21 серпня 2006 року

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої:              Пнівчук О.В.,

суддів:                       Бідочко Н.П., Бойчука І.В.

секретаря                 Пилипчук Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1  на рішення Надвірнянського районного суду від 09 червня 2006 року, -

встановила:

Рішенням   Надвірнянського   районного   суду   від   09.06.2006   року   в   позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з будинку із-за неможливості спільного проживання відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість висновків рішення суду першої інстанції.

Апелянт зазначила, що при ухваленні рішення суд не взяв до уваги відповідь сільського голови с. Заріччя з приводу звернення щодо протиправної поведінки відповідача, де вказано, що ОСОБА_2 попереджено про недопустимість вчинків на які вона посилалась.

Крім того, після постановлення рішення відповідачі продовжують створювати неможливі умови для проживання.

Апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

В засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.

ОСОБА_2., ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянтки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 116, 157 ЖК України, якщо наймач чи члени сім"ї власника будинку систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2., ОСОБА_3 разом із неповнолітніми дітьми із неналежного їй на праві власності житлового будинку в с. Заріччя, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачкою не представлено належних доказів про те, що відповідачі своєю неправомірною поведінкою роблять неможливим спільне проживання в одному будинку.

Справа №22-991/2006р.                              Головуючий у І інстанції Мужик І.І.

Категорія 27, 28                                                                  Доповідач Пнівчук О.В.

Посилання апелянтки на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відповідь сільського голови на її звернення щодо неправомірних вчинків відповідачів, є необгрунтованими, оскільки суд дав належну правову оцінку всім письмовим доказам по справі.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 09.06.2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.

Судді:

О.В. Пнівчук Н.П. Бідочко І.В. Бойчук