Справа № 2а-668/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2010 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого судді Пташкіної А.О.,
при секретарі Єрьоменко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до посадової особи інспектора ІДПС УДАІ УМВС України в Луганській області лейтенанта міліції Хорольського О.О. про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Кам’янобрідського районного суду з адміністративним позовом, посилаючись на ті обставини, що 04.10.2010 року у відношенні нього інспектором ІДПС лейтенантом міліції Хорольським О.О. був складений протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.2 КУпАП, а саме – порушення п.16.11 Правил дорожнього руху України та постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності накладено штраф у сумі 425 гривень.
В судовому засіданні позивач пояснив суду, що не згоден із вказаними у постанові інспектора ДПС фактами. Рухаючись у м. Луганську по вул. Павловській в напрямку вул. А.Ліньова, наближаючись до перехрестя з круговою організацією дорожнього руху знизив швидкість. Переконавшись у відсутності транспортних засобів, яким повинен надати перевагу, продовжив свій рух далі. Однак був зупинений працівником ДАІ, який склав вищезазначений протокол про порушення ним правил ПДД. Винним себе в порушенні правил дорожнього руху не визнає і вважає, що його вина у скоєні правопорушення інспектором ДПС не була доказана, оскільки співробітник ДАІ не представився та не вказав причину зупинки, не роз’яснив йому права та обов’язки. Крім того, протокол складений з порушенням та не відповідає вимогам ст.ст.251,256,280 КпАП України, а саме: не вказано даних транспортного засобу, якому було створено перешкоду та небезпеку, не залучено у якості свідка (потерпілого) та не відібрано його пояснень. З зазначеними протоколом та постановою позивач не згоден, у зв’язку із чим просить суд визнати дії інспектора протиправними та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги, просила відмовити у їх задоволенні, надала до суду заперечення в яких посилається на те, що постановою про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року позивача було притягнути до адміністративної відповідальності відповідно до п.2 ст.122 КУпАП за порушення п.16.11 ПДР, яким встановлено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. При розгляді справи про адміністративне правопорушення було з’ясовано всі обставини та оцінено докази. Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Ця норма закріплена ст. 254 КУпАП, в якій зазначено, що протокол – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою. Згідно ст. 252 КУпАП уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Крім того, були враховані безпосередні спостереження осіб, уповноважений на складання протоколу про адміністративні правопорушення. Будь-яких клопотань або додаткових пояснень при оцінці доказів позивачем не надавалося. Співробітниками ДПС було чітко визначено дане адміністративне правопорушення. Таким чином, відповідно до вимог ст.ст. 254-256, 283, 284 КУпАП було складено про адміністративне правопорушення з роз’ясненням прав та обов’язків та винесено постанову про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року. З протоколом та постановою по справі про адміністративне правопорушення позивач був ознайомлений, копію отримав про що свідчить відповідний підпис. Крім того, відповідно до ст.ст. 288,289 КУпАП позивач пропустив строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, у зв’язку із чим просить суд постанову від 04.10.2010 року залишити без змін та позовну заяву залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявні або відсутні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 04.10.2010року о 09.10 годин інспектором ДПС Хорольським О.О. складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 де зазначено, що рухаючись у м. Луганську на вул. Ліньова на перехресті з круговою організацією дорожнього руху при виїзді з другорядної дороги не уступив дорогу транспортним засобам, які наближалися до перехрестя до головної дороги, чим порушив п. 16.11 ПДР (а.с.6).
Відповідно до постанови серії ВВ № 452973 по справі про адміністративне правопорушення від 04.10.2010 року на ОСОБА_3 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 425 гривень (а.с.5).
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху встановлено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП посадова особа зобов’язана повно та всебічно з’ясувати всі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, однак інспектором при розгляді справи про адміністративне правопорушення було з’ясовано всі обставини та оцінено докази, тобто ці вимоги ним були виконані, оскільки висновки про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення базуються на зібраних у справі доказах.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративне правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення. Ця норма закріплена ст. 254 КУпАП, в якій зазначено, що протокол – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою.
Згідно ст. 252 КУпАП уповноважена особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до статті 251 КУпАП до доказів відносять протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, що факт скоєння правопорушення підтверджується відео зйомкою, а також наданий диск з відеозаписом не може бути визнана належним доказом, оскільки, в протоколі не зазначено, номер приладу, яким проводилася відеофіксація чи сертифікований він. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Позивачем, під час розгляду адміністративного правопорушення працівником Державтоінспекції, не було надано доказів, які б спростовували обставини вчинення ним адміністративного правопорушення.
Незважаючи на посилання в адміністративному позові щодо неврахування відповідачем майнового стану та обставин, що пом’якшують відповідальність, як на підставу скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, судом не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
У відповідності до ч.2 ст. 106 КАС України, позивач на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Статтею 34 КУпАП наведено перелік обставин, які пом'якшують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, що не є вичерпним. З наданих позивачем доказів та за умови не визнання факту вчинення ним адміністративного правопорушення, підстав для визнання інших обставин, як пом’якшуючі, в суду не має підстав.
За таких обставин, суд, оцінюючи доводи позивача в позові щодо його невинності та неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, а також заслухавши пояснення в судовому засіданні представника відповідача, приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 не ґрунтуються на належних доказах, нічим не підтверджується і спрямовані на ухилення останнім від адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду жодних сумнівів.
Аналіз норм чинного законодавства та матеріалів справи вказує на те, що позивач дійсно порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом від 04.10.2010 року про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 201268, поясненнями наданими позивачем, в момент оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, фактичними обставинами справи, що були встановлені в судовому засіданні, а тому оскаржувана постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 18, 69,71, 86,106,159, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст.34,122 ч.2, 251, 252,254,256, 280,283,284,288,289,293 КпАП України, Законом України "Про дорожній рух", Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 №1111), Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 до посадової особи інспектора ІДПС УДАІ УМВС України в Луганській області лейтенанта міліції Хорольського О.О. про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити за необґрунтованістю.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Кам'янобрідського
районного суду м. Луганська А.О. Пташкіна