Справа № 22 Ц- 915 / 2006 p.        Головуючий у 1 -й інстанції Овдієнко К.М.

Категорія                                           Доповідач Мережко М.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2006 р.   колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого - Дьоміної О.О.

Суддів             - Мережко М.В., Данілова О.М.

При секретарі - Колесник Н.І.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-і особи Сільськогосподарський виробничий кооператив „ Нива" , ОСОБА_5  про виселення тимчасових жильців і вселення в жиле приміщення, за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ Нива" до ОСОБА_1,ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів ,-

Встановила:

У грудні 2005 р . ОСОБА_1. та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4. про виселення з  АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідачі тимчасово проживали в спірному жилому приміщенні взимку 2003 р, за їх згодою, однак після закінчення зимового періоду 2003 р. квартиру не звільнили, та перешкоджають позивачам користуватися житлом не допускають у квартиру. Просили виселити відповідачів, та вселити їх до спірної квартири.

Ухвалою суду від НОМЕР_1 грудня 2005 р. до участі  у справі притягнуті в якості 3-їх осіб Сільськогосподарський виробничий кооператив „ Нива", ОСОБА_5..

23 грудня 2005 р. СВК „ Нива" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2 . про визнання такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, посилаючись на те, що відповідачі виїхали на інше постійне місце проживання в АДРЕСА_2 , залишили роботу в господарстві за власним бажанням з одночасним звільненням з членства в кооперативі, не проживають в спірному жилому приміщенні більше 4-х років тому втратили право користування жилим приміщенням на підстав ст.. 71 ЖК України. Під час судового розгляду справи, СВК „ Нива „ змінила підстави позовних вимог, просила визнати відповідачів такими що втратили право користування спірним жилим приміщенням на підставі ст.. 107 ЖК України.

Ухвалою суду від 26 грудня 2005 р. вказані позови об"єднані в одне провадження.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2006 р. позов СВК „ Нива „ задоволений. В позові ОСОБА_1., ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1., ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду, посилаючись на його незаконність , та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов.

Апеляційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира, розташована за адресою : АДРЕСА_1, яка знаходиться на обліку товарно-матеріальних цінностей СВК" Нива", який є правонаступником КСП „ Нива".

Позивачі Нетецькі з кінця 2001 р. працюють в СВК „ Дружба" в АДРЕСА_2, залишаючись пайовиками СВК „ Нива", про що свідчать свідоцтва про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

Відповідно до протоколу засідання № 5 від 30 червня 1994 р. правління КСГПП „ Нива" спірна квартира надана ОСОБА_2 для проживання її сім"ї.

Відповідно довідки СВК „ Нива „ від 23 грудня 2005 р. НОМЕР_2  ОСОБА_2 звільнена з роботи та членів кооперативу з 01 листопада 2001 p., ОСОБА_1. - з 05 грудня 2001 р.

З довідки Жовтневої сільської ради від 09 листопада 2005 р. НОМЕР_3  випливає, що позивачка ОСОБА_2 зареєстрована в спірній квартирі .3 паспортів позивачів вбачається, що місцем реєстрації з 1992 р. у них є с. Жовтневе.

З довідки СВК „ Нива „ від 15 грудня 2005 р. вбачається, що ОСОБА_2 сплачувала СВК „ Нива" квартплату за спірну квартиру з жовтня 1993 р. до лютого 2005 р. шляхом відрахування із заробітної плати, а з березня до грудня 2005 p., та з січня по червень 2006 року вносила безпосередньо в касу кооперативу, що підтверджується квитанціями.

Відповідно рішенню правління СВК „ Нива" від 25 листопада 2003 р. спірна однокімнатна квартира надана тимчасово для проживання сім"ї ОСОБА_5 ., з якою 21 листопада 2003 р. укладено договір оренди квартири строком на один рік і яка була передана їй згідно з актом від 22 листопада 2003 p..

Суд, відмовляючи в позові ОСОБА_1, та   задовольняючи позовні вимоги СВК „ Нива „ про виселення ОСОБА_1, виходив з того, що вони добровільно залишили квартиру та переїхали на постійне місце проживання в АДРЕСА_2. Однак з такими висновками суду погодитись не можна.

Як вбачається з матеріалів справи Нетецькі дійсно виїхали в АДРЕСА_2 для догляду за пристарілим батьком у 2003 році, однак при цьому продовжували сплачувати квартирну плат у, та дозволили своїм родичам ОСОБА_1 тимчасово поселитися в спірну квартиру , на зимовий період 2003 року.

Піклуючись про свою квартиру подружжя ОСОБА_1 замовила проектно-технічну документацію на встановлення опалення в квартирі, отримавши не це згоду СВК „Нива", Жовтневої сільради , Переяслав -Хмельницької райсанепідстанції, пожежної частини № 27 і провело відповідні роботи.

Відповідно до вимог житлового законодавства лише вільне приміщення може бути надано громадянам. Оскільки сім"я ОСОБА_1 спірну квартиру не звільняла, СВК „ Нива „ не могло розпоряджатися вказаною квартирою, надавати її будь-кому.

Відповідно до ст..98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім"ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням. Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів його сім"ї, які проживають разом з ним, зобов"язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, Нетецькі тимчасово дозволили проживати сім"ї ОСОБА_1 в квартирі, наймачами якої вони є, тому їх вимоги про виселення сімї' ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими.

Крім того, відповідно до ч.2 п. 9 ст. 8 Закону України від " Про приватизацію державного житлового фонду " від 19.06.1992 р. в разі банкрутства підприємства, зміни форми власності або ліквідації підприємств , установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній ( крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України.

При реорганізації КСП „ Нива „ жилий будинок  по АДРЕСА_4  належало передати до комунальної власності відповідної сільської ради.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог закону, СВК „ Нива „ не надали суду доказів, які б стверджували, що сім"я ОСОБА_1 виїхала на інше постійне місце проживання, в зв"язку з чим втратила право користування спірною квартирою,тому в позові СВК „ Нива „ необхідно відмовити. Разом з тим, встановлено , що ОСОБА_1  та ОСОБА_2 заселилися в спірну квартиру тимчасово, є тимчасовими жильцями , однак на вимогу ОСОБА_1 квартиру не звільняють. За таких обставин колегія суддів вважає, що вимоги про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1  з .  АДРЕСА_4 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,313,314,316 ЦПК України, ст..ст. 98,  107 ЖК України , колегія суддів ,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,ОСОБА_2-задовольнити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2006 р. -скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1,ОСОБА_2   задовольнити . Виселити ОСОБА_1  , ОСОБА_2   з  АДРЕСА_4, та вселити ОСОБА_1 ,ОСОБА_2  до  АДРЕСА_2.

В позові СВК „ Нива" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання осіб такими ,що втратили право користування жилим приміщенням відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді