Справа № 2-а-683/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого судді Каракай Н.Д.
При секретарі Польській Л.І.
Розглянувши у письмовому провадженні в м. Гуляйполе Запорізької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання незаконою бездіяльності та зобов`язання виплатити недоплачену суму виплат дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
28.09.2010 року до суду звернувся позивач з позовом до відповідача про визнання незаконою бездіяльності та зобов`язання виплати недоплачену суму виплат дитині війни.
В позові позивач посилався на те, що як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» призупинена, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10 рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, відповідач повинен був сплатити підвищення до пенсії за період з 2009 року по 2010 рік, а всього — 5335 грн., але сплатив меншу суму доплат. Прохає суд визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов`язати його виплатити недоплачену суму виплат дитині війни пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Позивач в судове засідання не з`явився, в позові прохає справу розглянути в його відсутність у письмовому провадженні.
Відповідач також подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, в своїх письмових запереченнях прохає суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на те, що відсутні підстави для призначення підвищення пенсії позивачу за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 р., так як фінансування виплат за законом № 2195 здійснюється з Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду України. Порядок обчислень підвищень пенсій неврегульований, з 01.01.2008 року не визначено механізм розрахунку підвищення пенсій, крім того відповідач наполягає на застосуванні перебігу строку позовної давності, справу розглянути без участі його представника у письмовому провадженні.
22.12.2010 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області ухвалено судовий розгляд здійснити в письмовому провадженні згідно письмових клопотань позивача і відповідача.
Судом встановлені наступні обставини:
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5) та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року ( далі по тексту — Закон України № 2195-IV).
Позивач має статус “дитини війни”, що підтверджується копією посвідчення ( а. с. 6).
З 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10 % як дитині війни.
Позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 - IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01.01.2006 року.
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі по тексту -Закон України № 1058 - IV) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яке йдеться в ст. 28 Закону України № 1058- IV, оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України № 1058 - IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов`язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 даної статті, мінімального розміру пенсій за віком.
З набранням чинності 01.01.2006 року Закону України № 2195- IV дія ст. 6 цього Закону була
-2-
призупинена на 2006 рік Законом України « Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Законом України від 19.01.2006 року № 3367-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п. 17 ст. 77 виключено та ст. 110 (викладеною цим законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України № 2195-IV, запроваджуються з 01.01.2006 року , а статтею 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22.03.2006 року і набрав чинності 02.04.2006 року.
Тобто з 02.04.2006 року ст. 6 Закону України № 2195- IV знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймались.
Протягом 2007 року підвищення пенсій дітям війни виплачувалось в порядку встановленому ст.111 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Водночас п.12 ст.71 вказаного Закону дія ст. 6 Закону України № 2195- IV була призупинена.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Таким чином з 01.01.2007 по 09.07.2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст.111 Закону України від 19.12.2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв`язку з чим мали пріоритет порівняно з нормою ст. 6 Закону України № 2195- IV.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону України № 2195- IV, тобто з часу прийняття такого рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсіїї за віком.
В період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року слід керуватися ст. 6 Закону України № 2195-IV при визначенні розміру виплат.
Однак суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року виходить з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушенного права, встановлений ст. 99 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, без поважної причини та не приймає до уваги зазначене в позові пояснення, що суми державної соціальної допомоги виплачуються за минулий час без урахування давності будь-яким часом, так як позивачу повинно було стати відомо про порушення права з дня опублікування Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким положення п. 12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними, а саме в липні 2007 року, так як на цьоиу наполягає відповідач в письмових запереченнях.
А тому незважаючи на те, що його право в цей період було порушено, суд керуючись ч. 1 ст. 100 КАС України, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні цієї частини позовних вимог в зв`язку з пропуском ним строку звернення до суду за захистом свого пропущеного права.
Відносно вимог позивача по виплатам за 2008 рік, суд враховує, що п. п. 2 п. 41 розділу II Закону України № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України № 2195-IV викладено в наступній редакції: дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Підстави для підвищення пенсії за період з 01 січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачується у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 грн., щомісячно ( 10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік
-3-
затверджений у наступному розмірі: з 1 січня — 470 грн., з 1 квітня — 481 грн. з 1 липня - 482 грн., тому
відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-IV, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року виходить з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушенного права, встановлений ст. 99 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, без поважної причини, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2009 рік, суд керується ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, якою встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року .
Ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України № 2195-IV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. виходить з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушенного права встановлений ст. 99 КАС України, без поважної причини, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях.
Щодо вимог позивача стосовно виплати за 2010 рік, відповідно до ст. 52 Закону України “Про державний бюджет України” на 2010 рік встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня - 695 грн., з 01 квітня — 706 грн., тому відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі, відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 01.01.2010 року по 29.05.2010 року відповідно ( 695х 30 % ) щомісячно, з 01.04.2010 року відповідно ( 706х 30 %) щомісячно.
Суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 27.03.2010 року виходить з того, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом свого порушенного права, встановлений ст. 99 КАС України, діючої на час виникнення спірних правовідносин, без поважної причини, так як на цьому наполягає відповідач в письмових запереченнях.
Таким чином в період з 28.03.2010 року по 22.12.2010 року позивач має право на підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV.
Таким чином, бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 28.03.2010 року по 22.12.2010 року повинна буди визнана протиправною і відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV за період з 28.03.2010 року по 22.12.2010 року з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.
А тому бездіяльність відповідача щодо перерахування та виплати підвищення до пенсії позивачу в цей період повинна бути визнана протиправною, так як не грунтується на законі, тоді як позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як такі, що грунтуються на законі.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача в письмових запереченнях щодо відсутності бюджетних коштів на виплату даних підвищень до пенсії, відсутність рішень державних органів влади та механізму перерахунку даних підвищень до пенсії, так як органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов”язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України № 2195-1V з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Відповідно до Закону України № 1058-IV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов”зок по нарахуванню та виплатї пенсій та надбавок до неї покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача, а порушене право підлягає захисту і гарантується рішенням суду захист інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 8-11, 99-100, 159-164 КАС України, ст. 6 Закону України “Про сціальний захист дітей війни”, п. 12 ст. 71, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 р. від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп 2008 р. від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України “Про державне загальнообов`язкове соціальне страхування”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 52 Закону
-4-
України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 (v019р710-10) від 09.09.2010 року, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання виплатити недоплачену суму виплат дітям війни задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28.03.2010 року по 22.12.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов`язати управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28.03.2010 року по 22.12.2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя: