ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2007 р. | № 12/144 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення” про витребування майна з чужого незаконного володіння |
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2007р. ВАТ “Банк “Демарк” пред’явило в господарському суді позов до ТОВ “Придесення” про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: зобов’язання відповідача повернути в натурі майно, що одержано ним по договору оренди №180 від 20.03.2003р. на суму 1084100,88 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 30.05.2007р. (суддя Лавриненко Л.М.) позов було задоволено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. (судді Капацин Н.В. –головуючий, Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.) апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення господарського суду Чернігівської області від 30.05.2007р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р., а рішення господарського суду Чернігівської області від 30.05.2007р. залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Стаття 291 Господарського кодексу України передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Виходячи з приписів статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено Законом або договором.
Аналогічні приписи містяться і у статті 651 Цивільного кодексу України, причому у частині 3 цієї статті зазначено, що у разі односторонньої відмови у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.032003р. між сторонами було укладено договір оренди № 180 (далі –Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов’язання передати відповідачу в оренду основні засоби, що зазначені в додатку № 1 до Договору, а відповідач прийняти майно в оренду та сплачувати орендну плату, у порядку визначеному умовами договору.
Відповідно до п. п. 1.2, 2.1. Договору вартість майна, що передається в оренду (відповідно до акту прийому-передачі обладнання в оренду від 20.03.2003 року) становить 2 583 915 грн. 88 коп.. Дане майно передається в оренду за цільовим призначенням, а саме: для використання в сільському господарстві.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.3. Договору майно передається орендодавцем (позивачем) і приймається орендатором (відповідачем) на умовах сплати орендатором орендодавцю орендної плати за користування майном шляхом перерахування орендних платежів орендодавцю.
Додатковими угодами № 1 від 22.01.2004р., № 2 від 30.03.04р., № 3 від 01.07.05р., № 4 від 15.07.2005р. сторонами були внесені зміни до Договору, згідно яких в оренду було передано додаткове майно та частина майна була повернута.
Строк оренди, у відповідності до п..3.1 Договору сторонами визначений з моменту передачі майна в оренду , яким є дата підписання сторонами акту прийому-передачі і по 20.12.2016 р.
Факт передачі позивачем відповідачу майна в оренду, та часткового його повернення підтверджується актами приймання передачі майна в оренду від 20.03.2003р., від 22.01.04р., від 28.01.05р., від 01.07.2005р., які підписані уповноваженими представниками сторін і додані до матеріалів справи.
Крім того, судом було встановлено, що відповідач в порушення взятих на себе зобов’язань орендну плату за 2005р. (3 платежі зі строком сплати до 01.04.06р., до 01.07.2006р, до 31.12.2006р.) та за 2006р. зі строком сплати до 31.12.2006р., не сплатив.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість по орендній платі за 2005р. та 2006р., становить 181688,53 грн.
26.12.2006 року позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відмову від договору оренди № 180 від 20.02.2003 року, у зв’язку з неоплатою орендних платежів, а також запропоновано протягом 10 днів після одержання даного повідомлення повернути орендоване майно.
Повідомлення було отримано відповідачем 28.12.2006р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 1444478, яке знаходиться в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.
Враховуючи факт наявності прострочки відповідача по сплаті орендної плати протягом трьох місяців підряд, а також направлення позивачем відмови від Договору та можливість дострокового припинення орендодавцем Договору в разі несплати орендарем орендних платежів, передбачену п. 8.2 Договору, суд дійшов підставного висновку, що договір оренди № 180 від 20.03.2003 року. достроково розірваний з 28 грудня 2006 року, тобто з дати отримання відповідачем повідомлення.
Частиною ж 1 ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно .Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте ,згодом відпала.
Суд обґрунтовано звернув увагу на зазначені обставини, доказам по справі в їх сукупності, у порядку виконання вимог ст. 43 ГПК України, дав правильне юридичне обґрунтування і прийшов до правильного висновку, враховуючи відмову відповідача добровільно повернути орендоване майно, про задоволення заявленого позову, а саме про зобов’язання відповідача повернути в натурі майно, що одержано ним по договору оренди №180 від 20.03.2003р.
Суд другої інстанції цих обставин не врахував, а тому ухвалена ним постанова підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції, як законне і обґрунтоване, залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 30.05.2007р. залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук