Справа № 2-а-176 / 2010 р.    

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  3 грудня 2010 року           смт Томашпіль Вінницької області  

  Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчук О.В. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання до вчинення дій, –  

  ВСТАНОВИВ:  

23 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ) та попросила ухвалити рішення про зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити, як дитині війни підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» становить в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення у справі з урахуванням фактично отриманих сум.  

Позов мотивувала слідуючим.  

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) є дитиною війни, а саме особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.  

  Згідно ст. 6 Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

  Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

  Зупинення дії статті 6 Закону на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.  

  Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ч. 1 ст. 6 Закону викладено в такій редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Ці зміни  визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Позивачка ОСОБА_1, як дитина війни, зверталася до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області, а саме надсилав звернення щодо виплати належного підвищення до пенсії. Згідно відповіді за № 365/06-34 від 10 червня 2010 року на це звернення у 2007 році підвищення до пенсії, як дитині війни не виплачувалось. З 1 січня 2008 року, як дитина війни, отримує підвищення до пенсії згідно підпункту 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а з 22 травня 2008 року по тепер згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»  в таких розмірах: з 1 січня 2008 року 47 грн.(десять відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність); з 1 квітня 2008 року 48,10 грн. (десять відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність); з 22 травня 2008 року 48,10 грн.; з 1 липня 2008 року 48,20 грн.; з 1 жовтня 2008 року 49,80 грн. по тепер.  

ОСОБА_1 зазначає, що за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по тепер не було нараховано та виплачено підвищення до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком (яка становить в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), що передбачено ст. 6 Закону.  

Управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області позов не визнало, представник Управління ПФ надав суду письмові заперечення з яких убачається, що відповідно ст.. 99 КАС України позивачкою пропущено шестимісячний термін позовної давності. Ст. 6 Закону, згідно якої пенсії підвищують на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, але як вбачається зі змісту не передбачає, яким органом, за рахунок яких коштів та джерел, в якому порядку здійснюється призначення та виплата підвищення до пенсії. Згідно п.3 Положення про Пенсійний фонд України основним із завдань ПФУ є ефективне використання коштів ПФУ. П.15 Положення говорить: ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо через територіальні управління. П.9 визначає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, при цьому згідно п.10 Положення кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Бюджет ПФУ затверджується Кабінетом Міністрів України. Крім того, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст.. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком при наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте, в частині третій вищезгаданої статті чітко встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»ясень Міністерства юстиції України від 31.08.2007 року вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін в Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.  

  Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку про  задоволення позовних вимог з таких підстав.  

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).  

Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Тобто ОСОБА_1 є дитиною війни.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

  Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».  

  Згідно ст. 6 Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

  Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Згідно ст. 111 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.  

  Відповідно підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  текст статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Ці зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.  

Також судом встановлено, що у 2007 році відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі підвищення до пенсії позивачці ОСОБА_1 не виплачувалось у зв’язку з відсутністю для цього підстав. З 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року позивачці виплачувалось підвищення до пенсії, згідно п. 2 ст. 42 закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розмірі десяти відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 22 травня 2008 року по тепер позивачці виплачується підвищення до пенсії в розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Як вище зазначалось згідно п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006, № 489-V  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таке зупинення дії статті 6 на 2007 рік визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007. Тобто враховуючи зміст ч. 2 ст. 152 Конституції України, а саме те, що правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відповідно зазначені зміни до ст. 6 Закону, а саме зупинення її дії на 2007 рік втрачають чинність з 9 липня 2007 року, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Таким чином, саме з 22 травня 2008 року зміни внесені до ст. 6 Закону втратили чинність.  

Надалі нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 Закону є мінімальна пенсія за віком, розмір якої відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058- ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»     встановлюється в розмірі визначеному законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

При вирішенні спору суд виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, необхідно керуватися ст. 6 Закону, а не Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що істотно звужує обсяг встановлених законом прав.  

Не можна погодитися із твердженнями УПФ про те, що визначення розміру мінімальної пенсії, передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених цим Законом, так як ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір не видано.  

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-якими строками.  

Таким чином, строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується, а вимога відповідача про застосування позовної давності є відповідно необґрунтованою.  

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України» зазначив: «…в межах свободи дій держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».  

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Також має бути враховано, що управлінням Пенсійного фонду України у Томашпільському районі проводилась доплата до пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»  

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 152 Конституції України, статтями 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 85, 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статтями ст. ст. 9, 70, 71, 94, 158, 161-163, 186 КАС України, -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про зобов’язання надати, перерахувати, нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком дитинів війни задовольнити.  

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 3 грудня 2010 року.    

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни підвищення до пенсії, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі тридцяти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» становить в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 3 грудня 2010 року з урахуванням фактично отриманих сум.  

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом     десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом     десяти днів з дня отримання копії постанови.  

  Суддя: