КОПІЯ.  

Справа № 1-363/2010 рік  

  В И Р О К  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  23 грудня 2010 року               Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:  

    головуючої-судді:               Мазур Н.В.  

  секретаря:                 Возгречко І.І.  

  з участю прокурора:           Вознюка Р.П.  

  потерпілих:                 ОСОБА_2,  

ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка справу по обвинуваченню  

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя                        АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, раніше не судимого,  

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-  

  в с т а н о в и в :  

  1 жовтня 2010 року, біля 21 години, ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «УАЗ-452», д/н – НОМЕР_1, рухаючись поза межами населеного пункту, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, по автодорозі Шепетівка-Чуднів-Бердичів, зі сторони  м. Шепетівка, Хмельницької області, неподалік с. Судилків, Шепетівського району, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України, проявив неуважність, не вибрав безпечної для руху швидкості та інтервалу,  внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який перебуваючи в стані сп’яніння алкогольного сп’яніння рухався в попутному напрямку по проїзній частині дороги.    

В результаті невиконання ОСОБА_4 названих вимог ПДР України, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 загинув на місці пригоди.  

Негативні наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_2 перебувають у прямому причинному зв’язку із неправомірними діями водія ОСОБА_4 щодо невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3 ПДР України  при керуванні автомобілем та скоєнням дорожньо-транспортної пригоди.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, ствердивши факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди та її негативні наслідки, в час та при вищеназваних обставинах. Тепер в своїх діях щиро кається.  

Крім визнання вини самим підсудним, його винність у вчиненні злочину повністю доведена  показами потерпілих, свідків та дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.  

Зокрема, показами потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які показали, що в на початку жовтня 2010 року відбулася ДТП за участю підсудного та їх чоловіка та батька відповідно ОСОБА_2, в результаті якої останній загинув.  

Показами свідка ОСОБА_1, яка показала, що 1 жовтня 2010 року, біля 20 години 30 хвилин, разом з підсудним на автомобілі під його керуванням рухалися в сторону м. Полонне з м. Шепетівки Хмельницької області.  Поза межами населеного пункту вона раптово побачила перед автомобілем силует чоловіка, одітого в темний одяг, який йшов в попутному напрямку по проїзній частині дороги ближче до осьової лінії і дуже сильно закричала. Вона зрозуміла, що чоловік також його не бачив і в цей час  він допустив наїзд на пішохода. Перебуваючи в стані шоку, чоловік не зупиняючись, поїхав далі.  

Показами свідка ОСОБА_7., які оголошені в судовому засіданні, яка показала, що в перших числах жовтня 2010 року виявила, що транспортний засіб підсудного, який винаймав у неї житло, має значні пошкодження передньої частини у вигляді розбиття лобого скла та передньої частини автомобіля.            

Крім того, факт вчинення підсудним злочину стверджується даними протоколу огляду місця події з схемою та фото-таблицями до нього з яких вбачається, що на проїзній частині дороги неподалік с. Судилків, Шепетівського району виявлено уламки автомобіля характерні для скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також труп потерпілого з значними тілесними ушкодженнями характерними для наїзду транспортного засобу (а.с. 5-14).  

Даними акту обстеження дорожніх умов в місці скоєння ДТП стверджується, що видимість на ділянці дороги, де відбувся наїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_4 на потерпілого ОСОБА_2 не обмежується та не містить жодних перешкод, які б об’єктивно заважали підсудному при дотриманні вимог ПДР України уникнути наїзду на ОСОБА_2 (а.с. 70).  

Даними висновку експерта № 22/244 від 15.11.2010 року вбачається, що потерпілому ОСОБА_2 внаслідок ДТП були спричиненні наступні тілесні ушкодження: садна в лобній ділянці голови, в ділянці зовнішнього кута лівого ока, над верхнім краєм лівої вушної раковини, в ділянці кута нижньої щелепи зліва, на кінчику носа, рани на підборідді, садна та поверхневі рани на тильній поверхні лівого ліктевого суглобу, на тильній поверхні лівого променево-зап’ясткового суглобу, на тильній поверхні міжфалангового суглобу 3, 4, 5 пальців лівої кисті, на передній поверхні колінного суглобу, на верхній поверхні міжфалангових суглобів 1, 2, 3, 4 пальців лівої стопи, на внутрішніх поверхні міжфалангових суглобів 2, 3 пальців правої стопи, на тильній поверхні фаланго-п’ястних суглобів правої кисті, рани в ділянці лівої підколінної ямки, перелому нижньої щелепи, перелому кісток лицевого скелету, перелому грудного відділу хребта на рівні Т11-Т12 з розривом спинного мозку, перелому поперечних відростків справа 1-го та 3-го поперекових хребців, перелому 11, 12 ребер справа та перелому 7, 9 ребер справа, перелому лівої малогомілкової кістки, розриву селезінки, розриву печінки.  

Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів незадовго до смерті або в момент настання такої могли виникнути в строк та при обставинах, які вказують органи досудового слідства, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті.  

    Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поєднаної травми голови, тулуба, яка супроводжувалась переломом хребта із розривом спинного мозку, переломами ребер, переломами поперечних відростків поперекових хребців, переломом кісток лицевого скелету, розривами печінки та селезінки, що призвело до шоку.  

Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень можна зробити висновок, що в момент первинного контакту потерпілий знаходився у вертикальному положенні обернутий до автомобіля своєю задньою поверхнею тулуба. В першій та другій фазах ДТП міг отримати такі тілесні ушкодження: крововилив в м’які тканини поперека, перелом хребта із розривом спинного мозку, переломи поперечних відростків поперекових хребців, переломи ребер; в третій та четвертій фазах могли виникнути такі тілесні ушкодження: перелом кісток лицевого скелету, перелом нижньої щелепи, перелом лівої малогомілкової кістки, розрив селезінки та печінки, множинні садна та рани на обличчі, тулубі, верхніх та нижніх кінцівках.  

При судово-токсикологічому дослідженні крові та сечі з трупа ОСОБА_2 виявлено наявність етилового алкоголю концентрація якого може відповідати смертельному отруєнню етиловим алкоголем по відношенню до живої людини.  

Кров із трупа ОСОБА_2 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А (а.с. 73-75).  

Факт загибелі ОСОБА_2 1 жовтня 2010 року стверджується свідоцтвом про смерть останнього (а.с. 85).  

Даними протоколу явки з повинною вбачається, що ОСОБА_4, без жодного тиску та примусу, в деталях зізнався у скоєнні наїзду транспортним засобом під його керуванням на людину неподалік с. Судилків, Шепетівського району 1 жовтня 2010 року (а.с. 89).  

Даними протоколами огляду та затримання транспорту з фото-таблицями, стверджується факт наявності у останнього механічних ушкоджень внаслідок ДТП, тобто саме тих, на які вказує підсудний та свідки (а.с. 90-94).  

Факт володіння та користування ОСОБА_4 транспортним засобом «УАЗ-452», д/н –  НОМЕР_1, тобто саме тим, яким скоєно наїзд на потерпілого повністю стверджується даними довіреності від 23.02.2010 року (а.с. 100).  

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з фото-таблицями, вбачається, що ОСОБА_4 в присутності захисника, в деталях, вказав місце та спосіб спричинення смерті потерпілому внаслідок наїзду на нього транспортним засобом (а.с. 131-137).  

Даними висновку експерта № 186 А від 25.10.2010 року стверджується, що в заданій дорожній ситуації водій автомобіля УАЗ-452, д/н – НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3 ПДР України.  

Якщо небезпека для руху водію автомобіля УАЗ-452, д/н – НОМЕР_1 ОСОБА_4 виникла в момент, коли він мав об’єктивну можливість виявити пішохода                  ОСОБА_2 на смузі руху свого автомобіля на відстані 86.6м., то в такому разі водій мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду при заданій швидкості руху керованого ним автомобіля 70км/год.  

Обрана водієм автомобіля УАЗ-452, д/н – НОМЕР_1 ОСОБА_4 швидкість руху перед пригодою 70км/год відповідала заданій видимості дороги в напрямку руху – 108.6м., тобто була безпечною за умовами видимості (а.с. 142-143).  

Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі їх сукупності суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, тобто злочин передбачений ст. 286 ч. 2 КК України.  

Разом з тим, обвинувачення ОСОБА_4 в порушенні правил експлуатації транспорту не підтверджується матеріалами кримінальної справи Пункти Правил Дорожнього руху 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3. порушення яких знайшло своє  

  підтвердження – пов’язанні з безпекою дорожнього руху, а не з правилами експлуатації транспорту.  

За таких обставин, суд знаходить за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_4 порушення правил експлуатації транспорту, як вмінені йому у вину безпідставно.  

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким і характеризується необережною формою вини, особу підсудного, зокрема характеристики, сімейний стан, думку потерпілих, які просять суворо не карати підсудного, оскільки його вибачили та знайшли з ним порозуміння, протиправну поведінку самого потерпілого ОСОБА_2, який перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння рухався в попутному напрямку по проїзній частині дороги відносно руху автомобіля підсудного, пом’якшуючі покарання обставини.  

ОСОБА_4 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується виключно позитивно, працює та отримує постійні, систематичні доходи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та матір похилого віку, визнаний практично здоровим та працездатним.  

  Суд знаходить за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_4 обтяжуючу покарання підсудного обставину –  тяжкі наслідки завдані злочином, оскільки дана обставина є кваліфікуючою ознакою вчиненого злочину.  

  Пом’якшуючими його покарання обставинами є те, що він щиро кається у вчинені злочину, повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину та відшкодував заподіяні злочином збитки.  

З врахуванням цих обставин, беручи до уваги думку потерпілих, які вважають, що ОСОБА_4 слід призначити покарання, не пов’язане з ізоляцією від суспільства, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання і він може бути звільнений від нього з випробуванням та застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.  

Суд знаходить можливим змінити підсудному ОСОБА_4 запобіжний захід взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду.  

По справі потерпілою ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн.  

При цьому, суд вважає, що вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди  в сумі 15000 грн. є підставними, оскільки дії ОСОБА_4 під час керування автомобілем, які призвели до смерті ОСОБА_2 є незаконними та протиправними і підлягають задоволенню в повному розмірі.  

Речові докази по справі: два чоловічі черевики, уламки скла та фарби, які передані на зберігання в камеру схову Шепетівського МВВС – підлягають знищенню; транспортний засіб «УАЗ-452», д/н – НОМЕР_1, який переданий на зберігання на штраф майданчик Шепетівського МВВС, враховуючи те, що ОСОБА_4 не є власником останнього, підлягає поверненню  ОСОБА_8, яка є власником даного автомобіля.  

Судові витрати по справі за проведення криміналістичної експертизи підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_4 в повному обсязі, оскільки повністю стверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами (а.с. 141).  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-  

  з а с у д и в :  

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченому ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання – 5 (п’ять ) років позбавлення волі, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.  

    На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.  

Речові докази по справі: два чоловічі черевики, уламки скла та фарби, які передані на зберігання в камеру схову Шепетівського МВВС – знищити; транспортний засіб «УАЗ-452», д/н – НОМЕР_1, який переданий на зберігання на штраф майданчик Шепетівського МВВС – повернути ОСОБА_8.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 15000 грн. моральної шкоди.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області банк Управління Державного казначейства у Хмельницької області на р/р 31258272210321, МФО 815013, код ЕДРОПОУ 25575309, призначення платежу : “За дослідження № 12” - 417грн. 96коп. (чотириста сімнадцять грн. 96коп.) – вартість проведеної експертизи.  

Запобіжний захід - взяття під варту ОСОБА_4 замінити на підписку про невиїзд,  звільнивши його з під варти  в залі суду.  

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом  15 діб з моменту його проголошення.  

  Головуюча :    підпис  

  Копія вірна:  

Голова Шепетівського міськрайсуду                                    Н.В. Мазур