Справа № 2 – 1933/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

 20 грудня 2010 року                                                                                                            м. Ковель                                                                                                                                                          

          Ковельський міськрайонний суд Волинської області

 під головуванням  судді                 Шаруновича В.В.

за участю секретаря                 Спасюк К.В.

                           позивача                 ОСОБА_1

відповідача                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної особи після розірвання шлюбу, -

  в с т а н о в и в:  

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання, як непрацездатної бувшої  дружини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.10.2005 року вона уклала юридичний шлюб з відповідачем, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ковель Ковельського МРУЮ Волинської області, актовий запис №508.  Даний шлюб розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області 26.05.2010р., яке набуло законної сили 06.06.2010р.

 Актом № 651 огляду МСЕК від 13.10.2010р. позивачку визнано інвалідом другої групи загального захворювання та надано висновок щодо протипоказань важкої фізичної праці, у зв»язку з чим позивачка не працює, отримує пенсію по інвалідності в розмірі 742,74грн. Будь-яких інших доходів не має, матеріальне становище є скрутним, у зв»язку із фізичним станом потребує значно більше, ніж фізично здорові особи її віку коштів – на лікування, профілактику захворювань, посилене та раціональне харчування, а отже потребує матеріальної допомоги.

 Зазначає, що відповідач, з яким перебувала у шлюбі більше чотирьох років, не надає їй матеріальної допомоги, працює в Ковельському МТМО на посаді дільничого лікаря, середньомісячний заробіток 1034,72грн. та за сумісництвом в Ковельській технічній школі ТСОУ, де отримує середньомісячну зарплату в розмірі 757,92грн., а отже відповідач може надавати їй матеріальну допомогу, оскільки має стабільну заробітну плату, цілком задовільний стан здоров»я. З посиланням на ст.76 СК України просить винести рішення, яким стягувати з відповідача на її користь щомісячно аліменти на її утримання у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку.          

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  свої позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених в позовній заяві, додатково пояснивши, що відповідач працює на двох роботах, а отже має задовільний стан здоров»я і може надавати їй допомогу, а вона не може працювати по стану здоров»я, під час спільного життя відповідач погано до неї відносився, просить позов задовольнити повністю.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини зазначені в позовній заяві заперечив, суду пояснив, що позивачка до одруження з ним була інвалідом третьої групи, вони спільно проживали нетривалий час, лише чотири роки, їй протипоказана важка фізична праця, а не праця взагалі, після розірвання шлюбу їй встановили другу групу інвалідності при черговому переосвідуванні, він також являється інвалідом третьої групи, переніс операцію на серці, однак змушений працювати на двох роботах оскільки позивачка перешкоджає йому проживати у спільній квартирі, доказом чого є рішення суду про усунення перешкод в користуванні квартирою, проживає в найманій квартирі, в нього на утриманні мати, яка перебуває на пенсії, він сплачує аліменти на дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже не має можливості надавати допомогу позивачці.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши обставини справи, вважає, що позов безпідставний і не підлягає задоволенню.          

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про одруження, виданого 29.04.2010 року відділом РАЦС по місту Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, сторони одружились 21 жовтня 2005 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 508.

Як вбачається з рішення Ковельського міськрайонного суду від 26.05.2010р. шлюб між сторонами розірвано.

 З пенсійних посвідчень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 виданих на ім.»я ОСОБА_1 вбачається, що вона станом на 26.10.09. мала третю групу інвалідності, а станом на 02.11.2010р. другу групу інвалідності. З довідки управління пенсійного фонду України у м.Ковелі від 08.11.2010р. № 1/293 вбачається, що позивачка перебуває на обліку у пенсійному фонді і отримує пенсію по інвалідності, за листопад місяць 2010р. розмір якої становить 742,74грн.

 З пенсійного посвідчення НОМЕР_3 виданого на ім.»я ОСОБА_2 вбачається, що він з 10.12.2009р. являється інвалідом третьої групи.

 З довідки Ковельського МТМО від 26.10.2010р. № 1304 вбачається, що відповідач працює на посаді дільничого лікаря терапевта і його середньомісячна зарплата становить за серпень, вересень місяці 2010р. 2069,46грн, а з довідки Ковельської технічної школи ТСОУ від 01.11.2010р. № 133, що відповідач працює в даній школі за сумісництвом і його заробітна плата за шість місяців 2010р. становить 4547,54грн. З свідоцтва про народження ОСОБА_3  серії НОМЕР_4 виданого 26.07.2005р. вбачається, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьком є ОСОБА_2.

 З рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31.08.2010р. вбачається, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням задоволено повністю та зобов»язано відповідачку усунути перешкоди в користуванні кімнатою АДРЕСА_1. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 15.07.2010р. вищезазначене рішення залишене в силі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

 З пояснень позивача та відповідача вбачається, що третя група інвалідності позивачці встановлена до укладення ними шлюбу, під час перебування у шлюбі група інвалідності не мінялась і лише після розірвання шлюбу, 15.09.2010р., позивачці була встановлена, при черговому переосвідуванні, друга група інвалідності, відповідач дійсно сплачує аліменти на утримання своєї дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  

 Ці обставини визнаються сторонами, а тому доказуванню не підлягають в силу вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України.

          Відповідно до  ч. 2 ст. 76 СК України, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.        

 В судовому засіданні встановлено, що позивачка визнана інвалідом третьої групи до укладення шлюбу з відповідачем, у шлюбі вони перебували чотири роки, під час перебування у шлюбі інвалідність позивачки не змінювалась, протягом одного року після розірвання шлюбу позивачці встановлена друга група інвалідності та їй протипоказана важка фізична праця, крім пенсії, в розмірі 742,74грн., вона інших доходів не має.          

Як встановлено в судовому засіданні відповідач, проживає окремо від позивачки наймаючи квартиру, має постійний дохід, постійно працюючи у Ковельському МТМО та  в Ковельській технічній школі ТСОУ за сумісництвом, його середньомісячний дохід становить(серпень, вересень 2010р) 2287,70грн., з 10.12.2009р. являється інвалідом третьої групи, сплачує аліменти на неповнолітню дочку, на його утриманні перебуває мати, яка являється пенсіонером - дитиною війни.  

Відповідач подав докази існування обставин, які істотно обмежують його працездатність-він являється інвалідом третьої групи, докази існування у нього зобов’язань по утриманню інших осіб-неповнолітньої дочки та непрацездатної матері, яка являється пенсіонером, на утримання яких затрачаються кошти, докази існування інших обставин, що мають істотне значення-рішення суду по усуненню перешкод у користуванні квартирою, вказує на необхідність наймати квартиру, а отже суд приходить до висновку, що доходи як позивача та к і відповідача приблизно рівні, що дозволяє зробити висновок про його неспроможність сплачувати аліменти на утримання дружини.

 Крім того, інвалідність позивачці встановлена до укладення шлюбу, сторони у шлюбі перебували нетривалий час, після розірвання шлюбу позивачці, при переосвідуванні, встановлена, протягом року після розірвання шлюбу, друга група інвалідності, а тому суд вважає, що хоча позивачка і потребує матеріальної допомоги, однак в силу зазначеного вище, її колишній чоловік не може надавати їй матеріальної допомоги, а тому в позові слід відмовити.  

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215,218, 223,  ЦПК України, на підставі ст.ст.  76 Сімейного кодексу України, суд-  

  В И Р І Ш И В :  

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про стягнення аліментів   відмовити повністю.          

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення  

  ГОЛОВУЮЧИЙ:                                                                                   В.В.ШАРУНОВИЧ