Справа №2-2865/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області
в складі:
головуючого - Музичук Н. Ю.
при секретарі - Хоменчук С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки
та піклування Рівненської райдержадміністрації, про усунення перешкод щодо участі в
вихованні дитини
встановив:
В лютому 2007 року в суд надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини, неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В позовній заяві зазначав, що перебував у шлюбі з відповідачкою з 1997 по 2005 рік, від якого є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за рішенням суду залишений на вихованні матері, відповідачки в справі, яка в добровільному порядку перешкоджала в спілкуванні із сином, у зв"язку з чим рішенням органу опіки та піклування встановлені дні спілкування із сином, на що відповідачка теж не реагує, продовжуючи чинити перешкоди для спілкування з дитиною, що стало причиною звернення до суду та у відповідності до положень ст. 141,157 СК України, є підставою для задоволення позовних вимог.
В квітні 2007 року надійшли уточнення ОСОБА_1 до позовних вимог, згідно яких за вищенаведених позовом підстав він просить рішенням суду визначити дні спілкування з дитиною, в тому числі кожні два вихідні дні в тиждень та половину всіх шкільних канікул.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю. Додатково пояснив, що відповідачка ухиляється від виконання рішення опікунської ради, залишаючи дитину в своєї матері, яка не дозволяє побачень, або приховуючи своє місце знаходження з дитиною, та налаштовує сина проти нього. Визначеного рішенням опікунської ради часу на спілкування з дитиною недостатньо, оскільки в нього є належні умови та можливості для перебування, виховання, оздоровлення дитини. Просить задоволити позовні вимоги з урахуванням їх уточнення.
Представник органу опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення часу для спілкування позивача з дитиною, враховуючи встановлені перевіркою опікунської ради житлово-побутові умови, відношення позивача до дитини та характеризуючі позивача дані. Вважає можливим задоволення уточнених вимог позивача про встановлення йому додаткових днів спілкування з дитиною поза рішенням опікунської ради.
Відповідачка ОСОБА_2, частково визнала позовні вимоги в судовому засіданні. Суду пояснила, що рішення опікунської ради не виконувалось належним чином, оскільки позивач не завжди звертався з приводу побачень з дитиною, а забираючи сина до себе не приділяв йому належної уваги. Крім того, дитина сама не бажає зустрічі з батьком, в цьому зв"язку вони повідомляли, що дитина відсутня дома. Причиною неможливості надання дитини для спілкування з батьком є двохгодинні
суботні заняття знайомої студентки з дитиною англійською мовою. Не заперечує проти часткового задоволення позовних вимог при умові, якщо дитина не буде проти зустрічей з батьком.
Оцінюючи пояснення, досліджені надані в справі докази, в тому числі покази свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за наступних підстав.
Встановлено, що сторони перебували в шлюбі до листопада 2005 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за рішенням суду залишений на вихованні матері, на утримання дитини з відповідача стягнуті аліменти, які ним сплачуються. На звернення позивача ОСОБА_1, у зв"язку із перешкодами з боку відповідачки в спілкуванні з дитиною та в участі в її вихованні, Рівненська районна опікунська рада, вивчивши умови проживання батька і його ставлення до дитини, своїм рішенням від 01.11.2006 року дозволила побачення позивача зі своїм малолітнім сином 1 раз в тиждень /вихідний/ із 09 до 18 години, що стверджується повідомленням Голови опікунської ради від 10.11.2006 року. Сукупністю досліджених судом доказів, що фактично не оспорюється в поясненнях відповідачки, встановлено, що вищезазначене рішення опікунської ради не виконується у зв'язку з ухиленням відповідачки від його виконання та в силу створених нею умов проживання дитини.
У відповідності до положень ст.ст. 141,157 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу та окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому із батьків, хто живе окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Стаття 159 СК України передбачає право того з батьків, хто проживає окремо від дитини, на звернення до суду з позовом про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною у разі, якщо той з батьків, що проживає разом із дитиною чинить такі перешкоди і ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування з цього приводу.
Згідно положень наведеної норми СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце , час їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я, поведінки батьків а також інші обставини, що мають істотне значення.
Судом не встановлено будь-яких доказів, підтверджуючих шкідливий вплив батька на розвиток чи виховання дитини або жорстоке його відношення до сина, що могло бути підставою для висновку про негативний вплив спілкування батька з дитиною на її розвиток. Оцінюючи встановлені судом обставини та досліджені докази щодо умов, передбачених ст. 159 СК України для врахування їх судом при вирішенні позовних вимог такої категорії, думку представника органу опіки і піклування, суд прийшов до висновку про доцільність в інтересах дитини визначення способу участі позивача у виховання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень на один вихідний день в тиждень з 9-00 до 18-00 години в період навчального року і два вихідні дні в тиждень з 9-00 до 18-00 години наступного дня в період канікул та надання можливості спільного відпочинку впродовж одного місяця в період літніх канікул, з попередженням відповідачки про встановлені законом наслідки у разі невиконання судового рішення.
За таких обставин, позовні вимоги вважаються доведеними доказами, обгрунтованими, правомірними, такими що відповідають інтересам неповнолітньої дитини при частковому їх задоволенні у вищезазначений спосіб.
На підставі викладеного, ст. 159 СК України, керуючись ст.ст. 10, 11,88, 208,209, 212-215, 218,223,292,294 ЦПК України, суд-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у виховання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом систематичних побачень на один вихідний день в тиждень з 9-00 до 18-00 години в період навчального року і два вихідні дні в тиждень з 9-00 до 18-00 години наступного дня в період канікул та надання можливості спільного відпочинку впродовж одного місяця в період літніх канікул.
Попередити відповідачку ОСОБА_2, що у разі ухилення від виконання рішення суду наступають наслідки, відповідно до ч.ч.4,5 ст. 159 СК України у вигляді передачі дитини на виховання батьку за його заявою та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої батькові.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга подана не була у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.