Справа № 2-а-157    2010 р.    

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23 листопада 2010 року                смт Томашпіль Вінницької області  

 Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Пилипчук О.В.,  розглянувши  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати та виплатити державну пенсію та додаткову пенсію особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, –  

 ВСТАНОВИВ:

 10 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області (далі – УПФ). Позов обґрунтувала наступним.

Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесений до І категорії таких осіб, є інвалідом ІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області.  

 ОСОБА_1 зазначає, що згідно ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

 Також позивачка вважає, що відповідно до ст. 50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: - інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; - інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

 Згідно ст. 54 Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

 Згідно інформації управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі ОСОБА_1 було отримано пенсію, як постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до І категорії таких осіб та інвалідом ІІІ групи у зв’язку з хворобою пов’язаною з наслідками аварії на ЧАЕС у таких розмірах: січень-березень 2009 року – 759,80 грн, квітень-червень 2009 року – 767,30 грн, липень-жовтень 2009 року – 774,00 грн, жовтень 2009 року – 788,20 грн, листопад, грудень 2009 року – 803,20 грн, січень-квітень 2010 року – 818,20 грн. за кожний місяць; травень 2010 року – 845,77 грн. за кожний місяць; червень 2010 року-852,40 грн, липень-вересень 2010 року – 856,00 грн. за кожний місяць.

ОСОБА_1 зазначає, що згідно ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» установлено у 2010 році прожитковий мінімум на  осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень.  

 Таким чином позивач убачає невиплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеній до І категорії осіб у відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та незаконність у зв’язку з цим дій управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області, тому просить визнати неправомірними дій Управління Пенсійного фонду у Томашпільському районі щодо нарахування їй державної та додаткової пенсії та ухвалити рішення про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячну державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, що встановлені у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично отриманих сум.

Представник відповідача-управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області в наданий судом строк письмових заперечень проти позову суду не надав.

 Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суддя прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.  

 Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з наслідками аварії на ЧАЕС.  

 Згідно довідки Управління Пенсійного фонду в  Томашпільському районі від 1 листопада 2010 року № 1558 ОСОБА_1 отримувала пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інвалід ІІ групи, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС в таких розмірах: січень-березень 2009 року – 759,80 грн, квітень-червень 2009 року – 767,30 грн, липень-жовтень 2009 року – 774,00 грн, жовтень 2009 року – 788,20 грн, листопад, грудень 2009 року – 803,20 грн, січень-квітень 2010 року – 818,20 грн. за кожний місяць; травень 2010 року – 845,77 грн. за кожний місяць; червень 2010 року-852,40 грн, липень-вересень 2010 року – 856,00 грн.

 Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний  захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати  працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у  старості  та в інших випадках передбачених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно привила ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі  № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону  № 796-ХІІ, передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І , та у зв’язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю, зокрема інвалідам ІІ групи – у розмірі 75-ти відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 55 Закону № 796 – ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно зі ст. 28 Закону № 1058- ІУ встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розміру пенсій не відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796 – ХІІ. В п. 2 постанови від 3 січня 2002 р. № 1, Кабінет Міністрів України встановив розміри сум з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

При вирішенні спору суддя виходить з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважає, що при визначенні розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, що передбачені Законом № 796-ХІІ, необхідно керуватися статтями 50, 54 цього Закону, а не положеннями постанови від 30 січня 2002 року № 1.

 Суддя вважає, що відповідно до ч.2  ст.. 11 КАС України він може вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, про захист яких вона просить. Позивачка ОСОБА_1 просить зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі нарахувати та виплатити їй державну та додаткову пенсії з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2010 року в таких розмірах: державну пенсію-в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю – в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Вважаю, що позивачкою помилково вказано розміри, які стосуються ІІІ групи інвалідності, а не ІІ, оскільки вона являється інвалідом ІІ групи захворювання, пов»язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

 Сторін звільнено від сплати судових витрат, а тому вони підлягають віднесенню за рахунок держави.  

 З 10 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 18 лютого 2010 року  № 1691-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», яким категорія справ, яка є предметом спору, віднесена до цивільного судочинства.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, після набрання ним чинності адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 53-55 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону від 9 липня 2003 року № 1058–ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 70, 71, 94, 99,158, 161-164, 186 КАС України, ст. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18 лютого 2010 р. № 1691-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», суддя –  

 ПОСТАНОВИВ:

 Позов ОСОБА_1 до управління ПФ України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання рішення суб’єкта владних повноважень неправомірним та зобов’язання до вчинення дій, задовольнити.

Визнати неправомірною відмову управління пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1, як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, згідно статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

Зобов'язати управління пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2010 року провести перерахунок державної та додаткової пенсій Федоринській Валентині Миколаївні, як інваліду ІІ групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції та віднесеному до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплата яких передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796–ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме державної пенсії у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю в розмірі сімдесяти п’яти відсотків мінімальної пенсії за віком, яка встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя: