АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у
складі:
головуючого: Чушкової В.В.
суддів: Галичанського А.Д., Рокочої М.І.
секретаря: Єфтеньєва О.Г.
за участю: позивачаОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
представників відповідачки ОСОБА_3 -ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_3, третя особа - Перша державна нотаріальна контора м. Чернівці про визнання незаконними дій Чернівецького КОБТІ щодо реєстрації криниці за будинковолодінням АДРЕСА_2 в м.Чернівці, зобов'язання Чернівецького КОБТІ внести зміни до інвентарної справи по будинковолодінню АДРЕСА_2 в м.Чернівці шляхом виключення з інвентарної справи відомостей щодо криниці зареєстрованої за цим будинком, застосування наслідків недійсності нікчемного договору до договору дарування від 14.04.1987 року в частині дарування криниці ОСОБА_3, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1,ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ЧКОБТІ, ОСОБА_3, третя особа - Перша державна нотаріальна контора м. Чернівці. Просили визнати за ними право власності на криницю
справа № 22ц-290/2007р. Головуючий у 1 інстанції Мамчин П.І.
категорія: 2/5 Суддя-доповідач Чупікова В.В.
2
літ.К., а також просили визнати незаконними дії Чернівецького КОБТІ щодо реєстрації криниці за будинковолодінням АДРЕСА_2 в м.Чернівці, зобов"язати Чернівецьке КОБТІ внести зміни до інвентарної справи по будинковолодінню АДРЕСА_2 шляхом виключення з інвентарної справи відомостей щодо криниці зареєстрованої за цим будинком, застосувати наслідки недійсності нікчемного договору до договору дарування від 14.04.1987 року в частині дарування криниці відповідачці ОСОБА_3
Посилалися на те, що вони є власниками житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Поблизу їх будинку знаходиться криниця, яка належить їм на праві власності. З листів Чернівецького КОБТІ від 16.07.2003 р., 13.06.2005 року їм стало відомо, що ця криниця також знаходиться у власності відповідачки ОСОБА_3, яка є власником будинку АДРЕСА_2. Зазначали, що спірна криниця є їх власністю, про що свідчать існуючі будинкові документи починаючи з 1968 року, оскільки вона будувалась їх батьком. Посилалися на те, що 17.06.1986 року в ході здійснення інвентаризаційних робіт за заявою ОСОБА_8 до його власності в матеріали технічної документації була включена і спірна криниця, тобто належність криниці відповідачці ґрунтується тільки на заяві ОСОБА_8, що не є належними документами, підтверджуючими право власності.
Відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності. Посилалася на те, що є власницею жилого будинку АДРЕСА_2 з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами на підставі договору дарування від 14.04.1987 р. До всього подарованого ввійшла і спірна криниця. Зазначала, що в 1959-1960 роках її батько з власниками сусіднього будинковолодіння - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спільними трудовими зусиллями і на спільні кошти на межі своїх домоволодінь викопали і облаштували криницю, яка за їх взаємною згодою знаходилась у їх спільній сумісній власності і в спільному користуванні, для чого до криниці було облаштовано два окремі входи доступу з боку кожного з домоволодінь. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину криниці та право власності на 1/2 частину криниці за позивачами по первісному позову.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 листопада 2006 року в задоволені позовуОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано криницю літ. «К», що знаходиться в м.Чернівці на межі земельних ділянок домоволодінь під АДРЕСА_2 та під АДРЕСА_1 спільною частковою власністю власників цих домоволодінь і визнано за ОСОБА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину зазначеної криниці, за ОСОБА_3 - право власності на 1/2 частину криниці.
3
Зобов'язано Чернівецьке КОБТІ внести відповідні зміни до інвентарних справ по будинковолодінню АДРЕСА_1 таАДРЕСА_2.
На вищезазначене рішення ОСОБА_1,ОСОБА_6, ОСОБА_7подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 листопада 2006 року, постановити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги, ОСОБА_3 відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Посилалися на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведені ті обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом І інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначали, що місцезнаходження криниці свідчить тільки про наміри спільного користування нею, але не свідчить про її спільне будівництво. В справі відсутні будь - які документи, що б підтверджували наявність домовленості про спільне будівництво криниці, а взяті до уваги показання свідків, які на момент будівництва криниці там не проживали. Судом І інстанції було застосовано норми цивільного права передбачені Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, а правовідносини виникли ще в 1963 році. Вказували, що питання щодо ступені участі учасників спільної часткової власності судом не встановлювались та не перевірялись.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та його представник свою апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній.
Представники відповідачкиОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що спірну криницю збудували колишні власники будинковолодінь, розташованих по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за рахунок їх спільних коштів та трудових затрат.
Колегія судів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхилененю, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 - батько позивачівОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, набув право власності на будинок з належними до нього будівлями та спорудами, в тому числі і криницю, що знаходяться в АДРЕСА_1, 4.01.1987 року. /інв.справа№15316, арк.28/.
Відповідачка ОСОБА_3 14.04.1987 року набула право власності на криницю №2 разом з будинком та іншими господарськими спорудами, що знаходяться в м.Чернівці по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування /інв.справа №6075/.
23.09.2001 року право власності на житловий будинок разом з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, в тому числі на криницю літ.К, що знаходяться в АДРЕСА_1, в різних частках перейшло до позивачівОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7/а.с.7-10/.
4
Криниця №2, яка знаходиться у власності ОСОБА_3, та криниця літ.К, яка знаходиться у загальному користуванні позивачівОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є однією і тією ж криницею /а.с.12/.
Відповідно до ст.112, 113 ЦК України в редакції 1963 року двом чи кільком громадянам може належати на праві спільної часткової власності майно, володіння, користування, розпорядження, яким провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - вирішується судом.
Належними доказами встановлено, що спірною криницею з часу її спорудження володіли, користувалися, розпоряджалися як батьки позивачів так і батьки відповідачки. Батьки позивачів не оспорювали записів про занесення відомостей про криницю в інвентарну справу по будинковолодінню АДРЕСА_2. Після набуття права власності відповідачкою ОСОБА_3 на будинок з господарськими спорудами свого батька і спірну криницю, батьки позивачів - ОСОБА_9, ОСОБА_10 не заперечували її право щодо володіння, користування, розпорядження спірною криницею.
З врахуванням наведеного та тієї обставини, що спірна криниця знаходиться на межі земельних ділянок сторін по справі, доступ до криниці є як з двору позивачів так і з двору відповідачки, такий порядок користування криницею був встановлений з початку її спорудження, що кожна із сторін не надала доказів, які б могли визначити розмір її частки у створенні криниці, колегія судців вважає, що суд першої інстанції првильно виходив з рівності часток і обгрунтовано визнав право власності на 1/2 частину криниці літ.К- за ОСОБА_1,ОСОБА_6, ОСОБА_7 та на 1/2 частину цієї криниці за ОСОБА_3
Позивачі ОСОБА_1,ОСОБА_6, ОСОБА_7не довели належним доказами, що вносячи дані про спріну криницю до інвентарних справ будинковолодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, Чернівецьке КОБТІ порушило вимоги Інструкції про порядок проведення регістрації житлового фонду з типовими формами облікової документації або вимоги Інструкції про порядок проведення технічної інветаризації житлового фонду, які затверджені наказом ЦСУ СРСР від 1507.1985 року і були чинними на час внесення зазначених даних.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 19.06.2003 року набирає чинності з 01.01.2004 року і застосовується до цивільних відносин, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Право власності на жилий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований в м.Чернівці по АДРЕСА_2 у ОСОБА_3 виникло 14.04.1987 року відповідно до договору дарування, а тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного договору до вказаного договору дарування в частині. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в задоволенні їхніх позовних вимог.
Доводи апелянтів про незастосування при вирішенні справи положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року
5
УХВАЛ ИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.