Справа  № 1-143/10 р.

      В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 грудня 2010року           Червоноградський міський суд Львівської області  

в складі : головуючого- судді                                      Рака Л.С.

при  секретарі                                               Вороняку А.С.

з участю прокурора                                     Герасимчука Я.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі  суду  в місті Червонограді справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народженя,  

уродженки м.Червонограда Львівської області, українки, громадянки України, з вищою  

освітою , приватного підприємця,  не одруженої, проживає в АДРЕСА_1 раніше не судимої,  

по ст.ст. 383 ч.2, 384 ч.2 КК України,  

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народженя, уроженки  

м.Червонограда Львівської області, українки, громадянки України, з вищою  

освітою , приватного підприємця,  не одруженої, проживає в АДРЕСА_1 раніше не судимої,  

по ст.384 ч.2 КК України,  

 В С Т А Н О В И В:  

Підсудна ОСОБА_1, будучи попередженою по ст.383 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, 06 березня 2009 р. особисто звернулася з усною заявою в Червоноградський МВ УМВСУ у Львівській області про вчинення відкритого викрадення ОСОБА_3 у неї ноутбука марки «НР» вартістю 8000 грн. поєднаного з застосуванням до неї насильства - про скоєння тяжкого злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, достовірно знаючи, що даний злочин він не вчиняв. Усна заява ОСОБА_1 6 березня 2009 р. була оформлена дільничним інспектором міліції Червоноградського МВ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_4 протоколом прийняття заяви про вчинений злочин, який вона особисто підписала.

Крім того, підсудна ОСОБА_1,  будучи попередженою по ст.384 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання  в ході розслідування кримінальної справи під час допитів її по справі в якості потерпілої 16.04.2009 р., 03.07.2009 р., під час проведення очної ставки із свідком ОСОБА_3 21.05.2009 р. та під час відтворення обстановки і обставин події з її участю 14.07.2009 р. умисно давала завідомо неправдиві показання про те, що  ОСОБА_3 4 березня 2009 р. вчинив відкрите викрадення у неї ноутбука марки «НР» вартістю 8000 грн., поєднаного з застосування до неї насильства - про скоєння   ОСОБА_3  тяжкого злочину, якого насправді не було.

Підсудна ОСОБА_2, будучи попередженою по ст.384 КК України про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання  в ході розслідування кримінальної справи під час допиту її по справі в якості свідка 16.04.2009 р., під час проведення очної ставки із свідком ОСОБА_3 21.05.2009 р. та під час відтворення обстановки і обставин події з її участю 14.07.2009 р. умисно давала завідомо неправдиві показання про те, що  ОСОБА_3 4 березня 2009 р. вчинив відкрите викрадення у її сестри ОСОБА_1 ноутбука марки «НР» вартістю 8000 грн., поєднаного з застосування до неї насильства - про скоєння   ОСОБА_3  тяжкого злочину, якого насправді не було.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 у пред»явленому обвинуваченні винності не визнала, пояснила, що вказаних злочинів не вчиняла, повідомлення про вчинений злочин, її показання в ході досудовому слідства відповідають дійсності.

Допитана  в судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 у пред»явленому обвинуваченні  винності не визнала, пояснила, що злочину, передбаченого ст. 384 ч.2 КК України  вона не вчиняла, її показання в ході досудовому слідства в якості свідка відповідають дійсності, по зовнішньому виду, особа, яка відкрито заволоділа ноутбуком  її сестри, була подібна на ОСОБА_3  

Не дивлячись на те, що підсудні винності у пред»явленому обвинуваченні не визнали, винність їх стверджується показаннями потерпілого, свідків, протоколами слідчих дій, іншими документами.  

Так, оголошеними та оціненими судом показаннями потерпілого ОСОБА_3 стверджується, що  відносно ОСОБА_1 4 березня 2009 р. злочину він не вчиняв, не застосовував до неї насильства та не викрадав у неї ноутбука, так як знаходився в той час в м.Санкт-Петербурзі Російської Федерації.

Він вважає, що заява ОСОБА_1 її показання, що він 4 березня 2009 року напав на неї, побив її та викрав у неї ноутбук вартістю 8000 грн. неправдиві, не відповідають дійсності і такі ж самі неправдиві показання ОСОБА_2 ( а.с. 133-135 ).

Оголошеними та оціненими судом показаннями свідка  ОСОБА_5 стверджується, що з ОСОБА_3 16 лютого 2009 р. він виїхав в м.Санкт-Петербург, де вони знаходились з 18 лютого 2009 р. до 14 травня 2009 р. на роботах по найму. Із слів ОСОБА_3 йому відомо, що громадянка  ОСОБА_2 звернулась в березні 2009 року в міліцію з заявою про те, що ОСОБА_3 викрав в неї ноутбук та завдав при цьому тілесні ушкодження. ОСОБА_3цього не міг зробити, так як знаходився в Санкт-Петербурзі разом з ним   ( а.с. 61-62 ).

Оголошеними та оціненими судом показаннями свідка  ОСОБА_6 стверджується, що її чоловік ОСОБА_3 не міг вчинити  злочину відносно ОСОБА_1 4 березня 2009 року, тому що він в цей час знаходився в Росії в м.Санкт-Петербурзі на заробітках, куди він поїхав 16.02.1009 р.

( а. с. 42-44,78-79 ).                              

Оголошеними та оціненими судом показаннями свідка  ОСОБА_7 стверджується, що  її чоловік ОСОБА_5 виїхав 16.02.2009 р. разом з ОСОБА_3 в м.Санкт-Петербург на роботу, де знаходився до квітня 2009 р.  ( а.с. 40-41 ).

Оголошеними та оціненими  судом показаннями свідка  ОСОБА_8 стверджується, що він працює з 01 серпня 2008 р. на посаді керівника групи охорони ТзОВ «ТМ Барвінок». В його посадові обов»язки входиться організація діяльності та контроль за роботою працівників групи охорони у всіх магазинах ТзОВ «ТМ Барвінок», що розташовані в м.Червонограді, м. Сокалі та м. Луцьку, з 2005 р. в даному магазині орендували площу для продажу парфумерії ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_2.  

Особисто він ніколи не бачив за торгівельним місцем ОСОБА_1 ноутбука, а також під час того, як ОСОБА_1 приходила в магазин чи виходила з магазину він ніколи не бачив у неї в руках ноутбука. Також він ніколи не бачив у її сестри ОСОБА_2 будь-якої комп»ютерної техніки та ноутбука.  

Протягом січня-лютого 2009 р. сестри ОСОБА_2 в магазині з»являлись регулярно, проте в цей час будь-яких тілесних ушкоджень на обличчі в ОСОБА_1 він не бачив. Також протягом цього часу він не бачив ні в неї, ні в її сестри ОСОБА_2 ноутбука та будь-якої комп»ютерної техніки. Ноутбука він не бачив на їх робочому місці в магазині «Барвінок», що в АДРЕСА_2 ( а.с. 91-92 ).

Оголошеними та оціненими судом показаннями свідка  ОСОБА_9 стверджується, що він працює охоронцем магазину №14 ТзОВ «ТМ Барвінок», що по АДРЕСА_2 В цьому магазині орендували площу для реалізації парфумерної продукції ОСОБА_1 та ОСОБА_2, він ніколи не бачив в них ноутбука, якб такий був, він би його побачив, так як постійно знаходився в магазині. В березні 2009 р. він не бачив ОСОБА_1 з синцями на обличчі ( а.с. 93 ).

Оголошеними та оціненими судом показаннями свідка ОСОБА_4 - ДІМ Червоноградського МВ ГУМВСУ у Львівській області – стверджується, що 6 березня 2009 р. в Червоноградський МВ ГУМВСУ у Львівській області звернулась з усною заявою громадянка ОСОБА_1 з приводу вчинення відносно неї злочину. У службовому кабінеті №30 дільничних інспекторів міліції Червоноградського МВ він прийняв усну заяву про вчинення злочину від громадянки ОСОБА_1

Перед прийняттям усної заяви про вчинення злочину від громадянки ОСОБА_1 він попередив громадянку ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

Про те, що громадянка ОСОБА_1 попереджена про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вона особисто розписалась в протоколі прийняття заяви про вчинення злочину, який він складав.    

Після цього, ним була прийнята заява від громадянки ОСОБА_1 про те, що 04 березня 2009 р. близько 17 год. в АДРЕСА_3 громадянин ОСОБА_3, нанісши їй удар в обличчя, вирвав з рук ноутбук марки «КОМПАК» вартістю 8000 грн. і з місця події втік.  

Коли протокол прийняття заяви був оформлений, громадянка ОСОБА_1 після ознайомлення з ним його підписала.

Крім того, він хотів відібрати у ОСОБА_1 з приводу поданої нею заяви пояснення. Пояснення  ОСОБА_1 давати відмовилась, сказавши, щоб шукали її ноутбук (  а.с.138-140 ).

Заявою ОСОБА_1 від 6.03.2009 р. стверджується, що 04.03.2009 р. ОСОБА_3, нанісши їй удар в обличчя, вирвав у неї з рук ноутбук вартістю 8000 грн. і з місця події втік. ОСОБА_1  була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину  ( а.с. 4 ).

Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_1 від 16.04.2009 р. та додаткового допиту в якості потерпілої від 03.07.2009 р. стверджується, що вона була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань по ст.384 КК України (  а.с. 50-52 ).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 14.07.2009 р. з участю ОСОБА_1 остання підтвердила свої показання щоло вчинення відносно неї злочину ОСОБА_3.(а.с. 101-103).

Протолом ставки віч-на-віч між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 21.05.2009 р. стверджується,  що  ОСОБА_1  була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань по ст.384 КК України (  а.с. 63-65 ).

Протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_2 від 16.04.2009 р. стверджується, що вона була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань по ст.384 КК України (  а.с. 45-47 ).

Під час відтворення обстановки та обставин події від 14.07.2009 р. з участю ОСОБА_2 остання  підтвердила свої показання щодо вчинення відносно її сестри ОСОБА_1 злочину ОСОБА_3  

( а.с. 104-105 ).  

Протолом  ставки віч-на-віч між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 21.05.2009 р. стверджується,   що  ОСОБА_2  була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань по ст.384 КК України (  а.с. 66-67 ).

Протолами  ставки віч-на-віч із ОСОБА_10 (а.с. 63-65 ) та ОСОБА_2 (а.с. 66-67 ) стверджується, що потерпілий ОСОБА_3 підтвердив свої показання.  

Проїздними документами ОСОБА_3стверджується, що ОСОБА_3 16.02.2009 року виїхав в м.Санкт-Петербург  ( а.с. 143-144, 80-88 ).

Аналізуючи наведені вище докази в їх сукупності, суд вважає винність підсудних доведеною.

Винність підсудної ОСОБА_1 в тому, що вона  зробила завідомо неправдиве повідомлення про вчинення тяжкого злочину. А тому, суд кваліфікує дії підсудної по ст.383 ч.2 КК України.

Винність підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і в тому, що вони дали завідомо неправдиве показання як потерпіла та свідок відповідно під час проведення досудового слідства,  поєднане з обвинуваченням у тяжкому злочині. А тому, суд кваліфікує дії підсудних і по ст.384 ч.2 КК України.

Обираючи  вид та міру  покарання  підсудним, суд  враховує  ступінь тяжкості  вчинених  злочинів.

Щире розкаяння  у вчиненому, суд  враховує  як обставину , що пом”ягшує  їх  відповідальність.    

Суд враховує особи  підсудних, що судяться вперше, за місцем проживання характеризуються позитивно, на утриманні мають маму похилого віку.  

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення підсудних можливе  без ізоляції їх від  суспільства, однак в умовах нагляду за ними із встановленням їм іспитового строку згідно ст. 75 КК України.  

Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винною по ст. 383 ч.2, 384 ч.2 КК України та призначити покарання :

по ст. 383 ч.2 КК України  2( два ) роки позбавлення волі.

по ст.384 ч.2 КК України 2 ( два ) роки позбавлення волі.  

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточну міру покарання ОСОБА_1 2 ( два ) роки 6 ( шість ) місяців позбавлення волі.  

На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання засуджену ОСОБА_1 звільнити, якщо вона протягом  1 (одного) року іспитового строку  не вчинить нового злочину.

Зобов»язати засуджену ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця праці та проживання.  

Міру запобіжного заходу  засудженій ОСОБА_1 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання – до вступу вироку в законну силу  залишити без  змін.  

ОСОБА_2  визнати винною по ст. 384 ч.2 КК України та призначити покарання 2 ( два ) роки позбавлення волі.  

На підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання засуджену ОСОБА_2 звільнити, якщо вона протягом  1 (одного) року іспитового строку  вона не вчинить нового злочину.

Зобов»язати засуджену ОСОБА_2 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця праці та проживання.  

Міру запобіжного заходу  засудженій ОСОБА_2 – підписку про невиїзд з постійного місця проживання – до вступу вироку в законну силу  залишити без  змін.  

На вирок  може бути подана   апеляція  до Апеляційного суду  Львівської області  протягом  15 діб з часу його оголошення.

Вирок виготовлений в нарадчій кімнаті.            

 С У Д Д Я                                                                                                            Рак Л.С.