Справа № 2-10230/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого – судді Грушицького А.І.,
при секретарі Шиловій О.М.,
з участю представника позивача Сорочук М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки. Заяву мотивує тим, що 28 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 50000,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків, інших платежів, відповідно до умов договору. Додатковою угодою від 30 березня 2007 року суму кредиту збільшено до 68447,63 швейцарських франків. Свої зобов’язання позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов’язання. Станом на 13 січня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 401106,77 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 28 березня 2006 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого, ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме в цілому житловий будинок (А2), що знаходиться в АДРЕСА_1 (загальна площа житлового будинку 294,70 м.кв.) з надвірними спорудами (гараж – Б-1, навіс –б1, оглядова яма – б2, огорожа 1-2) та земельна ділянка площею 0,103 га, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 401106,77 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №10305026000 від 28 березня 2006 року в розмірі 401106,77 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки – в цілому житловий будинок (А2), що знаходиться в АДРЕСА_1 (загальна площа житлового будинку 294,70 м.кв.) з надвірними спорудами (гараж – Б-1, навіс –б1, оглядова яма – б2, огорожа 1-2) та земельна ділянка площею 0,103 га, що належить ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна серії НОМЕР_1, виданого виконкомом Маяківської сільської ради Луцького району Волинської області 28 листопада 2003 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Маяківською сільською радою Луцького району Волинської області 7 червня 2004 року, шляхом проведення прилюдних торгів, а також стягнути судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у заяві та просить його задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 березня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 50000,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків, інших платежів, відповідно до умов договору (а.с.12-14). Додатковою угодою від 30 березня 2007 року суму кредиту збільшено до 68447,63 швейцарських франків (а.с.17).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу направлено лист з вимогою добровільного погашення заборгованості та відсотків (а.с.22).
Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно представленого позивачем розрахунку, заборгованість станом на 13 січня 2010 року становить 401106,77 грн., з них 380925,17 грн. простроченого боргу, 12539,37 грн. заборгованості по прострочених відсотках, 2933,35 грн. пені за порушення термінів сплати кредиту, 1361,18 грн. пені за порушення термінів сплати процентів, 3316,28 грн. прострочених процентів, 31,18 грн. пені за порушення термінів сплати кредиту, 0,24 грн. пені за порушення термінів сплати процентів (а.с.8-11).
Як вбачається з договору іпотеки, укладеного 28 березня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, остання в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором надала в іпотеку нерухоме майно, а саме в цілому житловий будинок (А2), що знаходиться в АДРЕСА_1 (загальна площа житлового будинку 294,70 м.кв.) з надвірними спорудами (гараж – Б-1, навіс –б1, оглядова яма – б2, огорожа 1-2) та земельна ділянка площею 0,103 га, що належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу (а.с.23-25).
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов’язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Згідно ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» я кщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов’язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов’язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов’язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Повідомлення боржника про намір звернути стягнення на майно, реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є обов’язком, а не правом стягувача.
Позивачем не подано суду доказів того, що ОСОБА_3 направлялася вимога про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором. Не представлено доказів реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Враховуючи, що позивач не виконав свого обов’язку щодо направлення відповідачу ОСОБА_3 повідомлення про необхідність дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором та не представлено доказів реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд приходить до висновку, що в частині задоволення позову про звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно стягнення слід відмовити.
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 401106,77 грн.
Відповідно до правила ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, на підставі ст. ст. 24, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №10305026000 від 28 березня 2006 року в сумі 401106 (чотириста одну тисячу сто шість) грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В позові публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя /підпис/.
З оригіналом згідно.
Суддя