Справа № 1-159/2010р   .        

  ВИРОК  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

       28 грудня 2010 року               Збаразький районний суд Тернопільської області                                      

в складі:       головуючого суду                       ЛЕВКІВ А.І.  

при секретарі                       ІВАНЮК Л.О.  

з участю прокурора             ДОБРЯНСЬКОЇ Н.М.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збаражі справу про обвинувачення  

  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с.Бутин Збаразького району Тернопільської області, громадянина України,  з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:  

23 січня 2001 р. Збаразьким районним судом Тернопільської області за ч.3 ст. 81 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнено на підставі ст.49 КК України від вібрування покарання з визначенням іспитового строку терміном 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 680 грн.;  

28 вересня 2001 р. Збаразьким районним судом Тернопільської області за ст.17, ч.3 ст. 81, ч.2 ст.140, ч.3 ст.81, 42 КК України на підставі ст.43 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;  

24 січня 2006р. Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.1 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі;  

14 липня 2010 р. Збаразьким районним судом Тернопільської області за ч.2 ст.185 КК України до 5 місяців арешту;  

  за ч.2 ст.185 КК України,  

встановив:    

      05 вересня 2010 року приблизно о 03 годині ОСОБА_2 з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер та значення своїх дій, скориставшись тим, що вхідні двері не були зачинені на замок, проник в приміщення майстерні ОСОБА_3,  що розташована на його господарстві в с.Бутин Збаразького району Тернопільської області, звідки таємно викрав електроболгарку, завдавши своїми діями потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 200 грн.  

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав частково, а саме, пояснив, що 05 вересня 2010 року приблизно о 03 годині він пішов до господарства ОСОБА_3, щоб нарвати собі яблук, однак немав куди їх взяти. Він знав, що на подвір’ї останнього є майстерня, двері якої були відчинені і він зайшов до неї, щоб взяти якийсь пакет. Увійшовши в майстерню він присвітив фанатиком вмонтованим в запальничку і побачив на підлозі електроболгарку і тоді в нього виник злочинний намір на її викрадення, що він і зробив. Винісши болгарку з майстерні він пішов з нею до дому де поклав її у мішок і заховав на території колишньої ферми.  

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині знайшла своє підтвердження іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.  

Так, відповідно до протоколу допиту потерпілого  ОСОБА_3 даних під час досудового слідства. він проживає в с.Бутин Збаразького району. В його власності знаходиться електроболгарка, яку він придбав близько 3 років тому за 600 грн. 06.09.2010р. він виявив, що вказана електроболгарка відсутня в приміщенні майстерні про що він повідомив міліцію (а.с.20-21).    

Згідно протоколу огляду місця події від 07 вересня 2010 р. на господарстві ОСОБА_3, що розташоване в с.Бутин Збаразького району Тернопільської області, знаходиться дерев’яна майстерня, пошкоджень замка на її дверях не виявлено. Зі слів ОСОБА_3 із приміщення майстерні зникла електроболгарка (а.с.8,9).  

Відповідно до протоколу огляду місця події від 08 вересня 2010р.,   ОСОБА_2   показав місце, де він у мішку заховав викрадену електроболгарку (а.с.15-16).  

Відповідно до висновку експерта № 6-644/10  від 22 вересня 2010 р., залишкова вартість електроболгарки, яку 05 вересня 2010 р. ОСОБА_2 викрав з підсобного приміщення господарства ОСОБА_3, станом на час вчинення крадіжки може становити 200 грн. (а.с.37-38).  

Разом з тим суд не бере до уваги покази підсудного ОСОБА_2 про те, що умисел на вчинення крадіжки електроболгарки в нього виник уже будучи в приміщенні майстерні, оскільки під час його пояснень на досудовому слідстві              08 вересня 2010р. він вказував, що в ніч з 04.09.2010 р. по 05.09.2010р. в нього виник злочинний намір проникнути на господарство ОСОБА_3 з метою скоїти крадіжку електроболгарки з приміщення майстерні (а.с.14).  Відповідно до протоколу явки з повинною від 08 вересня 2010р., в ніч з 04.09.2010р. по 05.09.2010р.               ОСОБА_4 близької 3 години таємно проник на господарство ОСОБА_3 де з приміщення майстерні таємно викрав електроболгарку (а.с.13). Як вбачається з протоколу допиту підозрюваного від 08 вересня 2010 р., ОСОБА_4 пояснював, що в суботу 04 вересня 2010р. в нього виник намір проникнути на господарство свого сусіда ОСОБА_3, з метою викрасти із приміщення майстерні електроболгарку, оскільки він знав, де саме вона знаходиться.  Від проведення відтворення відмовляється, оскільки він повністю визнає свою вину (а.с.23-24). Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого від 16 вересня 2010 р.                   ОСОБА_4 пояснював, що в суботу 04 вересня 2010 р. в нього виник намір проникнути на господарство свого сусіда ОСОБА_3, з метою викрасти із приміщення майстерні електроболгарку, оскільки він знав де саме вона знаходиться (а.с.63-64).  

Таким чином, суд приходить до висновку, що органами досудового слідства дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України, як за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у приміщення,  кваліфіковано вірно.  

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який характеризується негативно та є схильним до крадіжок, за які неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності,  приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства і йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі. В той же час при призначенні покарання суд враховує, невелику вартість викраденого майна, те, що воно повернуто потерпілому і  він претензій до ОСОБА_4 не має, часткове визнання ним своєї вини і вважає, що ОСОБА_4 слід обрати мінімальний термін покарання передбаченого ч.3 ст.185 КК України.  

Також суд вважає, що оскільки вироком   Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2010 р. ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 5 місяців арешту, який не відбув, а тому, відповідно     ст.71 КК України, до призначеного покарання за новим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком з врахуванням того, що відповідно до п.«а» ч.1 ст.72 КК України один день арешту відповідає одному дню позбавлення волі.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд    

засудив :  

  ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі  строком на 3 (три) роки.  

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуте ОСОБА_2 покарання за вироком  Збаразького районного суду Тернопільської області від 14 липня 2010 р. у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі і за сукупністю вироків остаточне покарання призначити 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.  

  Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з  08 вересня 2010 р.  

  Речові докази по справі, а саме, електроболгарку, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 повернути ОСОБА_3, як власнику.  

Стягнути з ОСОБА_2 300 грн. 48 коп. вартості проведеної  товарознавчої експертизи, перерахувавши їх у НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 24524727, розрахунковий рахунок №31256272210463, МФО 838012 банк одержувача: ГУ ДКУ в Тернопільській області, в відміткою про призначення платежу «за проведення товарознавчої експертизи             № 6-644/10 від  22 вересня 2010р..  

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою.    

  Даний вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення,   а для засудженого ОСОБА_2 протягом 15 діб з моменту вручення йому копії вироку.        

    СУДДЯ :                                               А.І.Левків