РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 серпня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ясеновенко Л.В.
суддів Бідочко Н.П., Вакарук В.М.
секретаря Білик Л.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки "Самопоміч" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
встановила:
27.09.04 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до кредитної спілки "Самопоміч" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В заяві зазначив, що з 02.04.2001 року працював у відповідача виконавчим директором. Наказом від 26.08.04 р. його було звільнено з роботи за ст. 41 п.2 КЗпП-за виявлені порушення по видачі позик (нецільове використання позичальниками отриманих позик); отримання грошей від позичальника ОСОБА_2, які були видані йому як кредит; відсутність кредитних договорів №№НОМЕР_1 та НОМЕР_2 та відеокамери, яка була предметом застави позичальника ОСОБА_3
Звільнення з роботи вважав незаконним, оскільки ним не було вчинено жодних дій, які б давали підстави для втрати довір"я до цього боку керівництва.
Просив постановити рішення, яким поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 5 травня 2006 року позов залдоволено частково.
Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді виконавчого директора кредитної спілки "Самопоміч", стягнути з кредитної спілки "Самопоміч" на користь ОСОБА_1 9497,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність рішення суду. У скарзі зазначено, що функціональними обов'язками позивача, як виконавчого директора, були укладення кредитних договорів від імені спілки, в тому числі з правом прийняття під заставу матеріальних цінностей для забезпечення кредиту. Заставлена позичальником ОСОБА_3 відеокамера була реалізована позивачем з порушенням п.17.9 Статуту та вимог чинного законодавства, тобто без дотримання процедури реалізації, а кошти від реалізації не були здані до каси спілки.
Справа № 22-ц-967/2006р. Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
Категорія 40 Доповідач Ясеновенко Л.В.
ОСОБА_1, оформляючи кредитні договори, занижував відсоткові ставки-надавав готівкові кредити, які мають відсоткову ставку 6% на місяць, як кредити на придбання товарів, відсоткова ставка по яких становить 3,5% на місяць.
В порушення посадових обов'язків позивач отримував готівкові кошти за кредитними договорами особисто, а не через касу.
Посилаючись на те, що суд не дав оцінки вищенаведеним обставинам, відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали спарви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у своїй діяльності позивач керувався Законом України "Про кредитні спілки", який не передбачає цільове використання кредитів; позичальники вчасно повертали кошти за договорами позики, а передана в заставу відеокамера ОСОБА_3 була реалізована у зв"язку із порушенням строків повернення кредиту.
Однак з таким висновокм суду погодитись не можна.
Відповідно до п.2 ст. 41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави .для втрати довір"я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" дано роз'яснення про те, що звільнення з підстав втрати довір"я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який обслуговує грошові або товарні цінності вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір"я (зокрема, порушення правил проведення операцій з цінностями).
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював виконавчим директором кредитної спілки "Самопоміч" і згідно посадової інструкції його обов'язками, крім інших, були: підписання фінансових, договірних та інших платіжних документів в межах, визначених правлінням; розпорядження коштами кредитної спілки в межах, визначених бюджетом та затвердженими кошторисами; щомісячний звіт про виконання бюджету КС; прийняття рішень про надання позик у межах сум, що встановлені Правлінням.
Судом встановлено, що 20 лютого 2004 року ОСОБА_3 уклав договір позики з кредитною спілкою, за яким отримав позику в сумі 1200 грн. Того ж дня сторони уклали договір застави, за яким ОСОБА_3 передав у заставу відеокамеру, вартість якої була визначена в сумі 1500 грн. У липні 2004 року, до закінчення дії договору позики, ОСОБА_1 через магазин "Радіохоббі"продав відеокамеру (заставлене майно), що підтверджується поясненнями самого позивача, даними під час розслідування кримінальної справи (а.с. 83 зворот; справа №247400 відмовний матеріал №510-545 в-04).
Такі дії позивача є порушенням правил проведення операцій з цінностями, оскільки згідно п.17.9 Статуту кредитної спілки "Самопоміч" отримане під заставу майно реалізується на аукціоні, а виручені кошти передаються до позичкового фонду.
Крім того, судом встановлено, що позивач отримав від позичальника ОСОБА_2 кошти, які були видані йому як кредит. Наведена обставина підтверджується договором застави, який не оформлений належним чином і у якому лише зазначено, що ОСОБА_2 прийняв на відповідальне зберігання телевізор TOSHIBA", та розпискою ОСОБА_1 про отримання 22.07.03 р. у ОСОБА_2 2175 грн. (ас. 14) та зобов'язання повернути борг до 22 січня 2004 р. Того ж дня був укладений з ОСОБА_2 і договір позики (а.с. 17).
Колегія суддів вважає, що вищенаведені обставини, а саме, неправомірній дії позивача, давали підстави для втрати до нього довір'я, а отже і звільнення з роботи.
Відповідно до ст. 309 ЦПК однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підставі ст. 41 п.2 КЗпП, та керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу кредитної спілки "Самопоміч" задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 5 травня 2006 р. скасувати- та постановити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до кредитної спілки "Самопоміч" про поновлення на роботі стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: Л.В. Ясеновенко
Н.П. Бідочко В.М. Вакарук