№ 2-54/2010

РІШЕННЯ  

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ                                           

«19» жовтня  2010 р.                                                                                        м. Запоріжжя                                  

Запорізький районний суд Запорізької області  

у складі: головуючого судді - Гончаренко П.П.,  

при секретарі – Гаврюшиної В.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, 3-я особа на боці позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа на боці відповідача ОСОБА_4,  про визнання договору дійсним, суд   -  

                                                                УХВАЛИВ:

 ОСОБА_1, 3-я особа на боці позивача ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, 3-я особа на боці відповідача ОСОБА_4  про визнання договору дійсним.

Позивач вказала, що їй на підставі договору купівлі-продажу АВН № 969176 від 03.10.2000 року належала земельна ділянка, яка розташована на території Сонячної сільської ради Запорізького району АДРЕСА_1

З метою продажу вищевказаної  земельної ділянки, у вересні 2005 року між позивачкою та ОСОБА_3 був укладений усний договір доручення, відповідно до умов  якого повірений ОСОБА_3 зобов’язувався одержати на її  ім’я  Державний акт на приватної власності на вищевказану земельну ділянку, а після цього продати її, отримані кошти передати позивачці. За домовленістю між ними плата повіренному здійснюється після виконання ним зобов’язань по договору в повному обсязі.

Позивачка вважає, що відповідно до ст.. 205 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій формі. Форма договору доручення підпорядковується загальним правилам про форму правочинів та формі договорів.

У відповідності до умов договору, відповідно до ст. 1003 ЦК Украиїни, 07 вересня 2005 року позивачка видала довіреність на ім’я ОСОБА_5, що була посвідчена приватним нотаріусом Карташовою Т.М.  

23 травня 2007 року ОСОБА_3 земельну ділянку відповідно до довіреності продав  за 20 000 грн., гроші не повернув, звіту не надав, чим порушив вимоги ст. 1006 ЦК України. Позивачка просить суд визнати договір доручення укладений в усній формі між нею та ОСОБА_5 визнати дійсним, стягнути на її користь кошти за продану земельну ділянку у розмірі 20 000 грн., стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач підтвердив свої позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснивши, що посилання позивача на начебто укладений договір доручення між позивачем є вигадкою та спробою ввести суд в оману. Відповідно до ст.. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини які виконуються в момент вчинення. Зважаючи, що позивач начебто доручив відповідачу  одержати на його ім’я державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а після того продати її, отримати кошти та передати їх позивачеві, тому правочин повинен оформлюватися в письмовій формі відповідно до ст..ст. 203,206 ЦК України. Тому відповідач вважає що такий договір доручення не є дійсним. Доручення з приводу оформлення права власності та розпорядження земельною ділянкою відповідач виконав в повному обсязі і розрахувався з сином позивача передавши йому 300 доларів США.    

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає що позов ОСОБА_1, 3-я особа на боці позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа на боці відповідача ОСОБА_4,  про визнання договору дійсним задоволенню не підлягає з наступних:

Посилання позивача на укладений договір доручення між позивачем нічим не підтверджується. Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини які виконуються в момент вчинення.  

Позивач доручив відповідачу одержати на його ім’я державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, а після того продати її, отримати кошти та передати їх позивачеві, тому правочин повинен оформлюватися в письмовій формі, відповідно до ст.ст. 203,206 ЦК України. Тому такий договір доручення не є дійсним. Доручення з приводу оформлення права власності та розпорядження земельною ділянкою відповідач виконав в повному обсязі і розрахувався з сином позивача передавши йому 300 доларів США, що підтвердив у судовому засіданні позивач.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 205, 1000-1009  ЦК України,  суд

  ВИРІШИВ:  

 В задоволені позовних вимог ОСОБА_1, 3-я особа на боці позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа на боці відповідача ОСОБА_4,  про визнання договору дійсним – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області на протязі 10 днів  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                   Гончаренко П.П.