Судове рішення #12932046

Справа № 2-1176/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  09 грудня 2010 року                                                                 м. Малин  

  Малинський районний суд Житомирської області в складі:  

головуючого-судді Тимошенка А.О.,  

за участю:  

секретаря Єнько Т.А.,  

позивача ОСОБА_1,  

представника відповідача Гарбара К.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» про визнання результатів атестаційної комісії упередженими і такими, які не відповідають дійсності, зарахування атестації як пройденої, зобов’язання поновити на попередній посаді, виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та стягнення моральної шкоди,-  

  встановив:  

  ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» в якому просить:  

- визнати результати атестаційної комісії упередженими і такими, які не відповідають дійсності та зарахувати атестацію як пройдену;  

- зобов’язати Державне підприємство «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» поновити його на посаді головного інженера Пенізевицького кар’єроуправління, провести виплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи;  

- стягнути моральну шкоду в розмірі 1 гривня.  

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав та пояснив, що він працював на посаді головного інженера Пенізевицького кар’єроуправління Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України». В квітні 2010 року проходив атестацію і був визнаний комісією таким, що не пройшов атестацію. Це сталося внаслідок упередженого ставлення до нього членів комісії. Вони ж рекомендували йому повторно пройти атестацію в травні 2010 року. До цієї атестації знову підготувався та вирішив записати її на диктофон для підтвердження факту упередженого ставлення до нього членів комісії. При повторній атестації комісія, яка знову ж упереджено ставилась до наданих ним відповідей, визнала його таким, що не відповідає займаній посаді. Після цього вирішив написати заяву про переведення його на посаду обліковця гірничого цеху, щоб не звільнити у зв’язку з невідповідністю займаній посаді. На підставі цієї заяви з 01 червня 2010 року був переведений на вищевказану посаду на якій працює і поданий час. Однак дане переведення вважає незаконним, оскільки воно здійснене внаслідок тиску на нього атестаційною комісією, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.  

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що результати атестації є об’єктивними, а крім того позивач добровільно подав заяву про переведення його на іншу посаду. У зв’язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.  

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 21 квітня 2010 року відбулося засідання атестаційної комісії Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» на якій проходив атестацію головний інженер Пенізевицького кар’єроуправління ОСОБА_1 (а.с. 24-25). Рішенням атестаційної комісії ОСОБА_1 було запропоновано пройти повторну атестації у зв’язку з незадовільною оцінкою наданих ним відповідей на поставлені питання. 21 травня 2010 року була проведена повторна атестація (а.с. 26-28) і рішенням атестаційної комісії ОСОБА_1 було визнано таким, що не відповідає займаній посаді. У зв’язку з цим 27 травня 2010 року позивач подав начальнику Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» клопотання про зарахування атестації як пройденої (а.с. 7) та заяву про звільнення його з посади головного інженера та призначення на посаду обліковця гірничого цеху з 01.06.2010 року (а.с. 29). На підставі цієї заяви ОСОБА_1 наказом начальника Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» № 31/ос від 27.05.2010 року був призначений на посаду обліковця гірничого цеху цього підприємства (а.с. 15).  

Отже, позивача правомірно було звільнено з посади головного інженера  Пенізевицького кар’єроуправління та призначено на посаду обліковця гірничого цеху, оскільки він особисто просив про це у своїй заяві (а.с. 29), яка була подана начальнику Державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України». Доказів стосовно примусу ОСОБА_1 до написання вищевказаної заяви зі сторони адміністрації підприємства позивачем не надано. Не вбачається упередженості і в діях атестаційної комісії. З прослуханого звукозапису засідання комісії (а.с. 22) видно, що засідання проводилось в спокійній атмосфері без будь-якого психологічного тиску на позивача зі сторони членів комісії.  

У зв’язку з цим суд відмовляє в задоволенні позову повністю за безпідставністю.  

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд керується пунктом 1 частини 3 статті 81 ЦПК України, відповідно до якої у   справах про поновлення на роботі витрати на інформаційно-технічне забезпечення не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом.  

Враховуючи це, суд стягує з позивача на рахунок Малинського районного суду   витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову.  

Від сплати судового збору     ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.  

Керуючись ст. ст.   3, 11, 60, 88, 176, 185, 196, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,-  

  вирішив:  

  В задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю.  

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Малинського районного суду Житомирської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.  

Від сплати судового збору     ОСОБА_1 звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету КМУ „Про державне мито”.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

  Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Малинського районного суду  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

 

Головуючий                                                             А.О. Тимошенко      

     

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація