Справа № 2-1015/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2007 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді Сидорука Є.І.,
при секретарі Мельничук Н.В.
за участю представників позивача - адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача - Недбайло Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер» про захист прав споживача та стягнення страхової виплати, -
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, і в обгрунтування своєї позиції пояснив, що при укладенні договору страхування позивач подав недостовірну інформацію щодо вартості застрахованого об'єкту, чим порушив п. 9.3.1. договору страхування; вважає, що у ЗАТ «СК «Партнер» немає підстав для виплати страхового відшкодування і просить в позові відмовити.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та пояснили, що всі обов'язки, покладені на ОСОБА_1 договором страхування від 20.12.2005 р. позивачем були виконані в строк та в повному об'ємі, на численні вимоги з боку ОСОБА_1 про виплату йому страхової суми, відповідач відмовлявся виконати взяті ним на себе зобов'язання по договору, просять суд стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер» страхове відшкодування в сумі 128250 гривень 00 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 було придбано автомобіль за заниженою вартістю, яка, згідно з біржовим договором становила 50 грн. 00 коп., а тому ОСОБА_1 під час укладення договору страхування від 20.12.2005 року, надав ЗАТ «СК «Партнер» недостовірну інформацію щодо вартості застрахованого майна; також представник відповідача посилався на невідповідність вартості застрахованого автомобіля, вказаній в договорі, його дійсній вартості, посилаючись на довідку експерта-товарознавця № ДЕ000187066 за грудень 2005 року, згідно з якою ринкова вартість автомобіля марки TOYOTA CAMRY, 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_1 становить 16994,66 грн. Одночасно представник відповідача не заперечувала, що всі інші умови договору від 20.12.2005 року ОСОБА_1 були виконані своєчасно і в повному обсязі. Просила в позові ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення пояснення сторін, всебічно дослідивши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно договору страхування від 20 грудня 2005 року укладеним між ОСОБА_1, та Директором Київської філії ЗАТ "СК "Партнер" Бондар Оленою Вікторівною було укладено договір № 419-10 добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким було застраховано належний ОСОБА_1 на праві приватної власності автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2, НОМЕР_1строком на 12 місяців, тобто, до 20.12.2006 р.
Відповідно до п. 1.1. договору страхування від 20.12.2005 року, відповідач зобов'язується при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату позивачу. Пунктом 4.1.4 Договору від
20.12.2005 року таємне або відкрите викрадення транспортного засобу встановлено як страховий
випадок. Страхова сума згідно з Договором (п. 2.3., 3.1.) становить 142500 гривень 00 коп. Згідно з п. З.2.
з суми страхового відшкодування підлягає відрахуванню франшиза в розмірі 10% страхової суми, тобто,
розмір страхової виплати становить 128250 грн. 00 коп.
Відповідно до оглянутої та дослідженої судом квитанції № 14208 від 20.12.2005 року, ОСОБА_1 було сплачено відповідачу 7566,75 грн. страхового платежу, відповідно до п.п. 2.5., 9.3. договору страхування від 20.12.2005 року.
З оглянутих та досліджених судом постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 23.02.2006 року, постанови про визнання особи потерпілою від 21.03.2006 р. та постанови про зупинення досудового слідства в кримінальній справі від 21.04.2006 року, судом встановлено, що 09 лютого 2006 року автомобіль TOYOTA CAMRY, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_2 було викрадено невстановленою особою, чим завдано збитки потерпілому ОСОБА_1
Судом оглянуто та досліджено копію повідомлення про настання страхового випадку від
10.02.2006 року, яке підтверджує факт повідомлення позивачем відповідача про викрадення автомобіля.
Відповідно до ст. 979 ЦК України - за договором страхування одна сторона ( страховик) зобов'язується у разі настання певної події ( страхового випадку) виплатити другій стороні ( страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату),а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як вбачається з заяв на виплату страхового відшкодування від 01.03.2006 року та листами від 14.03.2006 р. та 15.05.2006 р. , ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогами виплатити йому страховий платіж по договору від 20.12.2005 р.
Згідно ст. 990 ЦК України - страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акту ( аварійного сертифікату).
Листом № 358 від 15.03.2006 року, який був оглянутий та досліджений в судовому засіданні, встановлено, що відповідач безпідставно повідомив ОСОБА_1 про відстрочку складання страхового акту і виплати відшкодування на 2 місяці.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умови укладеного позивачем з відповідачем договору № 419-10 добровільного страхування наземного транспорту від 20.12.2005 р. були виконані ОСОБА_1 повністю і у встановлені строки.
Також суд вважає, що відповідачем по справ було порушено п. 9.З.2. договору страхування, оскільки він не сплатив ОСОБА_1 страховий платіж за взяті ним на себе страхові ризики в строки, зазначені в договорі.
Судом також встановлено, що посилання відповідача як на підставу відмови у виплаті страхової суми на надання позивачем під час укладання договору від 20.12.2005 року ЗАТ «СК «Партнер» недостовірної інформації щодо вартості автомобіля та на невідповідність вартості застрахованого автомобіля, вказаній в договорі, його дійсній вартості, є безпідставними, так як з оглянутої та дослідженої в судовому засіданні копії довідки експерта-товарознавця № ДЕ000187066 судом встановлено, що згідно з актом визначення ринкової вартості проводилось щодо автомобіля марки TOYOTA CAMRY, 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_1, тоді як ОСОБА_1 страхував автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2004 року випуску, № НОМЕР_1. Також за клопотанням відповідача на запит суду Відділом Державтоінспекції УМВС України в Рівненській області було повідомлено, що автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_1 взагалі не реєструвався органами МРЕВ ВДАІ УМВС України в Рівненській області, тоді як автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2004 року випуску, № НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_1
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач по справі, відмовляючи позивачу у виплаті страхової суми, діяв неправомірно, безпідставно не виконуючи свої обов'язки згідно з договором від 20.12.2005 року, умисно не виплачуючи ОСОБА_1, страхової виплати згідно з договором. Крім того, суд рахує, що підстав, передбачених ст. 991 ЦК України у відмові від здійснення страхової виплати у відповідача немає.
Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Враховуючи, що позивачем по справі були повністю виконані умови укладеного ним договору, а відповідачем не було виконано умови договору страхування, а тому такі права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту згідно ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відмова відповідача від виплати страхового відшкодування є односторонньою відмовою відповідача від взятих на себе зобов'язань по договору, що є недопустимим відповідно до ст. 525 ЦК України.
За цих обставин, суд приходить до висновку, що відповідач, в односторонньому порядку відмовившись від виконання взятих на себе зобов'язань по договору щодо виплати страхового відшкодування, діяв неправомірно і порушив права та інтереси позивача по справі.
Крім того, суд вважає, що позивачем виконані всі обов"язхки відповідно до ст. 989 ЦК України.
Обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак будь-яких доказів, які заслуговують на увагу і спростовують висновки суду, відповідач суду не надав.
За таких підстав, суд рахує, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачів в цій справі задовольняються повністю, то судові витрати позивачів повинні відшкодовуватись відповідачем у повному обсязі.
Згідно вимог ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат. У відповідності до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвокат здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
На підставі договору про надання правової допомоги від 04 серпня 2006 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та довідки від 26.04.2007 року про отримання коштів, позивач поніс витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
За таких обставин суд вважає, що ЗАТ «СК «Партнер» зобов'язане відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу під час вирішення даної справи в суді в розмірі 3000 гривень 00 коп. та відшкодувати 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
На підставі ст.ст. 526,530,979,990,991,989 ЦК України, ст. 21,22 ЗУ " Про захист прав споживачів", ст. ст. 60,79,88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 10,59,208,209,213,214,218,223,294,297,228 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства " Страхова компанія Партнер" м. Кременчук, вул. Чапаева, 75 , ідентифікаційний код 13958383 на користь ОСОБА_1, проживає АДРЕСА_1, 128250 грн. в рахунок страхового відшкодування.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства " Страхова компанія Партнер" в дохід держави державне мито в сумі 1283 грн., витрати на ІТЗ в сумі 30 грн. а також витрати на допомогу адвоката в сумі 3000 грн. на користь ОСОБА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду рівненської області через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду Рівненської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 294 ЦПК України , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом Рівненської області.