СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27 листопада 2007 року | Справа № 20-5/422 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В,
за участю представників сторін :
позивача: Кривда Валерій Іванович, директор, Кузьміна Марія Юріївна, довіреність № б/н від 07.11.07, товариство з обмеженою відповідальністю "Зелат";
відповідача: не з'явився, науково-виробниче об'єднання "Селта";
представник 3-ої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;
представник 3-ої особи: Богатирьова Олена Юріївна, довіреність № 1441 від 26.11.07, закрите акціонерне товариство "С. Перовської";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 01 листопада 2007 року у справі № 20-5/422
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат"
(вул. Нестерова, 22,Кача, м. Севастополь,99804)
до науково-виробничого об'єднання "Селта"
(вул. Київська, 76,Сімферополь,95034)
3-ті особи у справі: Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (вул. Хрустальова, 83,Севастополь,99040)
закрите акціонерне товариство "С.Перовської"
(вул. С. Перовської,Севастополь,99013)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.11.2007 у даній справі товариству з обмеженою відповідальністю "Зелат" відмовлено в задоволенні позову до науково-виробничого об'єднання "Селта", за участю третіх осіб : комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради і закрите акціонерне товариство "С. Перовської" про визнання права власності на три дерев’яних будівлі на фундаментах, розташовані на території дитячого оздоровчого табору „Єнтузиаст” за адресою: м. Севастополь, с. Любімівка, вул.. Батарейна,3. (арк.с. 97-98).
Позивач, не погодившись з вказаним судовим актом, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 01.11.2007 та ухвалити нове рішення, яким визнати право власності на вищезазначені об’єкти.
Основні доводи апеляційної скарги є такі:
- суд при вирішенні спору необґрунтовано застосував положення статті 328 Цивільного кодексу України;
- суд першої інстанції невірно визначив правової статус нерухомого
майна, що є предметом спору;
- суд порушив вимоги статті 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ввійшов за межи предмету позову при з’ясуванні питання наявності або відсутності у відповідача права власності на спірний об’єкт.
У запереченнях на апеляційну скаргу закрите акціонерне товариство "С.Перовської" просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача не з’явився в судове засідання, про час і місце розгляду справи сторона була повідомлена належним чином, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомила.
Враховуючи наявні у справі матеріали, а також ту обставину , що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія визнала можливим розглянути справу по суті за відсутністю представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність висновків господарського суду першої інстанції та їх відповідність встановленим обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статтею 21 Закону України „Про власність”, (яка діяла на момент укладення договору купівлі продажу від 20.01.2003) право власності виникає на підставі цивільно-правових угод .
Як встановлено судом, спірний об’єкт товариство з обмеженою відповідальністю "Зелат" придбало у відповідача 20.01.2003 на підставі договору купівлі - продажу (а.с.23-24).
Згідно статті 128 Цивільного Кодексу УССР, яка мала чинність на дату виникнення права власності на спірний об’єкт, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно пункту 1.3 договору купівлі - продажу передача будівель продавцем і придбання їх покупцем здійсняється на протязі 10 днів з моменту набрання законної сили договором і оформлюється актом приймання –передачі.
Договір вважається укладеним і набирає законної сили з моменту підписання його сторонами (пункт 6.1 договору).
Цей договір виконаний сторонами в повному обсязі. Відповідний акт продавцем та покупцем спірного майна підписано 24.01.2003 (арк.с.25), оплата за об’єкт оренди здійснена також 24.01.2003 (арк.с. 26).
На цей час договір купівлі-продажу від 20.01.2003 в установленому законом порядку недійсним не визнаний.
В силу статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, право власності на спірний об'єкт виникло у позивача 24.01.2003 на підставах норм Цивільного кодексу УРСР і він, в силу статті 145 цього Кодексу, є добросовісним набувачем спірного майна за договором.
У зв’язку з чим, його право підлягає захисту на підставі статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України в постанові у справі № Н10/62 від 06.04.2004.
Посилання суду першої інстанції на статті 328,392,658 Цивільного кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, судова колегія вважає помилковими, оскільки, в силу статті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Та обставина, що право власності за попереднім власником не було зареєстровано в установленому законом порядку не може бути підставою для відмови в позові, оскільки, відповідно до частини 5 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Також судова колегія вважає неправильним висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, стосовно того, що відсутність у позивача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний об’єкт, є підставою для відмови в заявлених позовних вимогах про визнання права власності на майно.
Згідно з частиною 3 статті 4 „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності на будівлю, споруду, їх частину (квартиру, офісне приміщення, тощо) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, якщо власники даної земельної ділянки та будівель, споруд, розташованих на ній, не поєднуються в одній особі.
Таким чином, державна реєстрація права власності на земельну ділянку не залежить від реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна, розташовані на даній ділянці.
Крім того, як вбачається з витягу з протоколу засідання правління ЗАТ „С.Петровської” від 03.02.2003, товариством прийнято рішення про добровільну відмову від земельної ділянки, площею 0,79 га, яка розташована за адресою м. Севастополь, вул.. Батарейна, 3, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" (арк.с.112).
Доводи суду першої інстанції про неможливість ідентифікувати спірні споруди, судова колегія визнає безпідставними, оскільки тотожність вказаних об’єктів підтверджується актом технічного дослідження ДАБК № 2214 від 08.08.2007. (арк.с. 27-29) та відповідає даним технічної інвентаризації, здійсненої КП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” (арк.с. 32-44).
Посилання суду на Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, як на підставу для відмову в позові, є невірним, оскільки предметом даного спору є визнання права власності на три дерев’яних будівлі, а не питання реєстрації цього права.
З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду від 01.11.2007- скасуванню, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат".
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1, пункт4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" задовольнити.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 листопада 2007 року у справі № 20-5/422 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Зелат" про визнання права власності задовольнити.
Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Зелат" (вул. Нестерова, 22,Кача, м. Севастополь) право власності на три капітальних споруди, (літера " А, площею 98,0 кв.м., літера "Б", площею 145,8 кв.м., літера "В", площею 424,8 кв.м.), розташовані за адресою: м. Севастополь, с. Любімівка, вул. Батарейна,3.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова