Справа № 2-1453/2010 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу у складі :
головуючого судді: Папариги В.А.,
при секретарі: Курбаковій Ю.О.,
з участю
позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2,
ОСОБА_3.
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Наталія Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, –
ВСТАНОВИВ:
05.03.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з ОСОБА_2 вона з 16.12.2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. Ще до реєстрації шлюбу вона була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_2 05.05.2009 року ОСОБА_2 продав спірну квартиру, без її згоди ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. При укладанні договору ОСОБА_2 стверджував, що по даній квартирі не ведуться судові спори, під забороною (арештом) не перебуває, квартира не передана в користування наймачам, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, що обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири не має. Однак, 17.04.2009 року ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу було накладено арешт на спірну квартиру. ОСОБА_2 при укладанні договору купівлі-продажу, зробивши заяву щодо його сімейного стану та належності йому майна на праві приватної власності, умисно ввів в оману покупця та нотаріуса, так як на час укладання договору, він перебував з нею у зареєстрованому шлюбі. Просила у судовому порядку визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05.05.2009 року, повернути квартиру ОСОБА_2, в свою чергу ОСОБА_2 повернути покупцю ОСОБА_3 6 111, 00 гривень суму сплачену нею за купівлю квартири та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила суд його задовольнити, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05.05.2009 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. визнати недійсним, повернути квартиру ОСОБА_2, якому в свою чергу повернути покупцю ОСОБА_3 6 111, 00 гривень сплачених нею за купівлю квартири та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що відповідач ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу, зробивши заяву щодо його сімейного стану та належності йому майна на праві приватної власності, умисно ввів в оману покупця та нотаріуса, так як на час укладення договору, він перебував з нею у зареєстрованому шлюбі, крім того, він стверджував, що по даній квартирі не ведуться судові спори, під забороною (арештом) вона не перебуває, не передана в користування наймачам, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, що обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири не має. При цьому, 17.04.2009 року ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу було накладено арешт на спірну квартиру і він про це достовірно знав. Крім того, просила суд врахувати, що квартиру ОСОБА_2 продав своїй сестрі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив суду, що він дійсно перебував з ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі, однак квартира, яку він продав належала йому на праві приватної власності, він її придбав ще до одруження з ОСОБА_1, тому вважає, що він нічиїх прав при укладенні договору не порушив, крім того коли він укладав договір купівлі продажу, йому не було відомо, що ОСОБА_1 звернулася до суду про розподіл майна, як і те, що ухвалою суду було накладено арешт на квартиру, йому з суду копій ухвал про відкриття провадження та про накладення арешту на квартиру не надходило. З ОСОБА_1 на той час він не спілкувався, так як вони посварилися і разом вже не проживали. Крім того нотаріус сам перевіряв чи знаходилася квартира під арештом та кому вона належала на праві приватної власності, при цьому він йому надавав витяг з реєстру прав власності та свій паспорт, в якому була відмітка про шлюб з позивачем. Вважає, що він не чиїх прав при укладені договору не порушував і просив суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник позов не визнали, просили суд залишити його без задоволення, при цьому пояснили, що ОСОБА_3 дійсно 05.05.2009 року купила квартиру у ОСОБА_2, оскільки він заборгував їй гроші, частину грошей він їй був винен, а частину вона йому сплатила. На момент укладення угоди вони не знали, що судом винесена ухвала про накладення арешту на квартиру. Нотаріус вказаний факт перевіряв, що стосується введення її в оману, то тільки вона - ОСОБА_3 може звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним за вказаними підставами. Однак вона вважає, що її права та права позивача при укладені договору купівлі-продажу порушено не було, оскільки їй достовірно було відомо, що квартиру ОСОБА_2 придбав до укладення шлюбу з позивачем ОСОБА_1. Згідно документів з БТІ квартира належала на праві приватної власності лише йому.
Третя особа приватний нотаріус Кульбіда Н.М. в судове засідання не з’явилася, надала заяву в якій просила справу розглянути за її відсутності та врахувати, що договір купівлі-продажу був укладений згідно діючого чинного законодавства, сторони усвідомлювали зміст та правові наслідки здійснюваного правочину.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі продажу від 31.03.1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 712, ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 (а.с 34,35 – копія технічного паспорту та витягу з реєстру прав власності), 16 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_7 зареєстровано шлюб та змінено прізвище позивача на ОСОБА_2 (а.с. 12 – копія свідоцтва про укладення шлюбу), 05 травня 2009 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Н.М. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який зареєстровано у реєстрі за № 1870, згідно якого відповідач ОСОБА_2 продав вище вказану квартиру відповідачеві ОСОБА_3, на підставі вказаного договору право власності на спірну квартиру зареєстроване за покупцем, відповідачкою по справі ОСОБА_3. Наведене підтверджується копією договору купівлі-продажу (а.с. 8-10), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» (а.с. 11).
Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати вказаний договір недійсним посилаючись на те, що ОСОБА_2 при укладанні договору купівлі-продажу, зробивши заяву щодо його сімейного стану та належності йому майна на праві приватної власності, умисно ввів в оману покупця та нотаріуса, оскільки в цей час він перебував з нею у зареєстрованому шлюбі, крім того він стверджував, що по даній квартирі не ведуться судові спори, під забороною (арештом) квартира не перебуває, не передана в користування наймачам, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, що обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири не має, в той час, як 17.04.2009 року ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу на спірну квартиру було накладено арешт.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені часинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов’язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається і ніхто із сторін не заперечував того факту, що на час укладення договору купівлі - продажу між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обидві сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, згідно реєстру прав власності спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 31.03.1998 року, який був нотаріально посвідченим, його право власності на вказану квартиру було належним чином зареєстровано, таким чином нотаріусом було перевірено, як волевиявлення сторін так і відповідність здійснюваного правочину чинному законодавству. Посилання позивача ОСОБА_1 на той факт, що відповідач ОСОБА_2 ввів в оману нотаріуса та покупця про свій сімейний стан судом не приймаються до уваги, оскільки як вбачається з заяви третьої особи приватного нотаріусу Кульбіди Н.М., їй був представлений ОСОБА_2 паспорт в якому була відмітка про реєстрацію у 2006 році шлюбу з позивачем, вказаний факт підтвердили і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні. Також судом встановлено, що розрахунок між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно умов договору проведено, претензій з цього приводу вони один до одного не мають.
В зв’язку з чим, суд не вбачає по справі підстав передбачених ч.1 ст.215 ЦК України для визнання недійсним договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 травня 2009 року укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
В позовній заяві позивач також посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 при укладені вище вказаного договору купівлі продажу ввів в оману покупця та нотаріуса, стверджуючи, що по даній квартирі не ведуться судові спори, під забороною (арештом) квартира не перебуває, не передана в користування наймачам, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для цього договору, що обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири не має, в той час, як він достовірно знав про те, що в проваджені суду знаходилася цивільна справа про розподіл майна так і те, що квартира знаходилася під арештом.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував доводи позивача в цій частині, посилаючись на те, що на час укладення договору – купівлі продажу копія ухвали про відкриття провадження по справі за позовом про розподіл майна йому не надходила, як і не надходила копія ухвали про накладення арешту на квартиру. З ОСОБА_1 на той час він не спілкувався, так як вони посварилися і разом вже не проживали. Тому він не міг знати про вказані обставини.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні було встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 звернулася до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, згідно копії ухвали Довгинцівського районного суд м. Кривого Рогу від 08 травня 2009 року за її позовом було відкрито провадження (а.с. 36 – копія ухвали). Крім того, 17.04.2010 року за заявою ОСОБА_1 по забезпечення позову цим же судом було винесено ухвалу про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13). В той же час, як вбачається з відповіді завідуючого Четвертої Криворізької державної нотаріальної контори Артеменко Л.М. на запит суду, ухвала Довгинцівського районного суду від 17.04.2009 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 станом на 01.10.2010 року на виконання не надходила, арешт на вказану квартиру не накладений (а.с. 31).
Факт того, що на момент укладення договору відповідачу ОСОБА_2 було достовірно відомо про те, що на квартиру було накладено арешт та в провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу перебував позов ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, підтвердження в судовому засіданні не знайшов, оскільки як вбачається з матеріалів справи провадження по справі за вказаним позовом було відкрито лише 08.05.2009 року, тобто після укладення договору, що стосується отримання відповідачем ОСОБА_2 ухвали суду про накладення арешту, то судом встановлено, що на виконання вказана ухвала не направлялася, вказана обставина ставить під сумнів і відправлення її копії відповідачу ОСОБА_2.
Тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведені обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження позову, а тому суд не вбачає підстав для його задоволення.
Крім того, звернувшись з позовом про визнання недійсним вказаний договір купівлі продажу квартири, в зв’язку порушенням його умов позивач не зазначила, яким чином та які саме її права були порушені при укладенні цього договору, учасником якого вона не була.
У відповідності до ст.10 ЦПК України позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 57-59 цього ж Кодексу, що оспорюваний договір порушує її права. Проте, будь - які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку порушення укладеним договором прав позивача, суду не надано.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний договір купівлі продажу був укладений на законних підставах, умови договору сторонами виконані повністю, тому немає підстав для задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 215, 659, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кульбіда Наталія Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя