Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22- 625 /07                                                           Головуючий у 1 інстанції:

Колесник С. Г. Суддя-доповідач: Кримська О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2007 року                                                                                м. Запоріжжя

Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого Кримської О. М.

судців :             Каракуші К. В.

Маловічко С В.

при секретарі: Петровій О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ КБ „ПриватБанк" на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2006 року по справі за заявою ЗАТ КБ "Приватбанк" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення за кредитним договором суми з ОСОБА_1,

ВСТАНОВИЛА:

28.11.2006 року ЗАТ КБ „Приватбанк" звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNH4KP90980043 від 20.03.2006 року в розмірі 5578,36 грн. з ОСОБА_1.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.12. 2006 року в прийнятті заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ЗАТ КБ „ПриватБанк" просить скасувати вказану ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. 96 ЦПК України, а також із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відмовляючи у прийнятті заяви про видачу судового наказу, суд послався на наявність між сторонами спору про право.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки вони грунтуються на вимогах зазначеної норми цивільно-процесуального закону.

2

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. На зазначену норму закону посилався заявник ЗАТ КБ "Приватбанк", звертаючись з заявою про видачу судового наказу.

Проте, заявником не враховано, що судовий наказ може бути видано судом лише по безспірних сумах, що безпосередньо зазначені у письмовому правочині.

В даному випадку ВАТ КБ„ПриватБанк" просив суд видати наказ про стягнення з боржника ОСОБА_1. всієї суму кредиту, зазначеної у кредитному договорі, до закінчення строку дії договору, а також видати наказ про стягнення нарахованих процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. Враховуючи, що зазначені вимоги заявника потребують аналізу та перевірки доказів щодо можливості достроково стягнення .всієї суми кредиту, правильності нарахування зазначених сум, колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність спору про право цивільне, а тому у відповідності до ст. 100 ЦПК України відмовлено в прийнятті заяви про видачу судового наказу.

За таких обставин, ухвала суду є законною та обгрунтованою, тому підстав для її скасування колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307,312,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ КБ „ПриватБанк" -відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути

оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду

України.