Справа № 1-101/10  

В И Р О К  

ім’ям України  

  смт. Кегичівка                                                                                                                                            28 травня  2010 року  

Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючої судді Куст Н.М., при секретарі Топовій О.В., з участю сторін: прокурора Сліпака О.О., підсудної ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за якою  

  ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Парасковія Кегичівського району Харківської області, українка, громадянка України, державних нагород не має, освіта середня-спеціальна, не одружена, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працює, інвалідності не має, проживає АДРЕСА_1 Кегичівського району Харківської області, не засуджена,  

- обвинувачується за ч.1 ст. 185 КК України,  

В С Т А Н О В И В:  

  09 березня 2010 року, біля 19 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в належній ОСОБА_3 квартирі АДРЕСА_2 Харківської області, таємно, умисно, із корисливих спонукань, скоїла крадіжку мобільного телефону «NOKIA 1112», що належав ОСОБА_4, вартістю 180 грн.,  чим спричинила збитки потерпілому на вказану суму.  

У пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 185 КК України у судовому засіданні підсудна винною себе визнала повністю, дати пояснення погодилася і пояснила:  

09 березня 2010 року розпивала спиртні напої у квартирі ОСОБА_3 по вул. АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_4 та чоловіком на ім’я ОСОБА_5. Бачила, як ОСОБА_4 поклав на стіл свій мобільний телефон, вирішила його викрасти, щоб потім продати. Непомітно для інших, взяла телефон і поклала в кишеню куртки, це було біля 19 год. Після цього вийшла з квартири, пішла в напрямку залізничного вокзалу, зустріла ОСОБА_7 і ОСОБА_5 і разом поїхали в смт. Чапаєве. Наступного дня показала телефон ОСОБА_5, вирішили його продати, пішли в центр смт. Чапаєве, пропонували телефон різним людям, але ніхто не купував, тоді віддали його якомусь хлопцю, на його прохання, якому і розповіли кому належить телефон. У вчиненому щиро розкаялась.  

Потерпілий ОСОБА_4, належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився, натомість подав заяву про те, що претензій до підсудної не має, просить слухати справу у його відсутність. Заслухавши думку учасників розгляду, суд, на підставі ст. 290 КПК України,  визнав можливим з’ясувати обставини події, захистити права і законні інтереси потерпілого та розглянути справу у відсутність цієї особи, оскільки це не тягне порушення його прав.    

  У судовому засіданні досліджені  наступні докази та матеріали, що характеризують особу підсудної:  

- протокол огляду місця події від 12.03.2010 року, згідно з яким на вул. Куйбищева смт. Чапаєве Кегичівського району у кишені куртки ОСОБА_6 був виявлений і вилучений мобільний телефон «NOKIA 1112», що був викрадений підсудною (а.с.18-19);  

- довідка про вартість викраденого майна (а.с.21);  

- постанова про визнання і долучення до справи речового доказу – мобільного телефону «NOKIA 1112», протокол його огляду та розписка про передачу на зберігання ОСОБА_4(а.с.24,25,25);  

- висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 19.03.2010 року, згідно з якою підсудна в момент вчинення злочину була в стані простого алкогольного сп’яніння, була психічно здоровою і по своєму психологічному стану могла віддавати звіт своїм діям і керувати ними, не знаходилась у хворобливому стані, на даний  час психічно здорова, душевно хворою не є і у застосуванні примусового лікування не потребує, не страждає наркоманією та синдромом залежності від алкоголю (а.с.40,41);  

- довідка про відсутність у підсудної судимостей у минулому (а.с.49);  

- копія паспорта з підтвердженням її анкетних даних (а.с.50);  

- довідки про те, що підсудна не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричних кабінетах Кегичівської ЦРЛ (а.с.51,52);  

- довідка про те, що вона не перебуває на обліку в КВІ Кегичівського району (а.с.53);  

- довідка та характеристика, згідно з якими до складу сім’ї підсудної входить мати та двоє неповнолітніх дітей, трапляються випадки надмірного вживання спиртних напоїв, проявляються агресивності характеру (а.с.54,55);  

- постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за ст.396 КК України   та ОСОБА_6 за ст.198, 186,190 КК України (а.с.57).                

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.  

  Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою усіх учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудної і ніким не оспорюються. При цьому  з”ясовано, що підсудна  та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.  

Заслухавши пояснення підсудної та дослідивши докази у справі, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.  

Суд вважає доведеним, що підсудна умисно, таємно, із корисливих спонукань, вчинила крадіжку чужого майна без кваліфікуючих ознак, отже, її дії  правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України.  

  Як обставиною, що пом’якшує покарання, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, визнається щире каяття, що підтверджується поведінкою підсудної на досудовому слідстві та її поясненням у судовому засіданні. Обставиною, що обтяжують покарання, згідно п.13 ч.1 ст. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.  

Визначаючи ступінь тяжкості  вчиненого злочину, суд виходить того, що згідно зі  ст. 12 КК України, він є середньої тяжкості.  

Призначаючи вид та розмір покарання у межах санкції закону за скоєння цього злочину, береться до уваги, що його негативні наслідки не є непоправними, оскільки викрадене майно повернуто. Суд враховує також особу підсудної, яка на утриманні має двох неповнолітніх дітей, у вчиненому щиро розкаюється, раніше засуджена не була, але не працює, характеризується негативно, вчинила злочин у стані алкогольного сп’яніння, у зв’язку з відсутністю коштів та заробітку просить штраф не застосовувати. У зв’язку цим, суд  не знаходить підстав для призначення таких видів покарання як штраф, громадські, виправні роботи чи арешт.  

При таких умовах, суд вважає правильним призначити підсудній покарання у вигляді позбавлення волі і визнає обґрунтованим  висновок про наявність підстав для застосування ст.75 КК України, звільнивши підсудну від покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк. Водночас, з метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти на підсудну обов’язки, які обмежують її права на зміну місця проживання або роботи, згідно з п.1 та п.2 ст.76 КК.  

Суд визнає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення підсудної та попередження нових злочинів.  

Речовий доказ по справі – мобільний телефон «NOKIA 1112», що знаходиться на зберіганні у потерпілого, суд вважає правильним передати його, ОСОБА_4, як законному володільцю, на підставі п.5 ч.1 ст. 81 КПК України.  

Судових витрат по справі не має.  

  Суд вважає, що обрана на досудовому слідстві міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд відповідає тяжкості злочину та особі  підсудної.  

  Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд  

  П Р И С У Д И В:  

  ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст. 185 КК України, і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.  

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік.  Згідно з п.2, п.3  ч.1 ст.76 КК України, покласти на засуджену обов`язки  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції,  повідомляти їх про зміну свого місця проживання або роботи. Умовою звільнення від відбування призначеного покарання є не вчинення протягом іспитового строку нового злочину і виконання покладених обов'язків.  

Речовий доказ по справі – мобільний телефон «NOKIA 1112», що знаходиться на зберіганні у потерпілого, передати ОСОБА_4, як законному володільцю.  

Міру запобіжного заходу стосовно засудженої, до набрання вироком чинності, залишити попередню – у вигляді підписки про невиїзд.  

  Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через  Кегичівський районний суд, протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

  Вирок винесено і віддруковано в нарадчій кімнаті  

  Головуюча                                                                                                                         Н.М. Куст