Справа №2-252\07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 квітня 2007 р.                                                                                                       м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді  СидорукаЄ.І.

при секретарі  Щудло М.О.

з участю позивача  ОСОБА_1

представників Рівненського РВ УМВСУ в Рівненській області Перчик О.Г., Карамач Ю.Г.

представника УМВСУ в Рівненській області Андріанова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Рівне справа за позовом ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу УМВС України в Рівненській області про стягнення заборгованості по щорічній грошовій допомозі при відпустках за 1996-2000 p.p., заборгованості з грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум по день фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського районного відділу УМВС України в Рівненській області про стягнення заборгованості по щорічній грошовій допомозі при відпустках за 1996-2000 p.p., заборгованості з грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні представник відповідача - УМВС України в Рівненській області позов не визнав і в обгрунтування своєї позиції пояснив, що позивач 16 листопада 2000 року наказом начальника УМВС України в Рівненській області № 171 був звільнений з органів внутрішніх справ за віком. 23 жовтня 2003 року позивач звернувся до суду з позовом, пропустивши при цьому трьох річний строк позовної давності. При цьому представник пояснив, що матеріальна допомога надається за повний прос лужений календарний рік, а позивач у 2000 році звільнився з органів внутрішніх справ.

Представники Рівненського районного відділу УМВСУ в Рівненській області в судовому засіданні позов не визнали і в обґрунтування своєї позиції пояснили, позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду, а заяви про поновлення строку не подав. Крім того, матеріальна допомога в 1996-2000 роках виплачувалась на наявності бюджетних коштів. На даний момент рапортів з проханням про надання матеріальної допомоги позивачу за 1997-2000 роки у відділі немає.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги зменшив та пояснив, що він проходив службу у органах внутрішніх справи в Рівненському РВ УМВС України в Рівненській області. В 1997-2000 роках він писав рапорти на ім.»я начальника відділу з проханням видати матеріальну допомогу, однак у видачі матеріальної допомоги відмовляли . Просить суд стягнути з відповідачів на його користь невиплачену матеріальну допомогу за 1997-2000 роки.

В судовому засіданні представник відповідача - УМВС України в Рівненській області пояснив, що позивач 16 листопада 2000 року наказом начальника УМВС України в Рівненській області № 171 був звільнений з органів внутрішніх справ за віком. 23 жовтня 2003 року позивач звернувся до суду з позовом , пропустивши при цьому трьох річний строк позовної давності. При цьому представник пояснив, що матеріальна допомога надається за повний прослужений календарний рік, а позивач у 2000 році звільнився з органів внутрішніх справ, а тому матеріальна допомога йому не передбачена.

Представники Рівненського районного відділу УМВСУ в Рівненській області в судовому засіданні пояснили, позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду, а заяви про поновлення строку не подав. Крім того, матеріальна допомога в 1996-2000 роках виплачувалась на наявності бюджетних коштів. На даний момент рапортів з проханням про надання матеріальної допомоги позивачу за 1997-2000 роки у відділі немає і не відомо чи звертався позивач з даними рапортами до начальника відділу. На даний момент коштів на матеріальну допомогу за вказані роки не передбачено бюджетом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку. Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу УМВСУ в Рівненській області № 171/ос від 16 листопада 2000 року ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого відділення карного розшуку Рівненського районного відділу було звільнено з органів внутрішніх справ у відставку.

23 жовтня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області про стягнення матеріальної допомоги за 1996-2000 роки, недоотриману грошову допомогу та середній заробіток за весь час затримки.

Згідно ст.. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних

чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.. 256 ЦК України - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст.. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечує сам позивач, про те, що йому не виплачується матеріальна допомога за 1997-2000 роки він знав під час проходження служби в органах внутрішніх справи, однак з позовною заявою до суду не звертався.

Таким чином, суд рахує, що позивач про порушення свого права та про особу, яка його порушила знав до звільнення з органів внутрішніх справ, тобто до 16 листопада 2000 року так і до моменту подання позовної заяви, тобто до 23 жовтня 2003 року.

Крім того, у позивача відсутні підстави для зупинення та переривання перебігу позовної давності, передбачені ст. .ст. 263,264 ЦК України.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у судовому засіданні з заявою про поновлення пропущеного строку та визнання причини пропущення строку поважними не звертався.

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України -після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану ( глави 29, 32 і 36 ЦПК України 1963 року), позовні вимоги у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги ( подання), заяви ( подання) про перегляд судових рішень у зв»язку з ново виявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності КА України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з ч. 1, 2 ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.. 100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи представники відповідачів наполягають на відмові в задоволенні позову у зв»язку з пропущенням строку звернення до суду.

За таких підстав, суд рахує, відмовити у задоволенні позову Тростюку П.П. у зв»язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

На підставі ст..ст. 10, 11 ЦПК України , ст.ст. 256 , 257, 267, 263, 264 ЦК України, ст.­ст.. 99, 100 КАС України, керуючись ст. ст. 70,72,94,159,160,161,163,167,185,186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до Рівненського районного відділу УМВС України в Рівненській області та УМВС України в Рівненській області про стягнення заборгованості по щорічній грошовій допомозі при відпустках за 1996-2000 p.p., відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Львівського адміністративного апеляційного суду через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського адміністративного апеляційного суду. Постанова суду, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,встановленого КАСУ, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судового рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду .