Справа № 2-5321 / 10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,
при секретарі: Осінцевій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час затримки,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до КП «Дніпрорудненський водоканал» про заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час затримки. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що з 01.11.2003 року працював на підприємстві відповідача начальником дільниці. Відповідно до наказу КП «Дніпрорудненський водоканал» № 154 від 12.02.2010 року він був звільнений у зв’язку зі скороченням чисельності штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. В день звільнення йому не було виплачено всіх належних сум, заборгованість по заробітній платі склала 17258,26 грн. У добровільному порядку відповідачем заборгованість по заробітній платі не погашена, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 17258,26 грн. та середньомісячний заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на 01.12.2010 року складає 27520,50 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 17258,26 грн. та ухвалою суду відмова позивача в цій частині вимог прийнята судом. На задоволенні позовних вимог в частині стягнення середньомісячного заробітку в сумі 27520,50 грн. наполягає та просить їх задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.
Представник відповідача - ліквідатор Дмитренко Н.І. в судове засідання не з»явилася, про день та час розгляду справи сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заперечення проти позову, в яких просить провадження у справі закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, проти позовних вимог в частині моральної шкоди заперечує, оскільки позовні вимоги в цій частині позивачем не доведені, суму моральної шкоди не обґрунтована та позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку.
Вислухавши пояснення позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.11.2003 року працював начальника дільниці комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, згідно наказу підприємства №02-к от 03.11.2003 року. Згідно наказу КП «Дніпрорудненський водоканал» №154 від 12.02.2010 року ОСОБА_1 звільнений 12.02.2010 року у зв’язку зі скороченням штату, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.11).
Станом на 12.02.2010 року, на день звільнення позивач ОСОБА_1 мав заборгованість по заробітній платі в сумі 17258,26 грн .,що підтверджується довідкою, виданою комунального підприємства “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради від 16.11.2010 року (а.с.13).
Судовим наказом, виданим Василівським районним судом Запорізької області від 25.03.2010 року, заборгованість по заробітній платі в сумі 22484 грн. з КП «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 стягнута в судовому порядку та до теперішнього часу позивачеві не виплачена.
Згідно довідки, виданої КП “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради, від 16.11.2010 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1становить 2621,00 грн., середньоденна заробітна плата складає – 131,05 грн. (а.с.12)
Постановою господарського суду Запорізької області від 12.05.2010 р. комунальне підприємство «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області визнане банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дмитренко Н.І., зобов’язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру у строк до 12.05.2011 року (а.с.16,17).
Відповідно до положень ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про працю працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зі змінами та доповненнями, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зі змінами та доповненнями, при визначені середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров»я та призначення пенсії.
Відповідно до абз. 3,4 п.2, ч.1 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 з наступними змінами середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно даного «Порядку обчислення середньої заробітної плати», якщо працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводять, виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового /місячного/ окладу. А нарахування виплат проводиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати, яка визначається діленням посадового окладу на середньомісячну кількість календарних днів /30.44/ і множиться на число робочих днів в даному розрахунковому періоді /постанова КМ України від 26.09.2001 року №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати /доходу, грошового забезпечення/ для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням».
Отже, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2621,00 грн . (2621,00 грн. + 2621,00 грн.) : 2 міс. = 2621,00 грн.
Середньоденна заробітна плата становить – 131,05 грн . (2621,00 грн. + 2621,00 грн.) : (23 дн. + 17 дн.) = 5242,00 грн : 40 днів = 131,05 грн.
Враховуючи те, що по даний час позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки, з часу звільнення позивача з 12.02.2010 року по 01.12.2010 року, в межах заявлених позовних вимог (з 12.02.2010 року по 01.12.2010 року = 9 місяці 18 днів), що становить 25947 грн. 90 коп. (2621,00 грн. х 9 місяці) + (131,05 грн. х 18 днів) = 23589,00 грн. + 2358,90 грн. = 25947,90 грн.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково , на підставі вищевикладеного розрахунку та вважає необхідним стягнути з комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 12.02.2010 року по 01.12.2010 року в розмірі 25947,90 грн. , сума яких відповідачем не оспорюється та підтверджується відповідними довідками, виданими КП „Дніпрорудненський водоканал” (а.с.12,13).
Згідно до п.п.8.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення тощо), обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно п.2 ч.3 ст.81 ЦПК України, ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 259,48 грн., що становить 1% від розміру задоволених позовних вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.
Керуючись ст. ст. 21, 22, 35, 43, 56, 62 Конституції України, ст. ст. 116,117, 237-1 КЗпП України, ст.2 Закону України «Про оплату праці», Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст.ст.7, 10, 11, 60, 88, 89, ст.ст. 209, 212-215, 218 ЦПК України , суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні – задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (ліквідатор Дмитренко Наталія Іванівна, 69035 АДРЕСА_1, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 АКБ Індустріалбанк м.Дніпрорудного МФО-313849, ОКПО – НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 25947 ( двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сорок сім) гривень 90 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області (ліквідатор Дмитренко Наталія Іванівна, інд.69035 АДРЕСА_1, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 АКБ Індустріалбанк м.Дніпрорудного МФО-313849, ОКПО – НОМЕР_2) в дохід держави судовий збір в розмірі - 259 (двісті п’ятдесят дев»ять) гривень 48 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства «Дніпрорудненський водоканал» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі - 120,00 (сто двадцять) гривень.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО