ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 листопада 2007 р.

№ 17/314

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. –головуючого, Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників:

позивача

Неізвестної О.Ю.,

відповідача

Єремченко О.М., Шляєва І.В., Діжечко О.Ю.

третьої особи

Оноприєнко О.П.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Український державний  центр  по  експлуатації спеціалізованих вагонів"

на постанову

від 27 червня 2007 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до	Державного підприємства "Донецька залізниця"; Державного підприємства "Придніпровська залізниця"; Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів",

треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

ТОВ "Укрметалургтранс"; Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

про	стягнення 28284788,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2005 року ТОВ "Лемтранс" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" (далі ДП "Донецька залізниця", державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Укрспецвагон" про стягнення 28284788 грн. 04 коп. у відшкодування доходів, одержаних відповідачами від безпідставно набутого майна, у тому числі з ДП "Донецька залізниця" 8167095 грн. 76 коп., з ДП "Придніпровська залізниця" 11615131 грн. 20 коп., з ДП "Укрспецвагон" 8482561 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що у період з 1 по 31 серпня 2005 року відповідачі без відповідних правових підстав заволоділи та використовували 3781 шт. вагонів-обкотишовозів, які є власністю позивача, одержавши від цього доходи.

В обґрунтування позову ТОВ "Лемтранс" посилалося на ст.41 Конституції України, статтю 47 Господарського кодексу України, статті 317, 318, 319, 321, 386, 390, 400, 1214 ЦК України.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив відповідальність за позовом у повному обсязі заявлених вимог покласти на ДП "Укрспецвагон".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2005 до участі у справі залучено ТОВ "Укрметалургтранс"  третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 грудня 2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду   від 30 січня 2006 року та постановою Вищого господарського суду України  від 20.04.2006 позов задоволено за рахунок ДП "Укрспецвагон", з якого стягнуто 28284788 грн. 04 коп. коштів, одержаних без достатніх правових підстав; у позові до решти відповідачів відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 11 липня 2006р. судові рішення вищевказаних судових інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після продовження розгляду справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 4.08.2006р. на виконання постанови Верховного Суду України від 11.07.2006 до участі у справі в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Державну адміністрацію  залізничного транспорту України "Укрзалізниця".

Рішенням господарського суду Донецької області від 13 вересня 2006р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року позов задоволено та постановлено стягнути з ДП "Укрспецвагон" на користь ТОВ "Лемтранс" доход в сумі 28284788 грн. 04 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року вказані судові рішення скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Донецької області від 22 травня  2007 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду  від 27 червня 2007 року позов задоволено.

У касаційній скарзі ДП "Укрспецвагон" просить постанову апеляційної інстанції скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лемтранс" просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки вважає, що постанова апеляційної інстанції прийнята відповідно до вимог закону.

Решта учасників судового процесу своїх відзивів на касаційну скаргу до суду не надали.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час  нового розгляду справи.

При новому розгляді справи місцевий господарський суд  з яким погодилась апеляційна інстанція, всупереч зазначених вимог закону не виконав вказівки, що містяться в постанові Вищого господарського суду України  від 18.01.2007 року.

Зокрема, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не дали належної правової оцінки тій обставині, що відповідно до своєї постанови Вищий господарський суд України  вказував на те, що висновок судів щодо  безпідставного набуття ДП "Укрспецвагон" майна за рахунок позивача є непереконливим, а відтак не можна визнати правильним застосування судами до правовідносин сторін  положень Цивільного законодавства, якими визначаються правові наслідки набуття, збереження майна без достатньої підстави.

Поряд з цим, надаючи правову оцінку постанови  старшого слідчого з розслідування особливо важливих справи на транспорті Генеральної прокуратури України господарський суд  з яким погодилась апеляційна інстанція зробив висновки, що знаходяться поза межами його компетенції, оскільки порядок оскарження дій слідчого та розгляду таких скарг визначається кримінально-процесуальним законодавством. На зазначені обставини вказувалось також в постанові Верхового Суду України від 11 липня 2006 року, вказівки якої також не виконані місцевим господарським судом  при повторному розгляді справи.

Окрім того, господарські суди попередніх інстанцій не виконали вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України  від 18.01.2007 р. в частині  задоволення позову та стягнення лише з ДП "Укрспецвагон" 28284788,04 грн. і відмови в позові до інших відповідачів, обґрунтовуючи свої висновки посиланням на п.3.2 договору комісії № 125п/248.

Проте, як зазначено в постанові, господарські суди не звернули уваги на ті обставини, що вказаний договір був укладений 08.06.2001 між ДП "Укрспецвагон" та ТОВ "Укрметалургтранс", де ТОВ "Лемтранс" не було стороною у договорі.

Разом з тим відповідно до доручення № 29 до договору комісії № 125п/248 від 08.06.2001 між ДП "Укрспецвагон" та ТОВ "Укрметалургтранс" п.1.3 встановлено здійснювати платежі за перевезення вантажів у вагонах-обкотишовозах, переданих на відповідальне зберігання Комітенту порядком, встановленим телеграмою Укрзалізниці № Ц 2/443 від 21.07.2005, згідно якої плата розподіляється на дві частини: залізницям –70% і Укрспецвагон –30%.

Вказані обставини, зокрема, викладені самим позивачем у первісному позові, а також підтверджуються наданими до матеріалів справи  ТОВ "Укрметалургтранс" платіжними дорученнями (т.11 а.с.75-160), після скасування судових рішень попередніх інстанцій Верховним Судом України.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відзивів на позовну заяву ДП "Донецька залізниця" та ДП "Придніпровська залізниця" не заперечували отримання коштів за надані послуги при використанні 3781 вагонів- обкотишовозах, проте заперечували отримання прибутків.

Повторно розглядаючи даний спір, господарські  суди зазначені обставини з достовірністю не з’ясували і не перевірили, належної правової оцінки вказаному не дали, що  визнати законним і обґрунтованим не можна.

Відповідно до роз’яснень Пленуму  Верховного Суду України, викладених у пп.1.6 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про  судове рішення", рішення  є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим  визнається  рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду встановлені обставини і правові наслідки  є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими  в судовому засіданні.

Судові рішення попередніх інстанцій, прийняті в даній справі, за своїм змістом не відповідають цим вимогам.

Тому постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду, як прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм як матеріального так і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності до вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду  від               27 червня 2007 року та рішення господарського суду Донецької області від 22 травня 2007р. скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя                                                                        В.Дерепа  

Судді                                                                                                     Б.Грек

                                                                                                      Л.Стратієнко