ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року справа № 2а-533/2010р.
Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.,
При секретарі – П’ятак О.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання неправомірною бездіяльності відповідача та стягнення щомісячної доплати до пенсії згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він має статус «дитина війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а не на 10 відсотків, як йому виплачувалось з 01.01.2006 року. Вважає, що виплата йому відповідачем підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. Вважає, що виплата відповідачем йому підвищення до пенсії у розміру меншому ніж встановлено Законом суперечить вимогам Конституції України. У зв’язку із чим, позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом прав свобод та інтересів, визнати незаконними дії, бездіяльність відповідача, що призвела до порушення права позивача на 30% підвищення до його пенсії з 01.01.2006р. по цей час, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 15494,69грн., згідно перерахунку, та нарахуванням 3% річних. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача надалі виплачувати йому пенсію керуючись ч.2 ст.19 Конституції України та стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 5000 гривень.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська у судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без його участі. На адресу суду надійшло заперечення проти позову, у якому відповідач посилається на те, що порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" призупинена, законодавче не було врегульовано питання стосовно фінансування виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком дітям війни. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дітям війни було встановлено підвищення на рівні 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до вказаного Закону підвищення до пенсії дітям війни виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Також, ні в Державному бюджеті на 2008 рік, ні в бюджеті Пенсійного фонду на 2009 рік не передбачено фінансування виплат підвищення до пенсії “дітям війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивачка пропустила строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України. Вимоги позивачки щодо підвищення пенсії вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має правовий статус “дитина війни”, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луганську Кам’янобрідського району, де отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.6).
Позивач звертався до управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії як дитині війни, листом від 03.09.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено (а.с.7).
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач у зазначив, що причиною його пропуску є те, що він вже звертався до суду із даним позовом у травні 2010 року в порядку цивільного судочинства, однак ухвалою суду провадження по справі було закрите, у зв’язку із тим, що згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.09.2010 року змінився порядок розгляду справ вказаної категорії, тому позивач вважає це поважною причиною пропуску строку.
Однак як вбачається із позовної заяви позивач звертався до суду із даним позовом в порядку цивільного судочинства у травні 2010 року, а вимоги заявляє за період з 01.01.2006 року, тому вказана причина не є поважною щодо вимог за заявлений позивачем період.
У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а відповідач наполягає на застосуванні ст. 99 КАС України, тому вимоги позивача щодо зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити перерахунок підвищення до пенсії “дитині війни” з 01.01.2006 року підлягають задоволенню лише, в межах піврічного строку позовної давності, тобто з 29.03.2009року, оскільки дата подачі позовної заяви - 29.09.2010р.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2010 року дія положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у частині розміру підвищення до пенсії, виплачуваного особам, які мають правовий статус “дитина війни” не зупинялась, будь-які зміни у зазначений Закон не вносились, тобто на теперішній час Закон є чинним.
Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2010 року встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010 року дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача підвищення пенсії надалі, по невизначений період та стягнення матеріальної шкоди за майбутній період то позивачем не наведено доказів можливих порушень його прав з боку відповідача у майбутньому. Окрім того, положеннями КАС України перерахунок на майбутнє не передбачений. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати перерахунок підвищення до пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце, та без наявності спірних правовідносин.
Таким чином, вимоги позивача щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії підлягають задоволенню лише з 29.03.2010 року по 22.11.2010 року (дата винесення рішення).
Таким чином, суд вважає неправомірною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії у встановленому діючим законодавством розмірі з 29.03.2010 року по 22.11.2010 року.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 29.03.2010 року до 22.11.2010 року відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Заявляючи вимоги щодо стягнення з відповідача конкретної суму недонарахованої пенсії, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми пенсії, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов’язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що за змістом відповідає суті його вимог.
Що стосується вимог позивача щодо нарахування до суми заборгованості по підвищенню до пенсії 3% річних, то таке нарахування передбачене лише у разі невиконання договірних цивільно-правових забовязань, до яких не відноситься зобов’язання по виплаті пенсії, у зв’язку із чим, вимоги позивача у цій частині необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача у частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає, зокрема, наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних або фізичних страждань або втрат немайнового характеру, у якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду і з чого він при цьому виходить.
Позивачем не обґрунтовано, в чому полягає спричинена позивачу моральна шкода та не надано цьому ніякого підтвердження, у зв’язку із чим, вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивач просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем згідно із ст. 88 КАС України.
Позивач просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з тяжким матеріальним становищем згідно із ст. 88 КАС України.
За змістом ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити від належних до оплати судових витрат повністю або частково.
Враховуючи, що позивач є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи, зважаючи на тяжке матеріальне становище позивача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та звільнити його від сплати судового збору в розмірі 03 грн. 40 коп.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.
Враховуючи, що обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 88, 94, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідскому районі м. Луганська щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 29.03.2010 року до 22.11.2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 29.03.2010 року до 22.11.2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ І.Ю.КОТЛЯРОВА