Справа №2-211/07 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 листопада 2007 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого -  судді                              Загнійко А.В.,

при секретарі                                    Момот Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Котельва справу за позовом Котелевської міжгосподарської пересувної механізованої шляхової колони №10 до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

            Котелевська міжгосподарська пересувна механізована шляхова колона №10 (далі -  МПМШК №10) звернулася до суду з позовом до відповідача про виселення з гуртожитку, обґрунтовуючи позов тим, що ОСОБА_1 у зв'язку з роботою було надано гуртожиток - АДРЕСА_1, право на проживання в якому він втратив після звільнення з роботи за власним бажанням.

У судовому засіданні представники позивача Зайцев В.М. та Волошина Л.Г. позовні вимоги підтримали повністю, і пояснили, що відповідач проживає у спірній квартирі з 1995 року. Дана квартира як гуртожиток була надана ОСОБА_1 як працівнику МПМШК №10, право на проживання в якому він втратив у зв'язку із звільненням з роботи за власним бажанням. І хоча відповідно до рішення суду квартира втратила статус гуртожитку, однак, відповідач отримував її як гуртожиток, і проживав у ньому постійно як у гуртожитку. Крім того, відповідач не має права проживати у даній квартирі, оскільки відсутні будь-які документи, які підтверджують його право на проживання: рішення адміністрації МПМШК№10 та житлово-побутової комісії про надання спірного житла чи ордера на вселення, а також відповідач не перебував на обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов.

ВідповідачОСОБА_1 позов не визнав повністю, та пояснив, що в установленому порядку звертався за місцем роботи до адміністрації МПМШК №10 із заявою про надання житла, в результаті розгляду якої отримав документи на поселення в спірну квартиру та прописався в ній, де зареєстрований і проживає в даний час, а тому позовні вимоги МПМШК №10 не можуть бути задоволені.

Представник відповідачаОСОБА_3, позов не визнав повністю та пояснив, що відповідач має право проживати у спірній квартирі, оскільки він у встановленому порядку зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1. Представниками позивача не заперечується сам факт надання ОСОБА_1 спірного житла як працівнику МПМШК №10, а вказується, що не було дотримано лише порядку отримання житла. Однак, відповідно до постанови Котелевського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2007 року, рішення виконкому Котелевської Ради народних депутатів №270 від 29 листопада 1989 року, було визнано недійсним в частині затвердження гуртожитком АДРЕСА_1. Крім того, навіть якщо б спірна квартира і була б у встановленому порядку затверджена гуртожитком, то відповідача можна виселити з нього лише з наданням іншого житла, оскільки він більше десяти років пропрацював у МПМШК №10, а іншого житла він не має.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечує, та пояснила, щоОСОБА_1 в установленому порядку отримав спірне житло і зареєстрований в ньому.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких підстав.

ОСОБА_1 працював на посаді водія Котелевської МПМШК №10 з 16 жовтня 1992 року по 28 серпня 2006 року, що підтверджується відповідними світлокопіями наказів та світлокопією трудової книжки відповідача (а.с. 6, 35, 36). Відповідач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.5, 6).

Котелевська МПМШК №10 є власником житлового будинку вцілому, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, в якій знаходиться квартираНОМЕР_1, яка перебуває на балансі МПМШК №10. Дана обставина встановлена постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2007 року (далі - постанова суду від 25.09.2007 р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавської області, виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, Котелевської районної ради Полтавської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Котелевський комбінат комунальних підприємств, Котелевська міжгосподарська пересувна механізована шляхова колона №10, про покладення обов'язку прийняти рішення про зняття статусу гуртожитку з житлового приміщення, визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування (а.с.22-27).

Відповідно до ч.3 ст.61 Цивільного кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою суду від 25.09.2007 року було встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 у квартиріАДРЕСА_1 з 1995 року, а також те, що відповідач в установленому порядку був зареєстрований (прописаний) за вказаною адресою та проводив оплату до Котелевської МПМШК №10 за користування житлом за спірною адресою.

Під час судового розгляду представниками позивача визнається факт надання  відповідачу ОСОБА_1 для проживання спірної квартири як гуртожитку. 

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

28 вересня 2006 року Котелевська МПМШК №10 надіслала відповідачу письмове попередження про виселення з гуртожитку у зв'язку з припиненням трудових відносин (а.с.4).

Відповідно до зазначеної вище постанови суду від 25.09.2007 р., рішення виконавчого комітету Котелевської районної Ради народних депутатів №270 від 29 листопада 1989 року „Про житлові питання” визнано недійсним в частині затвердження гуртожитком АДРЕСА_1, оскільки під час судового розгляду не було встановлено, що квартираНОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 будь-коли у встановленому порядку затверджувалась і реєструвалась як гуртожиток, оскільки в самому рішенні виконавчого комітету районної Ради народних депутатів про реєстрацію АДРЕСА_1 як гуртожиток не зазначено населений пункт та номер будинку у якому знаходиться дана квартира, що має важливе значення для ідентифікації житла та його обліку.           

Суд не може взяти до уваги довідку архівного відділу Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області від 09 листопада 2007 року №01-17/132, видану відповідачу ОСОБА_1, про те, що в книгах розпоряджень представника Президента за 1992-1994 роки, книги розпоряджень голови районної державної адміністрації за 1995 рік, протоколах засідань виконавчого комітету Котелевської районної Ради народних депутатів за 1995 рік та книзі розпоряджень голови районної Ради народних депутатів не виявлено рішення про визнання гр. ОСОБА_1, жителяАДРЕСА_1, особою, яка потребує поліпшення житлових умов, а також затвердження рішення житлово-побутової комісії Котелевської МПМШК-10 про визнання його особою, яка потребує поліпшення житлових умов, та повідомлення виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області від 30.10.2007 р. №02-10/524 в період з 1992 по 1995 роки селищною радою та її виконавчим комітетом рішення щодо взяття ОСОБА_1 на облік, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов та рішення житлово-побутової комісії МПМШК-10 з вказаного питання не приймались, оскільки вони не мають значення для вирішення даного спору (а.с. 57, 59).

Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

З урахуванням наведенного вище, в ході судового розгляду не добуто доказів, що квартираНОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 була коли-небудь зареєстрована в установленному порядку як гуртожиток, і, що спірна квартира мала статус гуртожитку на час вселення ОСОБА_1 у неї.

Не заслуговують на увагу і твердження представників позивача про те, що відповідач підлягає виселенню із спірної квартири без надання іншого житла, оскільки він за власним бажанням припинив трудові відносини з МПМШК №10, оскільки, навіть як-би спірна квартира мала статус гуртожитку,ОСОБА_1, не міг би бути виселений без надання іншого житлового приміщення відповідно до пп.2 п.41 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 р. №208.

Крім того, відповідно до ст.114 Житлового кодексу УРСР робітників і службовців (разом з проживаючими з ними особами), що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення, у зв'язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину, може бути виселено лише з наданням іншого жилого приміщення. Надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Відповідно до ст.9 Житлового кодексу УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Інших доказів на обґрунтування своїх вимог чи заперечень по суті позовних вимог сторонами надано не було, як і не заявлено про неможливість їх подання з незалежних від них причин.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати позивачу не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9, 114 Житлового кодексу УРСР, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Котелевської міжгосподарської пересувної механізованої шляхової колони №10 до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя