№ 2-996/2010

  РІШЕННЯ  

ІМ’ЯМ  УКРАЇНИ  

«04» листопада  2010 р.                                                                                        м. Запоріжжя                                  

Запорізький районний суд Запорізької області  

у складі: головуючого судді - Гончаренко П.П.,  

при секретарі – Гаврюшиної В.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ТОВ «Лан-Інвест» про розірвання  договору оренди земельної ділянки,  суд   -  

встановив:  

  Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки, зазначивши, що йому  на праві приватної власності відповідно державного акта і розпорядження Запорізької райдержадміністрації Ради народних депутатів від 12 липня 2001 року №109/18 належить земельна ділянка, площею 3,93 га, НОМЕР_2, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області. 21.06.2007р. між ним  та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, відповідно до п.п.1,8 якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування зазначену земельну ділянку, а  відповідач зобов’язався належним чином сплачувати до 31 грудня один раз на рік у грошовій формі орендну плату у розмірі, що становить 1,5% грошової вартості земельної ділянки, за бажанням орендодавця орендна плата може видаватися товарним зерном, за звичайними цінами на момент видачі, зі складу розташованого в селі Мар’ївка протягом тридцяти календарних днів після письмового повідомлення про початок виплати орендної плати. Відповідно до п.11 договору передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.  

З моменту укладення договору відповідач належним чином не виконував передбаченого договором зобов’язання щодо виплати позивачу орендної плати. Позивач в усній формі звертався до керівництва відповідача з метою обговорити питання щодо належного виконання зобов’язання відповідачем по виплаті орендної плати чи розірвання договору оренди земельної ділянки, але ж мені в грубій формі позивачу було відмовлено.  

Позивач в обґрунтування позовних вимог також послався на невідповідність істотних умов договору оренди землі діючому законодавству та зазначив, що в п.8 договору зазначено, що орендна плата становить 1,5% грошової вартості земельної ділянки, що не відповідає вимогам Указу Президента України №725/2008р. від 19.08.2008р. «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), який передбачає розмір орендної плати у розмірі 3% грошової вартості земельної ділянки; в порушення ст.654 ЦК України та п.34 договору,  відповідач зробив доповнення до договору в односторонньому порядку, де визначив, що в разі отримання орендної плати в натуральній формі, пайщикам Лисогірської с/р буде видаватись: 1300 кг. зернових, 100 кг. соняшника, солома; в порушення вимог п.9 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового договору оренди землі» від 3 березня 2004 р. N 220 в договорі відсутні відомості щодо натуральної форми оплати – кількості та якісних показників продукції.  

Позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов’язання щодо виплати позивачу орендної плати суттєво обмежує його права, а договір не відповідає вимогам діючого законодавства, тому просить суд  розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача судові витрати..  

В судовому засіданні позивач і його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити - розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача судові витрати..  

Представники відповідача – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач – ТОВ «Лан-Інвест» належним чином виконує свої зобов’язання по виплаті позивачу орендної плати, істотні умови договору оренди земельної ділянки відповідають діючому законодавству.  В наданих суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що 21.06.2007 року після підготовки та оформлення всіх необхідних документів між підприємством та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки, визначені межі земельної ділянки в натурі та підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки, 20.10.2008 року договір було зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДКЗ при Держкомземі України», після відповідної реєстрації внаслідок використання орендованої земельної ділянки іншим підприємством – ТОВ «Бліц», що є правонаступником ПП «Бліц» використання відповідачем  ділянки виявилось неможливим. Листом  №01-12/01262 від 25.06.2009р. Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області на звернення відповідача надіслала відповідь, в якій повідомила про наявність на один об’єкт оренди двох належним чином зареєстрованих договорів оренди – земельної частки та земельної ділянки. Для вирішення ситуацію, Держінспекція рекомендувала підприємству звернутися до суду з позовом про визнання договорів оренди недійсними. Договір оренди повністю відповідає чинному земельному законодавству, у своїй діяльності підприємство сумлінно дотримується вимог чинного земельного законодавства, у тому числі при нарахуванні та виплаті орендної плати.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

Відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі» н   а вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково   розірваний   за  рішенням  суду  в  разі  невиконання сторонами обов'язків,  передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та  умовами  договору,  в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди,  яке істотно перешкоджає  передбаченому  

договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.    

  Відповідно до п.36 договору оренди земельної ділянки  договір може бути розірваний за взаємною згодою, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною, обов’язків, передбачених договором.  

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про оренду землі», п.28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.  

В   ідповідно до ст.2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов'язані  з орендою землі,  регулюються Земельним кодексом України,   Цивільним   кодексом   України,   цим  Законом,  законами  України,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.  

В судовому засіданні було встановлено, що позивачу на праві приватної власності відповідно державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_4, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю НОМЕР_3, належить земельна ділянка, площею 3,93 га, НОМЕР_2, яка розташована на території Лисогірської сільської ради Запорізького району Запорізької області.  

21.06.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1.  

Відповідно до п.п.1,8 договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 3,93 га, в тому числі ріллі 3,93га,  відповідач зобов’язався належним чином сплачувати до 31 грудня один раз на рік у грошовій формі орендну плату у розмірі, що становить 1,5% грошової вартості земельної ділянки, за бажанням орендодавця орендна плата може видаватися товарним зерном, за звичайними цінами на момент видачі, зі складу розташованого в селі Мар’ївка протягом тридцяти календарних днів після письмового повідомлення про початок виплати орендної плати. Відповідно до п.11 договору передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.  

З  21.06.2007р. до моменту звернення до суду з позовом  відповідач в повному обсязі  не виконав передбаченого договором  зобов’язання  щодо виплати орендної плати.  

Позивачем та його представником надані суду договір оренди землі НОМЕР_1 від 21.06.2007р., акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 21.06.2007р., акт прийому-передачі об’єкта оренди (земельної ділянки) від  21.06.2007р., державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_4, доповнення до договору НОМЕР_1.  

Як слідує з матеріалів справи договір оренди було укладено 21.06.2007р., в момент укладення договору земельна ділянка була передана орендареві, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 21.06.2007р., підписаний сторонами.  

Відповідач посилається на те, що лише 20.10.2008 року договір оренди був зареєстрований в Запорізькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» і тому на підставі ст.18, ч.2 ст.19, ст.21 ЗУ «Про оренду землі» робить висновок про наявність у відповідача обов’язку сплачувати орендну плату лише з початку 2009р.  

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди  землі  набирає  чинності після його державної реєстрації.  

Відповідно до ч.2 ст. 19 ЗУ «Про оренду землі» при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва  строк  дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.  

Відповідно до ст.21 ЗУ «Про оренду землі» орендна плата – це платіж, який орендар вносить за користування землею.  

  Після проведення державної реєстрації договору оренди відсутність законних підстав сплачувати орендну плату позивачу відповідач обґрунтовує використанням земельної ділянки іншим підприємством – ТОВ «Блиц».  

  Проте, з зазначеними висновками погодитись не можна.  

  Відповідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 21.06.2007р. спірна земельна ділянка була передана позивачем відповідачу одночасно з підписанням договору оренди, 21.06.2007р., державна реєстрація відбулась лише 20.10.2008року. Зазначена процедура відбулась з порушенням п.18 договору оренди, відповідно вимог якого передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 5 днів після підписання і державної реєстрації цього договору. З пояснень представника відповідача слідує, що підписання акту – лише формальність, що позивач земельну ділянку не передавав, а тому відповідач не має законних підстав сплачувати орендну плату. Проте, передача земельної ділянки відповідно акту прийому-передачі одночасно з підписанням договору до проведення державної реєстрації, свідчить про те, що земельна ділянка була передана відповідачу та вибула з його володіння 21.06.2007р. Саме з цього моменту у відповідача виникає право користування (оренди) земельною ділянкою, а у позивача, відповідно, - право отримувати орендну плату.  

  Відповідно до ст.398 ЦК України право  володіння  виникає на підставі договору з власником або особою,  якій майно було передане власником,  а також на інших підставах,  

встановлених законом.  

  Отримавши земельну ділянку за актом прийому-передачі та відповідно договору оренди земельної ділянки, відповідач фактично погодився на те, що ділянкою користуються третя особа – ТОВ «Бліц» на підставі договору оренди земельного паю від 14.02.2000р., оскільки відповідно п.27 договору оренди НОМЕР_1, укладеного між позивачем та відповідачем, передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення інших прав третіх осіб на цю ділянку. Таким чином відповідач погодився виконувати свої обов’язки за договором навіть при наявності прав третіх осіб на цю ділянку – у тому числі і сплачувати орендну платню. Про те, що ділянкою користується ТОВ «Бліц», відповідачу було відомо при укладенні договору. Свою обізнаність стосовно користування ділянкою третьою особою – ТОВ «Бліц» - відповідач підтвердив поясненнями представника, письмовими запереченнями, наданими в судовому засіданні.  

  Пояснення відповідача щодо недійсності договору оренди земельної частки (паю), який був укладений позивачем з ТОВ «Блиц», суд розцінює такими, що не відносяться до предмету спору, оскільки предметом спору є – правовідносини по оренді земельної ділянки між позивачем та відповідачем.  

  Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття  передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.  

  Достовірно знаючи на момент укладення договору оренди з позивачем, що земельну ділянку орендує третя особа – ТОВ «Бліц», відповідач до господарського суду не звертався з позовом до ТОВ «Бліц» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою чи визнання договору недійсним.  

  В судовому засідання представник відповідача надав пояснення, що орендна плата сплачувалась позивачу, одночасно заперечуючи свій обов’язок це робити, та надав суду лист Управління агропромислового розвитку Запорізької районної адміністрації №13-01/0187 від 05.05.2010р., відомість про отримання орендної плати по Лисогірській с/р за 2009р., доповідну записку водія, список поштових переказів з повідомленням про отримання.  

Суд оцінює критично пояснення представників відповідача та надані суду докази належної сплати орендної плати за наступних підстав.  

  В порушення п.8 договору оренди землі, відповідно якого за бажанням орендодавця орендна плата може видаватися товарним зерном за звичайними цінами на момент видачі, зі складу розташованого в селі Мар’ївка протягом тридцяти календарних днів після письмового повідомлення про початок виплати орендної плати, та п.11 договору, відповідно якого передача продукції та надання послуг у рахунок орендної плати оформляється відповідними актами відповідач надав пояснення суду, що орендна плата у натуральній формі їм привозилась позивачу під ворота будинку. Але ж це не підтверджується підписаними сторонами відповідно п. 8,11 договору  актами та письмовим повідомленнями про початок виплати орендної плати. Сам позивач стверджує, що орендної плати не отримував та в усній формі звертався до керівництва відповідача з проханням розірвати договір оренди землі. Надані суду відомості про отримання орендної плати по Лисогірській с/р за 2009р., доповідна записка водія, де зазначено що позивач відмовився отримувати орендну плату, не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки складання таких документів не передбачено договором, не відомо, ким складено зазначена відомість, представник відповідача не звертався до суду з клопотанням про допит будь-яких осіб та водія у якості свідків, а за таких обставин викладені дані у доповідній записки на можуть бути прийняти судом до уваги.  

  Відповідно до ч.1 ст.59 ЦПК суд не бере до уваги докази,  які  одержані  з  порушенням  порядку, встановленого законом.  

    Список поштових переказів з повідомленням про отримання від 28.09.2010р.свідчить про направлення відповідачу поштового переказу, та може бути оцінений як намагання відповідача виконати свій обов’язок по виплаті орендної плати лише після звернення позивача до суду.  

  З наданого суду листа управління агропромислового розвитку від 05.05.2010р. неможливо зробити висновок, яким саме орендодавцям земельних ділянок відповідач належним чином сплатив орендну плату у 2009р.  

Судом встановлено, що розмір орендної плати, визначений в договорі у вигляді 1,5% грошової вартості земельної ділянки, з моменту укладення договору, з 21.06.2007р., по теперішній час не збільшений до 3%. у встановленому законом порядку.  

Відповідно до ст.654 ЦК України, та п.34 договору зміна умов договору здійснюється в  такій самій формі, що й договір.  

Надані відповідачем докази того, що він намагався внести зміни до договору щодо встановлення орендної плати у вигляді 3% річних замість 1,5%, свідчать про таке намагання лише після звернення позивача до суду, лист с пропозицією підписати доповнення до договору надіслав 05.05.2010р., в той час як обов’язок нараховувати та сплачувати такий розмір орендної плати виник відповідно до  Указу Президента України №725/2008р. від 19.08.2008р. «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» виник з серпня 2008року та мав виконуватися з 2008року.  

Порушуючи вимоги ст.654 ЦК України, та п.34 договору, відповідач зробив доповнення до договору в односторонньому порядку, де визначив, що в разі отримання орендної плати в натуральній формі, пайщикам Лисогірської с/р буде видаватись: 1300 кг. зернових, 100 кг. соняшника, солома.  

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  
Відповідно до ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково   розірваний   за  рішенням  суду  в  разі  невиконання сторонами обов'язків,  передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та  умовами  договору,  в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди,  яке істотно перешкоджає  передбаченому  договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.    

Відповідно до п.36 договору  договір може бути розірваний за взаємною згодою, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною, обов’язків, передбачених договором.  

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про оренду землі», п.28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.  

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов'язані  з орендою землі,  регулюються Земельним кодексом України,   Цивільним   кодексом   України,   ЗУ «Про оренду землі»,  законами  України,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.  

Тому, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають  частковому задоволенню, відповідач не сплачував орендну плату належним чином, договір оренди не відповідає вимогам діючого законодавства, що порушує права позивача як власника земельної ділянки, тому договір оренди земельної ділянки має бути розірваним.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 654  ЦК України, ст.ст. 2,15,24, 25,32 ЗУ «Про оренду майна»,  суд  

  ВИРІШИВ:  

  Позовні вимоги ОСОБА_1  до ТОВ «Лан-Інвест» про розірвання  договору оренди земельної ділянки – задовольнити частково.  

Розірвати договір оренди земельної ділянки № 40/л від 21.06.2007 року між ОСОБА_1  та ТОВ «Лан-Інвест».  

В задоволені інших позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

  Суддя:                                                   Гончаренко П.П.