Справа № 1-105/10  

В И Р О К  

ім’ям України  

  смт. Кегичівка                                                                                                                                            24 червня 2010 року  

  Кегичівський районний суд Харківської області  у складі: головуючого - судді    Куст Н.М., при секретарі Топовій О.В., з участю сторін: прокурора Новікова Ю.О., підсудного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні  суду справу за протокольною формою досудової підготовки, за якою  

  ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт. Солоніцевка Дергачівського району Харківської області, українець, громадянин України, державних нагород не має, освіта середня – спеціальна,  військовозобов’язаний, не одружений, утриманців не має, не працює, інвалідності не має, проживає АДРЕСА_1 Харківської області,  не засуджений, обвинувачується за ч.1 ст. 190 КК України,  

  В С Т А Н О В И В:  

  22 квітня 2010 року, біля 16 год., ОСОБА_1, знаходячись поблизу гуртожтка ПТУ-60 по вул. Калініна, смт. Кегичівка Харківської області, умисно, із корисливих спонукань, шляхом обману, зловживаючи довірою ОСОБА_2, незаконно заволодів його мобільним телефоном «Nokia», вартістю 300 грн., чим завдав потерпілому збитки на вказану суму.  

У пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України у судовому засіданні підсудний винним себе визнав повністю, дати пояснення погодився і пояснив:  

  22 квітня 2010 року, біля 16 год., знаходився поблизу  гуртожитку ПТУ-60 в смт. Кегичівка, там зустрів свого знайомого ОСОБА_2, попросив у нього телефон, щоб зателефонувати. Взяв телефон і сказав що поверне ввечері, але цього робить не збирався, а продав його знайомому ОСОБА_3 за 100 грн. Через декілька днів у останнього і був виявлений і вилучений працівниками міліції вказаний телефон. У вчиненому щиро розкаюється.  

  Потерпілий ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання  не з’явився, проте надав заяву про те, що претензій до підсудного не має, просить розглянути справу без його участі. За таких умов, визнано можливим розгляд справи у відсутність потерпілого, оскільки це не тягне порушення його прав.  

  У судовому засіданні досліджені  матеріали, що характеризують особу підсудного:  

-    розписка потерпілого, про повернення викраденого (а.с.8);  

  -    довідка про вартість привласненого телефону (а.с.9);  

-    довідка з підтвердженням анкетних даних підсудного (а.с.10);  

-  довідка та характеристика, відповідно до якої підсудний зарекомендував себе з позитивної сторони, спиртними напоями не зловживає, веде зразковий спосіб життя, скарг відносно нього не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався, проживає разом із бабусею (а.с.41,12);  

-    довідка, згідно з якою він раніше засуджений не був (а.с.13);  

-  довідки про те, що на обліку в наркологічному і психіатричному кабінетах підсудний не перебуває (а.с.14,15).  

-   заява потерпілого, з проханням слухати справу у його відсутність.  

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.  

  Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудної і ніким не оспорюються. При цьому  з”ясовано, що підсудний та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.  

Заслухавши пояснення підсудного та дослідивши зазначені докази, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.  

Суд вважає доведеним, що підсудний  умисно, шляхом зловживання довірою заволодів чужим майном  без кваліфікуючих обставин, отже, його дії  правильно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України.  

  Як обставини, що пом’якшують покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття, що підтверджується поведінкою підсудного на досудовому слідстві та його поясненням у судовому засіданні. Обставин, що обтяжують відповідальність не встановлено.  

  Визначаючи ступінь тяжкості  вчиненого злочину, суд виходить із його класифікації, згідно зі  ст. 12 КК України,  що він є середньої тяжкості.  

Призначаючи вид та розмір покарання у межах закону за скоєння цього злочину, береться до уваги, що його негативні наслідки не є непоправними, привласнене майно вилучено. Суд враховує також особу підсудного, який злочин учинив вперше і засудженим не був, характеризується  позитивно, у вчиненому розкаявся, хоча не намагався добровільно повернути привласнене. Зазначені відомості, що характеризують як обставини злочину, так і особу підсудного, у сукупності свідчать про наявність підстав для застосування такого передбаченого санкцією статті  Кодексу виду покарання, як штраф, але не у мінімальному його розмірі.  

Підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд суд не знаходить.  

Судових витрат і речових доказів по справі  не має.  

  Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд  

  П Р И С У Д И В:  

  ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у вигляді  штрафу на користь держави у розмірі 800 (вісімсот) грн.  

  Міру запобіжного заходу стосовно засудженого, до набрання вироком чинності, залишити попередню – у вигляді підписки про невиїзд.  

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через  Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

  Вирок віддруковано в нарадчій кімнаті.  

    Головуюча:        _________________________________       Н.М.Куст