ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

22 листопада 2007 р.

№ 16/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів

Кота О.В., Шевчук С.Р. (доповідач), Владимиренко С.В

розглянувши  касаційну скаргу і додані до неї  документи

Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім"

на постанову у справі господарського суду за позовом до про

Луганського  апеляційного господарського суду від 19.06.2007 р. №16/17 Луганської області Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" стягненя збитків

В судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника –Бічов С. І. (дов. № 17 від 22.10.2007р.),

позивача –не з'явився;       

В С Т А Н О В И В

У січні 2007 року відкрите акціонерне товариство "Західенерго",                       м.Львів (далі за текстом - ВАТ "Західенерго", позивач), звернулось до господарського суду Луганські області з позовною заявою № 119-228 від 22.12.06 про стягнення з товариства обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім", м.Перевальськ  Луганської області (далі за текстом - ТОВ "Перевальський торговий дім", відповідач), збитків у сумі 9756 грн. 87 коп., завданих поставкою вугілля з порушенням умов завантаження вагонів).

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.04.07 по справі  № 16/17 у  задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати за позовом  покладені на позивача.

Дане рішення мотивовано тим, що докази спричинених постачальником вугільної продукції (відповідачем) збитків покупцю вугільної продукції (позивачу) у результаті  перевищення завантаження вагонів вугіллям (якщо таке мало місце) - відсутні, оскільки відсутній склад правопорушення з боку відповідача по відношенню до позивача і відсутні докази порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору поставки вугільної продукції на Бурштинську ТЕС від 27.02.06 № 27/02; що витрати, зроблені позивачем на користь залізниці, не є втратами, яких позивач зазнав у зв'язку з знищенням або пошкодженням його речей (грошових коштів) у результаті неправомірних дій відповідача, не є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права - права позивача надмірним (чи нормативним) завантаженням вагонів не порушуються, у разі якщо порядок відправлення - приймання вантажів, передбачених  договором між сторонами, сторони договору не порушили; що відсутні докази порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору поставки вугільної продукції  на Бурштинську ТЕС від 27.02.06 №27/02.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року рішення господарського суду Луганської області від 06.04.07 року по справі № 16/17 скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову частково.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції,  товариство з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" звернулося  до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить  скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року у справі № 16/17, а рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2007 року у  справі № 16/17 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність  застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Як встановлено судами попередніх  інстанцій між сторонами по справі було укладено договір поставки вугільної продукції на Бурштинську ТЕС від 27.02.2006 року № 27/02,  на підставі якого відповідач у липні-серпні 2006 року здійснив позивачу  відвантаження вугілля у 15 вагонах №№ 68804574, 68460856, 66205402, 66695610, 66566878, 67387514, 67146746, 66741810, 66062027, 67852426, 60327350, 68534841, 68618610, 65336570, 63675375 з порушенням  умов.

Апеляційний суд на підставі комерційних актів, складених залізницею і наданих позивачем в судовому засіданні  встановив  факт перевантаження вагонів ( завантаження більше проти вантажопідйомності кожного вагону ).

За проведені навантажувально-розвантажувальні роботи позивач сплатив станції Миронівка 3679 грн. 03 коп. Також позивач сплатив залізниці плату за користування вагонами 442 грн. 56 коп., плату  за збереження вантажу в сумі 4417 грн. 76 коп., плату за маневрову роботу в сумі  1015 грн. 80 коп. та плату за оперативне повідомлення в сумі 201 грн. 60 коп.

З врахуванням зазначеного апеляційний суд дійшов висновку про доведеність спричинення з вини відповідача позивачу збитків в сумі 9756,75  грн.

Суд першої інстанції, посилаючись на  необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України,  не надав оцінку доказам наданих позивачем,  не перевірив фактичні обставини справи, а тому передчасно дійшов  висновку про залишення вимог позивача без задоволення.

Приймаючи рішення про відшкодування збитків, апеляційний суд не дослідив платіжних документів позивача щодо сплати залізниці послуг за навантажувальні та розвантажувальні роботи, за користування вагонами, тощо.

Крім того, судом апеляційної інстанції при задоволенні  позову, не враховано, що відшкодування збитків є універсальним способом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Відшкодування збитків як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок такого порушення потерпіла сторона несе збитки.

Господарськими судами під час розгляду даної справи не враховано, що згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрати або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом  - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і  її  наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Натомість апеляційним господарським судом  не досліджено належним чином, в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також чи існує безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.

Крім того, судом не взято до уваги, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відтак, місцевий господарський суд відмовив у позові  щодо стягнення збитків,  а  апеляційний  господарський  суд,   скасувавши   прийняте   місцевим господарським судом рішення, позов задовольнив частково, не встановивши наявність складу  цивільного  правопорушення,  хоча це  має  значення  для  правильного вирішення спору. Разом з тим, задовольняючи позов частково, в мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції не зазначив в яких вимогах позивача і з яких підстав слід відмовити.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115 , 1117, ст. 1119 , ст.ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевальський торговий дім" задовольнити  частково.

Постанову Луганського  апеляційного  господарського суду від 19.06.2007 року та рішення господарського суду Луганської області від 06.04.2007 року у справі № 16/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду  Луганської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                      Кот О.В.

                              

С у д д я                                                                                          Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                               Владимиренко С.В.