УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ясеновенко Л.В.
суддів Матківського Р.Й., Пнівчук О.В.
секретаря Білик Л.З.
з участю: адвокатів ОСОБА_1; ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Тисменицької міської ради про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на будинковолодіння, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 5/8 частин будинковолодіння, визнання недійсним договору дарування та встановлення факту родинних відносин,-
встановила:
Рішенням Тисменицького районного суду від 16 червня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та Тисменицької міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 5/8 частин будинковолодіння, визнання недійсним договору дарування та встановлення факту родинних відносин.
Постановлено встановити, що забудівник будинковолодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в м. Тисмениця ОСОБА_5 і померлий ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_3.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі позивачка посилається на незаконність рішення суду. ОСОБА_3 вважає необгрунтованим висновок суду про те, що вона знала про те, що її мати-відповідачка по справі, оформляла у 2001 році свідоцтво про право на спадщину після смерті батька, однак їй не було відомо про те, що свідоцтво про право на спадщину було оформлено нею на ціле будинковолодіння. Крім того, позивачка зазначає, що при вирішенні спору суд не врахував тієї обставини, що забудівником другого поверху була вона та її чоловік, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1978 року. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким поновити їй строк звернення до суду та задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.1993 р. помер ОСОБА_5 , якому на праві власності належав житловий будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в м. Тисмениця. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частину цього будинку. Позивачка не зверталась у
Справа № 22-ц-1008/2006р. Головуючий у І інстанції Струтинський Р.Р.
Категорія 5 Доповідач Ясеновенко Л.В.
2
встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини і фактично не прийняла спадщину, оскільки з 1986 року проживала разом зі своєю сім"ю в АДРЕСА_2
Відповідачка ОСОБА_4 - мати позивачки, 28.08.2001 року оформила свідоцтво про право власності і стала власником спірного житлового будинку.
Судом встановлено, що позивачка допомагала оформляти своїй матері свідоцтво про право власності на будинок, чого вона і сама не заперечувала.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом до суду ОСОБА_3 звернулась 13 грудня 2004 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку.
При таких обставинах справи суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання позивачки на те, що про своє порушене право вона дізналась лише у 2004 році, коли проводила газифікацію другого поверху спірного будинку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як було зазначено вище, ще у 2001 році позивачка разом зі своєю матір"ю оформляла свідоцтво про право власності на житловий будинок і їй було відомо, що власником спірного будинку є відповідачка по справі.
Крім того, судом встановлено, що відповідачка є власником одноповерхового будинку, а позивачка спорудила другий поверх у цьому ж будинку (97% готовності) і ніхто не чинить їй перешкод у оформленні права власності на збудовану нею частину житлового будинку.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 16 червня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.