УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ОДЕСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня  2007 року                                                                                                        м.Одеса

Колегія суддів судової палати  у  цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є., суддів: Мизи Л.М., Процик М.В., при секретарі Непомнящій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного казначейства України на постанову Київського районного суду м.Одеси від 18 січня 2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Управління праці та соціального захисту населення Одеської області про стягнення разової грошової допомоги,

встановила:

У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Управління праці та соціального захисту населення Одеської області про стягнення недоплаченої суми щорічної- одноразової грошової допомоги за 2003-2005 роки у розмірі 1898,75 грн. Позивач зазначав, що він є учасником бойових дій і відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, 'гарантії їх соціального захисту" має право на отримання до 05 -; травня щорічної разової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.  Виходячи з встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, розмір одноразової щорічної допомоги складав у 2003 році 236,50, у  2004 році 462,25 грн., у 2005 р. 1660 грн., однак йому виплачено у 2003 році 90грн., у 2004 році 120грн., у 2005 році  250 грн., і недоплата складає 11898,75 грн.

Посилаючись на ці обставини і на порушення своїх конституційних прав, позивач просив задовольнити позов.

Представники відповідачів Кабінету Міністрів України та Управління праці та соціального захисту населення Одеської області позов не визнали.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 18 січня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1. 342,25 грн. недоплаченої щорічної допомоги за 2004 рік.  В решті позову відмовлено.

Головуючий у 1-й інст. Домусчі С.Д.                                             Справа 22а-652/ 2007 р.

Доповідач  Федорова А.Є.                                                               Категорія АП-21

2

В апеляційній скарзі Державне казначейство України просить скасувати постанову і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно зі ст.24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи розглядаються і вирішуються в окружному адміністратив­ному суді колегією у складі трьох суддів.

В порушення вимог закону справу розглянуто судом в складі одного судді, тобто неповноважним складом суду, що відповідно до п.1 ч.1 ст.204 КАС України є безумовною підставою для скасування постанови суду і направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ці вимоги закону суд не виконав.

Розглянувши справу за відсутності представників Державного казначейства України та Міністерства фінансів України і стягнувши грошову допомогу з Державного казначейства України на користь   позивача, суд не з'ясував належним чином, яка юридична особа повинна відповідати за позовом про стягнення одноразової щорічної допомоги відповідно до Постанови, KM України'№ 177 від 18 лютого 2004 року „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".  

Відповідно до 4.5 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на щорічну разову грошову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, яка повинна виплачуватися до 05 травня.

Задовольняючи позов частково, суд належним чином не перевірив заперечення відповідачів про відсутність фінансових можливостей для виплати допомоги у розмірі, передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням вимог ст.22 Конституції України, якою визначено, що при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, в тому числі і для ветеранів війни, Закон України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відносно яких встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, а також з урахуванням норм міжнародного законодавства, зокрема Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка є частиною законодавства України, а також практики Європейського Суду з прав людини як джерел права.

3

Крім того, згідно зі ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод і інтересів.

Задовольняючи позов про стягнення щорічної допомоги за 2004 рік, суд не звернув уваги на те, що позов поданий у травні 2006 року і не з'ясував причини пропуску процесуального строку, не обговоривши це питання з участю сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Постанова не відповідає вимогам ст.ст.159,161 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 198 ч.1,п.б, 204 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м.Одеси від 18 січня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.