Справа №2-22/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2007 року                                                                               місто Глухів

Глухівський міськрайсуд Сумської області в особі судді Демченка О.С., при секретарі Дмитренко О.С., з участю позивачки ОСОБА_1, її представника-адвоката ОСОБА_3., відповідачаОСОБА_2, його представника-адвоката ОСОБА_4., представника третьої особи, АКБ „Правекс-Банк", Вакало М.А., та представника другої третьої особи, ЗАТ КБ „Приват Банк", Янченка В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу, заведену за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання права власності на частину будинковолодіння та поділу його в натурі, а також виділення в натурі іншого рухомого майна, як майна, набутого подружжям за час шлюбу,

ВСТАНОВИВ.

За поданим до Глухівського міськрайсуду 18 липня 2006 року позовом ОСОБА_1, 1980 року народження, просила суд судовим рішенням визнати за нею право власності на 1/2 частину будинковолодіння (двоповерхового жилого будинку з надвірними спорудами) АДРЕСА_1поділити його в натурі відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи з відділенням їй приміщень, розташованих на першому поверсі будинку, а також виділити їй в натурі комп'ютер, музичний центр „Самсунг", пилосос „Самсунг" і визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ-21043, посилаючись на те, що усе зазначене рухоме і нерухоме майно в числі іншого рухомого майна, яке за змістом позову має залишитись у відповідача,ОСОБА_2, 1981 року народження, було набуте нею і відповідачем за час їх шлюбу.

Заявою до Глухівського міськрайсуду від 22 листопада 2006 року позивачка доповнила викладені у позовній заяві позовні вимоги, просила суд також визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташоване зазначене у позові будинковолодіння.

При розгляді справи судом позивачка ОСОБА_1 і її представник, адвокат ОСОБА_3., підтвердили позовні вимоги та викладені у позові доводи на їх обгрунтування і за результатами судового розгляду справи просили суд:

визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину в зазначеному у позові будинковолодінні, виділивши їй в натурі зазначені у варіанті І висновку проведеної по справі судової будівельно-технічної експертизи як перша частина приміщення в будинку, гараж та частини огорожі, а також зазначені у цьому ж варіанті висновку цієї ж експертизи як об'єкти, що входять до другої частини будинковолодіння погріб і туалет;

визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташоване зазначене будинковолодіння, та виділити їй в натурі у користування

2

земельну ділянку площею у 0,0319 га відповідно до визначених приєднаним до справи висновком земельної служби меж;

визнати за нею право власності на 1/2 частину зареєстрованого на відповідача автомобіля ВАЗ-21043, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості її частки у цьому автомобілі;

стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію у розмірі 1/2 частини від вартості комп'ютера, музичного центру і пилососа, які були наявні у спірному будинку на час припинення нею шлюбних стосунків з відповідачем, та які не були описані державним виконавцем за ухвалою суду після її звернення до суду, а також

стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати, пов'язані з розглядом справи у вигляді оплати судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, оплати отримання висновків бюро технічної інвентаризації та земельної служби та оплати отриманої юридичної допомоги.

Даючи суду пояснення на обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка зазначила, що на придбання спірного будинку її батьки давали їм з відповідачем 3000 доларів США, на придбання автомобіля - 400 доларів США, а також вона брала кредит у банку 15 лютого 2005 року у сумі 5000 грн., які також були витрачені на придбання спірного будинку.

Відповідач ОСОБА_2., не визнаючи взагалі позовні вимоги своєї колишньої дружини, на обґрунтування своїх заперечень проти позову в суді пояснив, що спірне будинковолодіння і автомобіль придбались ним особисто без будь-якої грошової (майнової) допомоги з боку позивачки, батьків чи родичів позивачки, для чого він брав у АКБ „Приват Банк" грошовий кредит у розмірі 5600 Євро і його сестра ОСОБА_5, яка мешкає у місті Москва, пересилала йому значні грошові суми у доларах США, а в подальшому гасила його борг по кредиту, що комп'ютер, на частку у якому претендує позивачка, він також придбав особисто у грудні 2005 року в кредит; що придбані під час шлюбу з позивачкою спірні телевізор і музичний центр він був змушений продати на погашення кредиту на автомобіль; що меблевий кухонний набір придбався на кошти тієї ж його сестри; газову плиту йому подарували його знайомі, а зазначеного у позові пилососа у них з позивачкою взагалі не було.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_4, не визнаючи позову ОСОБА_1 і підтримуючи доводи відповідача проти позову, звернула увагу суду на те, що оформлені відповідачем кредити погашались, погашаються і за умовами кредитних договорів мають погашатися саме відповідачем, що сторона позивачки не надала суду будь-яких документальних доказів на підтвердження фактів надання родичами позивачки грошової допомоги позивачці і відповідачу на придбання спірних будинковолодіння і автомобіля і що відповідно до Закону України „ Про іпотеку" укладені між банківськими установами і відповідачем договори іпотеки в порядку забезпечення зобов'язань по кредитним договорам щодо спірних будинковолодіння та земельної ділянки, на якій воно знаходиться, не можуть бути змінені без згоди банківських установ з покладенням зобов'язань по укладеним відповідачем кредитним договорам на позивачку.

Представники притягнутих до участі у справі третіх осіб, банківських установ, Вакало М.А. і Янченко В.Б., заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 в частині, яка стосується автомобіля, будинковолодіння та земельної ділянки, на якій воно

3

розташовано, в суді зазначили, що їх банківські установи не згодні змінювати укладені з відповідачем договори кредиту та іпотеки.

З'ясувавши обставини справи, факти і події, які передували зверненню позивачки до суду з даним позовом, вислухавши доводи сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

За результатами судового розгляду справи судом встановлено, що шлюб між позивачкою і відповідачем був укладений 09 лютого 2000 року.ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_6, яка у даний час разом з матір'ю (позивачкою) мешкає у батьків позивачки уАДРЕСА_2 Позивачка і відповідач перебували у шлюбних стосунках до 10 січня 2006 року, а за позовом відповідача, з яким він звернувся до Глухівського міськрайсуду 03 березня 2006 року, їх шлюб був розірваний рішенням суду від 20 березня 2006 року.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 липня 2005 року ОСОБА_2. придбав у власність за 63121 грн. житловий двоповерховий будинок з надвірними будовами та спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 102,7 м.кв., що складається з п'яти кімнат житловою площею 57,4 м.кв. Дане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0807 га, яку ОСОБА_2. також придбав на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2005 року. Обидві укладені ОСОБА_2. угоди щодо нерухомості 28 липня 2005 року пройшли державну реєстрацію.

В зазначеному будинковолодінні позивачка і відповідач стали жити разом з донькою, а до цього мешкали на квартирі (знімали квартиру) за адресою:АДРЕСА_3Після припинення шлюбних стосунків з відповідачем позивачка 10 січня 2006 року з донькою перейшла жити до своїх батьків, а відповідач залишився жити у спірному будинковолодінні.

За реєстраційними документами відповідач є власником зазначених будинковолодіння і земельної ділянки, на якій воно розташовано.

На відповідачі з 04 червня 2005 року у шостому міжрайонному відділенні ДАІ УМВС України в Сумській області (як на власникові) зареєстрований автомобіль ВАЗ-21043 виготовлення березня 2005 року з д.р.н. НОМЕР_1, який відповідач придбав за погодженим з позивачкою договором кредиту.

Зазначені укладені відповідачем угоди щодо придбання спірних земельної ділянки, будинковолодіння та автомобіля позивачкою чи іншими особами до звернення позивачки до суду з даним позовом не оспорювались і не оспорюються у даний час.

Ці встановлені судом обставини сторонами по справі не оспорюються, а тому визнаються судом такими, що визначають зміст правовідносин, у яких перебували і перебувають позивачка і відповідач, та виходячи з яких суд й повинен вирішувати даний спір, застосовуючи відповідні положення діючого законодавства, які регламентують підстави і порядок виникнення права власності дружини і чоловіка щодо майна, набутого ними під час їх шлюбних відносин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної

4

сумісної власності не залежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Як випливає із змісту даної норми, для виникнення права спільної сумісної власності на певне майно необхідна наявність двох умов: 1) майно має бути придбане в період перебування чоловіка і жінки в зареєстрованому шлюбі або в період проживання чоловіка і жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу; 2) воно повинно бути результатом їх праці, їх спільного фінансового чи трудового зусилля, спрямованого на створення, отримання такого майна. Відсутність будь-якої з цих умов виключає підстави набуття права спільної сумісної власності, оскільки у іншому випадку виникає спільна часткова або роздільна (приватна) власність подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй, йому особисто.

Отже, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України набуте у шлюбі майно за відсутністю умов для настання підстав для набуття права спільної сумісної власності переходить до майнової сфери одного з подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є заробітна плата, пенсії, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Тобто, надходження тільки тоді будуть вважатися спільним майном, якщо кожен з подружжя виявив свою волю щодо передачі грошей до сімейного бюджету. Якщо цього зроблено не було, то майно вважається роздільним і належить тому з подружжя, який його отримав.

Отже, за змістом наведених положень Сімейного кодексу України вирішення питання про наявність підстав для визнання права спільної сумісної власності щодо набутого під час шлюбу майна та про розподіл такого майна слід вирішувати з урахуванням походження витрачених на придбання такого майна коштів.

Відповідно до ч. З ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а на укладення договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути й нотаріально засвідчена. Аналогічне положення щодо можливості розпорядження майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності закріплене і у частині 2 ст. 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Наведені положення ст.. 65 СК України і ч. 2 ст. 369 ЦК України вимагали не тільки узгодження дій (волі) відповідача і позивачки на укладення відповідачем угод на придбання об'єктів нерухомості, але й нотаріально посвідченої письмової згоди кожного з них на укладення таких угод, чого не було у даному випадку, хоча саме такі дії позивачки і відповідача могли б свідчити про узгодження їх волевиявлення щодо розпорядження спільними наявними у їх сімейному бюджеті коштами при вкладенні відповідачем договорів на придбання нерухомого майна.

За змістом приєднаної до справи копії кредитного договору № 16186-030/05Р від 27 липня 2005 року вбачається, що саме відповідачОСОБА_2. отримав у АКБ „Правекс-Банк" 27 липня 2005 року (у день укладення договору купівлі-продажу спірного

5

будинковолодіння) для споживчих цілей S600 Євро за умовою погашення в подальшому цього кредиту з виплатою 10,5 відсотків рокових. У цей же день ним за договором купівлі-продажу була придбана на своє ім'я і земельна ділянка, на якій розташоване спірне будинковолодіння. Для забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному договору кредиту відповідачем 28 липня 2005 року з АКБ „Правекс-Банк" був укладений договір іпотеки щодо придбаного будинковолодіння, а 03 жовтня 2005 року - договір іпотеки щодо придбаної спірної земельної ділянки.

Як зазначено у заяві позивачки про доповнення позовних вимог, вона до розгляду цієї справи судом й не знала про те, що відповідач купив спірну земельну ділянку, на якій розташоване спірне будинковолодіння.

З наданих суду стороною відповідача банківських документів, сестра відповідача ОСОБА_5 Мукучевна, яка мешкає у м. Москва по лінії „Вестерн Юніон" 06 і 07 липня 2005 року переслала ОСОБА_2. відповідно 3000 доларів США і 1000 доларів США, а 20 січня і 14 лютого 2006 року-відповідно по 1000 доларів США. 12 вересня 2005 року сестра відповідача внесла у касу Глухівського відділення АКБ „Правекс-Банк" на погашення кредиту відповідача 1000 Євро, і 29 грудня 2005 року 1000 Євро на погашення кредиту відповідача. Ці документальні докази підтверджують доводи відповідача про те, що спірне нерухоме майно ним придбалось на кошти наданих йому особисто сестрою кошти та отримані за договором кредиту кошти, який (кредит) він брав, розраховуючи на грошову допомогу сестри у погашенні цього значного за сумою кредиту.

Разом з тим, сторона позивачки не надала суду будь-яких документальних доказів на підтвердження того факту, що батьки позивачки надавали позивачці і відповідачу на придбання спірного будинковолодіння 3000 доларів США, у зв'язку з чим суд не може визнати такими, що відповідають дійсності, доводи позивачки і свідчення допитаних в якості свідків її близьких родичів ( батька, сестри та її чоловіка) з цього приводу.

З таких же підстав суд не визнає такими, що заслуговують на увагу доводи позивачки про те, що вона залучала до придбання спірного будинковолодіння 5000 грн., які вона отримала по відкритому у Приват Банку картрахунку відповідно до договору від 15 лютого 2005 року, копію якого вона надала суду.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання за позивачкою права на частку у придбаних відповідачем спірних будинковолодінні та земельній ділянці, на якій воно розташоване, оскільки не вбачає підстав для визнання цього нерухомого майна таким, що є спільною сумісною власністю позивачки і відповідача.

Як вбачається з наданих суду документальних доказів (даних ДАІ і копії кредитного договору від 07 липня 2005 року) зареєстрований на відповідача автомобіль ВАЗ-21043 з д.р.н. НОМЕР_1 був придбаний (і це не спростовує відповідач) саме на отримані відповідачем у кредит за згодою позивачки гроші у відділенні Приват Банку у місті Дніпропетровськ у сумі 27725 грн.

Відповідач не заперечував в суді, що меблевий кухонний набір ( мийка, 4-ри навесні шафи і 2 настільні шафи) визначеною позивачкою вартістю у 2020 грн. та газова плита „Норд" визначеною позивачкою вартістю у 1010 грн. були придбані ним і позивачкою під час їх шлюбу для потреб сім'ї, і це майно 25 липня 2006 року за ухвалою суду про накладення арешту на оспорюване майно в порядку забезпечення позову було

6

описане державним виконавцем, як наявне у відповідача майно, разом з будинком, автомобілем ВАЗ-21043 з д.р.н. НОМЕР_1 і комп'ютером.

Як вбачається з приєднаної до справи копії кредитного договору від 20 грудня 2005 року описаний державний виконавцем комп'ютер „Еверест" з монітором ЛЖ і принтером „Канон" був придбаний особисто відповідачем у кредит за загальною вартістю зазначених речей 4386 грн. 15 коп. Ці комп'ютер, принтер і монітор, як зазначив в суді відповідач, він придбав за півмісяця до припинення з позивачкою шлюбних стосунків виключно для особистих потреб без узгодження з позивачкою і без її будь-якої фінансової участі у оформленні та погашенні кредиту на ці речі, а позивачка не надала суду будь-які докази на спростування цих доводів відповідача.

Наведене, дає суду підстави прийти до висновку, що у даному випадку майно, яке слід вважати спільною сумісної власністю позивачки і відповідача, як набуте під час перебування їх у шлюбі у наслідок їх сумісної праці для потреб сім'ї, слід вважати зазначені автомобіль, меблевий кухонний набір і газову плиту, у яких 1/2 частка позивачки ( виходячи з неоспорюваної відповідачем наведеної у позові вартості цього майна) становить ( 27725 грн.+ 2020 грн.+1010 грн.=30755: 2) 15377 грн. 50 коп.

Визначаючи суму коштів, яку відповідач має сплатити позивачці в порядку грошової компенсації (як це просить позивачка) за належну їй 1/2 частину у автомобілі, меблевому кухонному наборі і газовій плиті, суд враховує суму коштів, які відповідач сплатив на час припинення з позивачкою шлюбних стосунків на погашення кредиту на придбання автомобіля, та яка станом на 11 січня 2006 року за даними Приват Банку становила 9180 грн. Тому саме з цієї суми слід визначати частку, яку відповідач має сплатити позивачці в якості грошової компенсації за придбаний під час шлюбу автомобіль. Частка позивачки у сплаченій станом на 11 січня 2006 року сумі кредиту за автомобіль у грошовому виразі становить 4590 грн.

Отже, відповідач має сплатити позивачці в порядку грошової компенсації належні їй частки у спільному сумісному майні, набутому під час шлюбу суму у 6105 грн., яка (сума) складається із 1/2 частини позивачки у автомобілі, меблевому кухонному наборі і газовій плиті.

Виходячи з визначеної судом частини позовних вимог, які підлягають задоволенню, суд визначає й розмір понесених судових витрат, що підлягає присудженню позивачці відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З приєднаних до справи документів загальний розмір витрат, понесених позивачкою у зв'язку із розглядом даної справи становить 2177 грн. 25 коп. Позовні вимоги позивачки задоволені на 10,6 відсотка, а тому відповідач має відшкодувати позивачці понесені нею витрати по розгляду справи у розмірі 230 грн. 80 коп.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1-4,11,16,368-370 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 61, 65, 68-70 СК України та ст.ст. 1-5, 8, 10, 11, 15, 57-61, 79, 88, 212-214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

7

Визнати за ОСОБА_1право на 1/2 частину у сплаченій нею і ОСОБА_2 до припинення їх шлюбних стосунків сумі на погашення кредиту , отриманого для придбання зареєстрованого наОСОБА_2 автомобіля ВАЗ-21043 з д.р.н НОМЕР_1 та описаних 25 липня 2006 року державним виконавцем за місцем проживанняОСОБА_2 меблевому кухонному наборі і газовій плиті, і стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6105 грн. в порядку сплати їй грошової компенсації за її частку в зазначеному майні, а також 230 грн. 80 коп. в порядку відшкодування понесених позивачкою судових витрат у зв'язку із зверненням до суду за захистом своїх прав.

Зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_2державною виконавчою службою у Глухівському районі відповідно до ухвали Глухівського міськрайсуду від 18 липня 2006 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається до Глухівського міськрайсуду протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення суду набире законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, якщо така заява не буде подана.