Справа № 2-287/2010 р.
повний текст рішення
виготовлений 07.12.2010 року
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.12.2010 року Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Надворної О. С.,
при секретарі Нешта Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільнянськ цивільний позов ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2010 року позивачка звернулася до суду з цивільним позовом, згідно якого просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 а також право власності на земельну ділянку під вказаним будинком, площею 1,0 гектари.
Позивачка зазначила у позовній заяві, що вона проживала у колгоспному дворі за вказаною адресою з 1937 року із батьками, працювала в колгоспі ім. Дзержинського. Під час проживання вона збудувала глиняний будинок, сарай, літню кухню з прибудовою, погріб, колодязь, туалет, паркан; в теперішній час вона вирішила оформити право власності на зазначені будівлі та земельну ділянку, з приводу чого звернулася до Любимівської сільської ради, але отримала від відповідача відмову. В обґрунтування свого позову позивачка посилається на дані домової книги та погосподарчої книги с. Грізне, положення ст.. 392 ЦК України, а також Постанов КМУ № 844 від 05.08.2009 року та № 112 від 21.10.2009 року.
В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_2 позов підтримав, надав свої пояснення по суті спору, але в день остаточного розгляду справи в судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду телеграму, в якій прохає суд вирішити справу у його відсутності, на заявлених вимогах наполягає.
Представник відповідача - Сашков М.В. з позовом не згоден і суду пояснив, що ОСОБА_1 проживала до 1985 року дійсно проживала в АДРЕСА_2 ( в той час в населеному пункті були відсутні як найменування вулиць, так і номери будинків); а потім до 1996 роки - в АДРЕСА_1. В 1996 році ОСОБА_1 вибула на постійне місце проживання в АДРЕСА_3 про що зроблено запис в погосподарській книзі за 1996-2000 роки. При цьому чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 з 2001 по день смерті (ІНФОРМАЦІЯ_2 року) мешкав за адресою: АДРЕСА_4
-2-
Крім цього пояснив, що за адресою, зазначеною позивачем в позові, з 2005 року проживав та був зареєстрований по день смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) громадянин ОСОБА_5.
Також в своїх заперечення представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не посилається на жодну норму діючого законодавства України за якою за нею необхідно визнати право власності на житловий будинок, ніяких документів стосовно права власності на житловий будинок не надала, відповідно права на приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у позивача також немає.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Так, згідно ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Але ні позивач в тексті позовної заяви, ні її представник під час судового розгляду не навели суду належних підстав для набуття права власності на житловий будинок.
Зокрема, вказуючи, що саме ОСОБА_1 був збудований спірний житловий будинок, що складається із глиняного будинку, сараю, літньої кухні з прибудовою, погребу, колодязя, туалету та паркану, позивачка та її представник не надали суду жодного доказу з цього приводу.
Відповідно до отриманої судом відповіді від ОП Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації за вих. № 4400 від 06.04.2010 року - право власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.
В судовому засіданні встановлено, що згідно записів погосподарської книги Любимівської сільської ради ОСОБА_1 проживала до 1959 року на АДРЕСА_2, де відсутні були, як найменування вулиці, так і номери будинків; з 1960 по 1985 роки в селі Грізне де також були відсутні найменування вулиці та номер будинку; з 1986 по 1996 роки в АДРЕСА_1 В 1996 році ОСОБА_1 вибула на постійне місце проживання в АДРЕСА_3 про що зроблено запис в по господарській книзі за 1996-2000 роки.
Але разом з тим, в домовій книзі, розпочатій 24.07.2001 року, прямо зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 з 23.05.1978 року зареєстрований гр. ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В витребуваній судом з нотаріальної контори копії спадкової справи після смерті ОСОБА_6 № 128/2009 є довідка виконавчого комітету Любимівської сільської ради за вих. № 01-32/376 , в якій зазначено, що померлий був зареєстрований та постійно проживав з 1978 року за адресою АДРЕСА_1, і що разом з ним на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований.
-3-
Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Отже все вищенаведені факти свідчить про те, що позивач не довела суду факт набуття нею права власності на зазначений в позові будинок , а та обставина, що вона зазначена як колишній мешканець спірного житлового будинку у по -господарчій книзі с. Грізне та у домовій книзі, само по собі не надає їй права власності на цей будинок або земельну ділянку під ним.
Постановами Кабінету Міністрів України № 844 від 05.08.2009 року та № 1112 від 21.10.2009 року ( на які посилається позивачка) врегульовані питання приватизації земельних ділянок, що перебувають у державній власності, та видачі відповідних Державних актів на право власності на землю. Проте позивачка та її представник не надали суду доказів того, що відповідачем приймалося рішення про приватизацію спірного будинку чи земельної ділянки. Зі змісту позову вбачається, що у задоволенні відповідної заяви позивачки відповідачем було відмовлено, проте ніяких вимог з приводу визнання цієї відмови незаконною ОСОБА_1 не висуває.
Інших підстав свого позову позивачка не навела, а суд згідно положень ч.1 ст. 11 ЦПК України при розгляді справи не може вийти за межі заявлених вимог.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 має бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 10, 60, 212-215, 294 УПК України,
суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Любимівської сільської Ради про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку -
– відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області через Вільнянський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а позивачем - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. .
Суддя: О.С. Надворна