2-5360/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  17 листопада 2010 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:  
головуючого судді     Склярської І.В.  

при секретарі     Лазаренко Л.О.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського бюро технічної інвентаризації, Херсонської міської ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради, Фонду комунального майна Херсонської міської ради,  Суворовського ВМ ХМВ УМВС України  в Херсонській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про  визнання права власності на квартиру, визнання недійсним  свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним рішення виконкому визнання недійсним договору дарування квартири, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,  витребування майна шляхом виселення і зняття з реєстрації,  

  встановив:  

  08.04.2008 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності  на квартиру, визнати договір дарування квартири недійсним, визнати недійсними  свідоцтво  про право власності на квартиру та рішення виконкому про передачу у  власність, визнати  недійсним договір купівлі-продажу квартири, витребувати майно (квартиру) шляхом виселення та зняти з реєстрації місця проживання, посилаючись на те, що вона була членом кооперативу, повністю сплатила пай, але за підробленими документами право власності на квартиру  було оформлену на доньку ОСОБА_4, яка  не була членом кооперативу та перед смертю подарувала квартиру своєму чоловікові  ОСОБА_4, при цьому останній продав квартиру ОСОБА_2, яка вселила та зареєструвала в квартирі неповнолітніх дітей та сестру.  

  В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги  на підставах, викладених в заявах, позовні вимоги  просили задовольнити.  

ОСОБА_4 та його представник позов не визнали мотивуючи тим, що на законних підставах , шляхом отримання в дар від дружини, відповідач набув право власності на квартиру та розпорядився нею, продав її ОСОБА_2  

ОСОБА_2 та її представник позов не визнали, мотивуючи тим, що  на законних підставах отримали право власності  на квартиру, як власник квартири, відповідачка прописала та вселила в квартиру неповнолітніх племінників та сестру.  

Представник міської ради та виконкому позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що  розпорядження видано в межах повноважень та законодавства, при цьому будь-яких документів, що стали підставою для видачі оспорюваного розпорядження представник не надав, мотивуючи тим, що всі ці документи направлені в матеріали інвентарної справи. В зв”язку з законністю оспорюваного рішення виконкому, відсутні підстави визнавати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру на ім”я ОСОБА_5.  

Представник Фонду комунального майна  Херсонської міської ради пояснив що в даних правовідносинах, Фонд не може приймати будь-яку участь, оскільки його повноваження не розповсюджуються на правовідносини, які виникли між сторонами.  

Представник БТІ надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.  

Від відділу  реєстрації громадянства іміграції фізичних осіб Суворовського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, в повноваження якого входить зняття з реєстрації місця проживання особи,  надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника  

Третя сторона по справі нотаріус Зоріна Н.В. в судове засідання не з”явилася надала письмові пояснення в яких виклала  підстави посвідчення  договору дарування на дому, перевірку  правовстановлюючих документів (а.с.115,192), надала належним чином завірені копії документів, на підставі яких було посвідчено договір дарування.  

Представник органу опіки та піклування вважає, що оспорюване рішення є незаконним, але права неповнолітніх дітей мають захищатися законом. Неповнолітні діти законно набули право користування в спірній квартирі і не можуть бути виселені.  

  Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, визначивши обставини, встановивши факти і відповідні їм правовідносини дійшов до наступного.  

  Як вбачається з довідок  (а.с.11,16,31) ОСОБА_1 повністю сплатила пай за кооперативну квартиру та  є членом кооперативу ЖБК №103 на  двокімнатну квартиру АДРЕСА_1  

  Згідно договору дарування  від 03.07.2007року,  ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар належну дарувальнику двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.334).  

  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.20).  

  В наступному за договором купівлі-продажу від 19.08.2007року, який належним чином зареєстрований,  ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.53).  

  Як свідок, позивачка суду показала, що заяву про вибуття  з членів кооперативу вона не надавала, ніяких заяв щодо того, щоб донька ОСОБА_5 набула членства  в кооперативі вона не надавала.  

Допитаний  свідок  ОСОБА_7, суду показав, що працюючи  начальником ЖБК  він достовірно заявляє, що  довідку на ОСОБА_5 (а.с.298) він не підписував та не видавав, зазначив, що й підпис паспортиста на довідці не належить паспортисту  ОСОБА_8  що на його думку підтверджується  оригіналом документа на якому мається оригінальна підпис паспортистки.  

Допитаний свідок  ОСОБА_9, суду показала, що працюючи начальником  відділу по обліку та розподілу житлової площі, вона достовірно заявляє що довідка на ОСОБА_5 (а.с.358) нею не підписувалася та не видавалася, крім того, працюючи більше 30 років в цьому відділі вона достовірно знає подчерка своїх підлеглих, нумерацію довідок, їх річну кількість та достовірно заявляє, що подчерк, яким заповнений бланк довідки ні одному  працівнику відділу  не належить, довідка має номер який  не відповідає нумерації  видачі довідок відділом.  

З висновків експертизи, проведеної в рамках росслідування кримінальної справи вбачається, що  бланки довідок на ім”я ОСОБА_5 виготовлені електрофотографічним способом з використанням лазерного принтеру, зображення печаток та штампів на  цих довідках нанесені струминним способом друку з  використанням кольорового струминевого принтера (а.с.121-125). Оскільки  в  матеріалах експертизи вказане прізвище „ОСОБА_15”, суд звертає увагу, що висновок експерта містить виклад обставин саме по заяві ОСОБА_1 щодо спірної квартири та відносно ОСОБА_4.  

  Як вбачається з висновку службового розслідування СУ УМВС України в Херсонській області, інвентарна  справа на квартиру АДРЕСА_1 втрачена (а.с.285-288).  

  Відповідно до статуту кооперативу (п.30), члену кооперативу надано право вибути з кооперативу: громадянин вважається таким що вибув з кооперативу з дня надання про це заяви в правління кооперативу (а.с.231)  

  Таким чином, суду не надані документи, які свідчать, що членство  в кооперативі на законних підставах було набуто ОСОБА_5 Як вбачається з довідки  №21/68 від 27.08.2007року  (а.с.17)  рішення виконкому міської ради про затвердження рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу №103 про прийняття до членів кооперативу ОСОБА_4 не приймалося. Разом з тим, досліджені матеріали справи (а.с.11,16,31) свідчать, що членом кооператива є ОСОБА_1, яка сплатила пай повністю.  

  По факту підроблення та використання підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.1,3 ст. 358 КК України 16.11.2007року порушена  кримінальна справа (а.с.57)  

  Таким чином,  з урахуванням  норми ч.3 ст. 384 ЦК України щодо визначення власника кооперативної квартири, оскільки право власності позивачки на кооперативну квартиру  відповідачами не визнається,  в силу  вимог ст.ст. 384,328 ЦК України   ОСОБА_1 набула право власності  на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.  

  Показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_1 та інші докази свідчать про те, що позивачка не припиняла своє членство в кооперативі, внаслідок чого право власності на кооперативну квартиру  було набуто ОСОБА_5  з порушенням законодавства.  

  Представником міської ради та виконкому  не доведено законність видачі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №319 від 19.06.2007року  „Про видачу свідоцтв про право власності” в частині „ видати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 не надані документи, які стали підставою для його видачі, будь-яким способом не доведено суду про направлення матеріалів, що стали підставою для  винесення оскаржуваного рішення до БТІ.  

  З урахуванням викладеного,  рішення  виконавчого комітету Херсонської міської ради №319 від 19.06.2007року  „Про видачу свідоцтв про право власності” в частині „ видати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 29,5 м2, загальною 51,5 м2.” Та  свідоцтво про право власноті на нерухоме майно двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім”я ОСОБА_5, зареєстроване  в електроному Реєстрі прав власності  на нерухоме майно 03.07.2007року є недійсними.  

  Виходячи з правової природи спору, правовідносин, які склалися між сторонами, норм цивільно-процесуального закону та адміністративного судочинства, суд не погоджується з запереченнями представника відповідача ОСОБА_2,  що  вимоги про визнання недійсним рішення виконкому  та свідоцтва про право власності не можуть розглядатися в цьому провадженні.  

  Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається  набутим  правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

  З викладеного вбачається, що право власності на квартиру набуто ОСОБА_5 Володимирівною незаконно.  

  Незаконність набуття права власності не тягне за собою  законність права розпорядження власністю.  

Тобто ОСОБА_5, не являючись членом кооперативу не мала права розпоряджатися кооперативною квартирою, в тому числі дарувати її.  

  Згідно  ч. 3 ст. 384 ЦК України,  у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.  

Неоформлення ОСОБА_1  документів для отримання свідоцтва про право власності не позбавляє її права власності, тобто за відсутності  свідоцтва про право власності  та при наявності виплаченого паю і членства в кооперативі, позивачка не перестала бути власником викупленої квартири.  

  Відсутність інвентарної справи на квартиру, відмова ОСОБА_4 від дачі показань як свідка в судовому засіданні,  унеможливлюють більш детально з”ясувати яким чином  тяжко онкохвора ОСОБА_4  02.07.2007року отримала довідку про  склад сім”ї на своє ім”я, та зі складом сім”ї в одну особу, в той час як в квартирі зареєстрована ОСОБА_1,  03.07.2007року  в БТІ зареєструвано її  право власності на нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється на підставі   особистої заяви власника,   в цей же день укладено договір дарування на дому в зв”язку з тяжким станом здоров”я та інші обставини щодо  вибуття з володіння позивачки майна не з її волі іншим шляхом.  

Чисельні постанови правоохороних органів з 10.05.2007року по 08.07.2007року про  закінчення  з”ясування за заявою ОСОБА_1 на дії ОСОБА_4 свідчать про  непрязнені стосунки між ними та неправомірні дії ОСОБА_4  

  Відповідно до ст.330  ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач  набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.  

  Згідно із положенями ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з  позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 330,338).  

Пунктом 3 ч.1 ст. 388 ЦК передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його  відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.  

Згідно зі ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.  Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного волдодіння (віндикація).  

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статями 215,216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.  

На зазначене звертається і в Пленумі Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 „Про судову практику розгляду  цивільних справ про визнання правочинів недійсними”  

Виходячи  з викладеного, оскільки позивачка заявила  вимоги як про визнання договорів дарування та   купівлі-продажу недійсними  так і витребування майна,  суд вважає, що позовні вимоги  з урахуванням обрання позивачкою  спосібів захисту ,  позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування , та про визнання недійсним договру купівлі-продажу квартири  не можуть  буть задоволені.  

Суд вважає, що  обраний позивачкою спосіб захисту: витребування майна  є законним, в судовому засіданні доведено та встановлено, що майно вибуло з володіння позивачки як власника не з її волі  іншим шляхом,  та вимоги про витребування майна шляхом виселення підлягають задоволенню.  

  Відповідно до ч.5 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України  від 06.11.2009року №9, рішення суду про задоволення позову  про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування  майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації ( статті 19,27 Закону України від 1 липня 2004року „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).  

Згідно ст. 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”   остаточне судове рішення є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.  

    Згідно довідки від 20.08.2008року у спірній квартирі  проживають ОСОБА_2, її сестра ОСОБА_3, 1978 р.н., племінник ОСОБА_14 1997р.н., племінник ОСОБА_15 2004р.н. (а.с.58), вказані відомості  дійсні  і на цей час.  

    Суд не погоджується з твердженями представника органу опіки та піклування, що  виселення  неповнолітніх дітей протирічить  діючому законодавству, порушує їх права оскільки неповнолітні  не набули за оспорюваними договорами права власності, їх місце проживання визначається разом з місцем проживання батьків, право власності та вільного володіння не може бути обмежено шляхом дотримання прав інших осіб.  

  Виходячи з відкритості та гласності судового розгляду справ в судових засіданнях був присутній ОСОБА_16, якій є  батьком неповнолітнього ОСОБА_15 2004 р.н. та в силу виконання  батьківских прав та обов”язків зобов”язаний забезпечити  дитині  умови проживання разом з батьками.  

  Таким чином, разом з батьками підлягають  виселенню  й неповнолітні ОСОБА_14 1997р.н., ОСОБА_15 2004р.н.  

    За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати підтверджені документально: 200 грн.- за юридичну допомогу; 30 грн.-оплата інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи,1550 грн. та 158 грн.48 коп.- оплата судового збору.  

  Керуючись ст.ст. 328,330, 384, 388 ЦК України,  ст.ст. 10,60,212-215ЦПК України суд  

  В И Р І Ш И В:  

Позов задовольнити частково.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на кооперативну двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 29,5 м2, загальною 51,5 м2.  

Визнати недісним рішення  виконавчого комітету Херсонської міської ради №319 від 19.06.2007року  „Про видачу свідоцтв про право власності” в частині „ видати свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 29,5 м2, загальною 51,5 м2.”  

Визнати недійсним  свідоцтво про право власноті на нерухме майно двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім”я ОСОБА_5, зареєстроване  в електроному Реєстрі прав власності  на нерухоме майно 03.07.2007року .  

Витребувати із володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1  шляхом  виселення з квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_14 1997року народження, ОСОБА_15 2004року народження.  

Зняти ОСОБА_2, ОСОБА_3, неповнолітніх ОСОБА_14 1997року народження, ОСОБА_15  2004року народження з реєстрації місця проживання осіб.  

В іншій частині вимог відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати підтверджені документально: 200 грн.- оплата юридичної допомоги; 30 грн.-оплата інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи,1550 грн. та 158 грн.48 коп.- оплата судового збору.  

  Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги  

  Суддя:     І.В. Склярська