновано звернутися до суду.

 За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивачку звернутися до суду, є обґрунтованими, а визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.  

 Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування” зазначено про те, що  у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.  

 Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

 Крім того, згідно ч.1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

 Тобто, викладені позивачкою обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а саме: свідоцтвом про смерть ОСОБА_2; свідоцтвом про одруження; свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 28.12.2009 року; технічним паспортом на житловий будинок; державним актом на землю серії НОМЕР_4; договором дарування від 03.11.2003 року; посвідченням Розівською державною нотаріальною конторою Запорізької області; витягом з державного реєстру земель; витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; свідоцтвом про смерть ОСОБА_3; Постановою держаного нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії, тому як наслідок вимоги позивачки підлягають задоволенню.

 Частиною 1 статті 120 Земельного Кодексу України передбачено припинення права власності, права користування земельною ділянкою на якій розташовані житловий будинок, будівля або споруда, що перебувають у користуванні іншої особи у разі набуття права власності. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

 Керуючись ст.ст. 16, 328, 377, 1216, 1225, 1258 ЦК України, ст. 120 Земельного Кодексу України, ст.ст.10,11,60,209,212-215 ЦПК України, суд –

 В И Р І Ш И В :

      Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області та третьої особи Розівського районного відділу Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру про визнання права власності на спадщину - задовільнити.

 Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 0,3939 гектарів, що розташована на території села Луганське Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області та була передана для присадибної ділянки та ведення особистого підсобного господарства.  

 Дане Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції – Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.  

      Суддя                     /підпис/                     В.І. Аксьоненко