Справа № 2- а-449/10  

              П О С Т А Н О В А  

Іменем України                                                                  

   12 листопада 2010 року суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області  Чумак Т.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Апостолівському районі,

                                          в с т а н о в и л а:

     ОСОБА_1 20.10.10 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Апостолівському районі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідно до вимог ст. 6 вказаного Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виконує вимоги вказаного Закону, проводячи нарахування та виплату тільки пенсії за віком, що підтверджується наданими відповідачем довідками про розмір нарахованої та отриманої пенсії, чим порушує права позивача. Просить позов задовольнити, визнавши протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати підвищення до пенсії за віком як дитині війни та зобов’язати відповідача провести нарахування підвищення пенсії за віком щомісячно як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день постановлення судового рішення з урахуванням виплачених сум.

Відповідачем 10.11.10 року подано заперечення проти позову, в якому відповідач посилається на те, що законодавцем не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до  пенсії дітям війни. КМУ прийнято постанову від 28.05.08 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено встановлення з 22.05.08 року гарантій на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01.01.08 року згідно зі вказаним Законом. П.8 вказаної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гр., з 1 липня – 48,2 гр., з 1 жовтня – 49, 8 гр. Позивачу підвищення виплачується в розмірі, передбаченому законодавством, тому позов відповідач не визнає.

Вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, вважаю, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, який видано 20.10.97 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач є пенсіонером за віком, отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області. Вказана обставина підтверджується копією посвідчення НОМЕР_2 виданого 19.08.93 року відповідачем. Крім того, позивач  має статус «дитина війни», що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні. Вказаний статус позивача не оспорюється відповідачем.

На підставі викладеного, приходжу до висновку, що позивач визнаний таким, що має право користуватися пільгами, які встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Позивачем надано до суду довідки, які видані Управлінням ПФУ в Апостолівському районі, з яких встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Апостолівському районі та отримує пенсію за віком при повному стажі.  

Відповідно до п.2.1 Положення про Управління ПФУ в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України, завданням управління Пенсійного фонду у районі є, зокрема, забезпечення призначення і виплати пенсій відповідно до чинного законодавства.

Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зупинено; згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» така допомога призначена лише у розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року п.12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 ЗУ  «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України №2195-ІV відновлено.  

Саме з цього періоду у 2007 році такій категорії осіб як "діти війни" поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом. Оскільки дія Закону про бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то перерахунок має бути здійснений  за 2007 рік до цієї дати. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року були відсутні.

Стаття 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена згідно із підпунктом 2 п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VІ від 28 грудня 2007 року  в  новій редакції – «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

Відповідно до частини 4 статті 14  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Підстави для підвищення пенсії та стягнення заборгованості за період з січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалась у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 гривень щомісячно (10 відсотків від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, як втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн.  

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі п.41 Розділу ІІ зазначеного Закону.  

Отже, з 22.05.2008 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України №2195-ІV відновлено.  

Таким чином, з цього періоду такій категорії осіб як "діти війни" у 2008 році поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком. Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом. Оскільки дія Закону про бюджет на 2008 рік закінчується 31 грудня 2008 року, то перерахунок має бути здійснений  за 2008 рік до цієї дати.  

Рішення Конституційного Суду України в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.

Відносно вимог  позивача по виплатам за 2009 – 2010 роки виходжу із наступного.  

Оскільки у 2009 – 2010 рр. положення ст.6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" не були змінені чи призупинені, тому у 2009 та 2010 роках  позивач мав право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Чч.2, 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасованими. При прийнятті нових Законів або внесені змін до чинних Законів не допускається звуження їх змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.  

Таким чином, приходжу до висновку, що відповідач - Управління ПФУ в Апостолівському районі - повинен був здійснити нарахування позивачеві  підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.07.07 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.07 року, по 31.12.07 року та з 22.05.08 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.08 року, по теперішній час.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Посилання відповідача на неможливість застосування даної величини для обрахування підвищення позивачеві як дитині війни вважаю безпідставним,  виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Вимоги частини 3 вказаної статті про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст.17 ЗУ "Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"  та ст.2 ЗУ "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад  прав (аналогія права). На підставі наведеної норми суд виходить з того, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, суд приходить до висновку, що поняття та розмір мінімальної пенсії за віком для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" визначений ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, встановлено, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Дане право позивач має, починаючи з 09.07.07 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 09.07.07 року, по 31.12.07 року, та з 22.05.08 року, тобто з дня прийняття рішення Конституційним Судом України від 22.05.08 року, по день постановлення рішення по справі.  Управління ПФУ в Апостолівському районі  не проводить нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії позивачеві, тому вважаю доведеним, що права позивача в частині не отримання  підвищення до пенсії як дитина війни порушені відповідачем. З метою захисту прав позивача приходжу до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання Управління ПФУ в Апостолівському районі провести нарахування підвищення пенсії за віком позивачеві відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007  року та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2010 року та здійснити виплату позивачеві суми перерахунку з урахуванням виплачених сум.

Вважає безпідставним посилання відповідача на Постанову КМУ від 28.05.08 року № 530, якою визначено, що розмір підвищення пенсії дітям війни складає 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тому беру до уваги соціальні гарантії для дітей війни, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Клопотання відповідача про відмову у поновленні строку для звернення до суду не можна взяти до уваги, оскільки судею при відкритті провадження по даній справі  поновлено позивачу вказаний строк, який пропущено з поважних причин, оскільки позивач в установлений законом трирічний строк зверталася до суду з аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства, але провадження по справі було закрито на підставі ухвали суду від 21.09.10 року.

Керуючись ст. ст.  2,6,8,9,69,94,104,158-159,183-2 КАС України,

                                                                 п о с т а н о в и л а:

 Адміністративний  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання протиправною бездіяльності Управління ПФУ в Апостолівському районі  задовольнити.

Визнати протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області в частині невиплати підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 як дитині війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області провести перерахування підвищення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2010 року та здійснити виплату ОСОБА_1 суми перерахунку з урахуванням виплачених сум.

Зобов’язати Управління ПФУ в Апостолівському районі виконати постанову негайно.

На постанову може бути подано апеляцію до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Апостолівський районний суд.  Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом 10 днів з дня отримання стороною копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: