Справа №  2-А-2126/2010 р.  

  П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    15 жовтня 2010 року                                                     смт.  Красногвардійське    

    Суддя Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим Шевченко І.В.,    

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом прокурора Красногвардійського району АР Крим інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим про  зобов’язання вчинити певні дії,  

  в с т а н о в и в :  

  Прокурор, діючи в інтересах ОСОБА_1, у вересні 2010 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він має статус дитини війни та відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на пільги, зокрема, на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач йому недоплачує. Просив зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (далі – УПФУ) призначити та сплатити йому недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2010 по час розгляду справи.  

  У відповідності до п.2 ч.1, ч.4 ст.1832 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово суддею без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

  Перевіривши доводи позовної заяви та наданих представником відповідача заперечень проти позову, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ст.11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.  

Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.  

  Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився у 1936 році (а.с. 4), має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, у тому числі право на підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею шостою зазначеного Закону.  

  Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV  від 18.11.2004 р. (далі – Закон № 2195-IV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено на 2006 дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

  Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” п.17 ст.77 виключено та ст.110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

  Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.  

  Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймались.  

  Встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.  

  Пунктом 12 ст.17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (далі – Закон № 489-V) дію ст.6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п.12 ст.17 ст.111 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

  Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

  Тому позовні вимоги про підвищення пенсії на 30 відсотків у період з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року не є обґрунтованими і задоволенню не підлягають.  

  Водночас згідно з вимогами ч.2 ст.19 Основного закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто з часу прийняття цього рішення – з 09.07.07 р. відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Рішення Конституційного Суду України у справі № 6-рп/2007 було прийняте 09 липня 2007 року, опубліковано у „Віснику Конституційного Суду України” за 2007 р. № 4 та в інших офіційних видання України (Офіційному віснику України № 52 від 27.09.07). Відтак, з цього моменту позивач повинен був дізнатись про порушення свого права.    

  Законом України від 28.12.2007р. № 107-VІ “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі набавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2008 року.  

  Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.  

  Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.  

  Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.  

  Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені,  ОСОБА_1 є дитиною війни, має право на їх одержання, и органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.  

  Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-1У від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, але головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.  

Згідно з п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24 жовтня 2007 року до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплат пенсій та інших виплат, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду.    

Таким чином, саме відповідач повинен виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу. Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.  

У відповідності до положень ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.  

З позову вбачається, що прокурор просить   зобов'язати УПФУ здійснити перерахунок та стягнути на його користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2010 року по 11.10.2010 року, позов пред’явлено до суду 07 жовтня 2010 року, заяви про поновлення строку не надано.  

Таким чином, суд вважає, що позов в частині вимог про зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2010 року по 06.04.2010 року підлягає залишенню без розгляду, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 07.04.2010 року до 11.10.2010 року.  

  Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

  Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст.11, 71, 86, 94, 99, 100, 122, 158, 160-163, 1832 КАС України, суд  

  П О С Т А Н О В И В :  

  Позов   прокурора Красногвардійського району АР Крим     в інтересах     ОСОБА_1   задовольнити частково   .  

  Зобов'язати   Управління Пенсійного Фонду України в Красногвардійському районі АР Крим   провести нарахування   соціальної  допомоги  у  розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму  

для осіб, які втратили працездатність,   відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"   та забезпечити виплату   належних   ОСОБА_1   грошових коштів за період з 07 квітня 2010 року по 11 жовтня 2010 року включно.  

Позов в частині вимог про зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та стягнути недоплачену щомісячну соціальну допомогу з 01.01.2010 року по 06.04.2010 року залишити без розгляду.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк після отримання копії цієї постанови апеляційної скарги.  

    Суддя