ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

-          позивача: не з’явились;

-          відповідача: Сітніцький В.Л., дов. б/н від 01.09.2007р.;

ВСТАНОВИВ:

У січні 2006 року Комунальне підприємство "Господарник" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Олександрійська ліфтова компанія" про стягнення 15322 грн. вартості робіт по усуненню недоліків  у роботі ліфтів на підставі ст.852 ЦК України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2007р. у справі №15/2 (суддя Мохонько К.М.)  в задоволенні позовних вимог комунального підприємства "Господарник" до приватного підприємства "Олександрійська ліфтова компанія" про стягнення 15322грн. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2007р. у справі №15/2 (колегія суддів у складі головуючого судді          Головка В.Г., суддів Стрелець Т.Г., Чохи Л.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від  21.02.2007р. у справі №15/2 залишено без змін, а апеляційну скаргу  комунального підприємства "Господарник"  –без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням  місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції Комунальне підприємство "Господарник" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2007р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2007р. у справі №15/2 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу позивача відповідачем на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника Комунального підприємства "Господарник", проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.12.2003р. між Комунальним підприємством "Господарник" (замовник) та Приватним підприємством "Олександрійська ліфтова компанія" (підрядник) був укладений підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, за умовами якого  замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах замовника згідно додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, строком по 01.12.2004р.  

Підрядник зобов'язувався своєчасно виконувати комплекс ремонтних робіт навченим та атестованим персоналом; проводити технічний огляд ліфтів, брати участь у перевірках, які проводяться органами Держнагляду охорони праці України; сприяти виявленню осіб, які порушують Правила експлуатації, допускають навмисне псування ліфтового обладнання і інформувати замовника для прийняття заходів по усуненню виявлених недоліків; проводити ремонтно-відновлювальні роботи на ліфтах при їх навмисному псуванні, розкраданні обладнання після попередньої оплати замовником вартості робіт і обладнання в термін передбачений "Нормами часу на технічне обслуговування та ремонт ліфтів" ГСТУ 36.1-005-98. Замовник зобов'язаний: наказом призначити особу відповідальну за організацію експлуатації ліфтів; проводити роз'яснювальну роботу серед пасажирів про Правила користування ліфтами, дбайливе ставлення до ліфтового обладнання; спільно з підрядчиком забезпечити збереження ліфтового обладнання. Договір підписаний представниками сторін і посвідчений печатками підприємств.

Пунктом 2.7 цього договору було передбачено, що незаплановані відновлювальні роботи, які виникли в результаті порушень Правил користування ліфтами, розкрадання, псування обладнання і кабельних ліній, підвалів, порушення енергопостачання, залиття атмосферними опадами ліфтового і диспетчерського обладнання і таке інше, виконуються за окрему плату понад суми, передбаченої цим договором, на підставі листа замовника з оплатою до початку проведення робіт згідно з ціною, узгодженою сторонами.

           Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на час укладення договору, та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дія договору відповідно до вимог п.5.2 була продовжена на один рік, тобто до 1 грудня 2005р.

          Згідно ст.ст. 837, 852, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

          За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

         Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

         Відповідно до ст.ст. 615, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

         Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

        В ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Будь-яких відступів від умов договору відповідач не допустив, а дія договору припинена зі збігом строку.

        Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що після закінчення строку дії договору представниками сторін складений акт прийому-передачі ліфтів від 01.12.2005р. За цим актом приватне підприємство "Олександрійська ліфтова компанія" передало з обслуговування, а комунальне підприємство "Господарник" прийняло ліфти в кількості 25 штук. До акту  передачі  додані   акти  технічного   обстеження  ліфтів, які підписані представниками сторін.

При передачі ліфтів 1 грудня 2005 року сторони інших актів, в яких визначалася б необхідність або доцільність заміни чи ремонту зношених, згорівших, втрачених чи іншим чином пошкоджених деталей, матеріалів та механізмів з їх переліком окремо по кожному ліфту, не складали.

        Натомість комісією з представників позивача, тобто в односторонньому порядку, без виклику та присутності представників відповідача, складені відомості дефектів кожного пасажирського ліфта, в яких зазначені деталі та вузли, що підлягають заміні.

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надані акти прийому-передачі по яким ліфти передавались відповідачу при укладенні договору від 01.12.2003р., тому неможливо достеменно з'ясувати і відповідно порівняти технічний та внутрішній стан ліфтів при прийнятті їх відповідачем 1 грудня 2003р. і при передачі ліфтів позивачу 1 грудня 2005р.

          Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору підряду від 01.12.2003р. і відповідно завдання збитків позивачу в сумі 15322грн.

З наведеними висновками суду першої інстанції правильно погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному провадженні та підставно залишив рішення місцевого суду без змін.

Наданим сторонами доказам судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до ст.41 ГПК України дано відповідну правову оцінку, на підставі чого правильно встановлені обставини справи.

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо характеру спірних правовідносин грунтуються на неправильному тлумаченні норм права, не відповідають встановленим судами обставинам і тому їх належить залишити поза увагою. З зазначених підстав слід вважати необгрунтованими і посилання на неправильне застосування судами вимог норм матеріального права.

Згідно ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права при оцінці доказів заявником касаційної скарги не надано.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2007р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2007р. у справі №15/2 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.1 ч.1 ст. 1119, ст.ст.11110-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Господарник" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2007р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.02.2007р. у справі №15/2 залишити без змін.