Справа № 2а-3292/10/10/2018  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

20 грудня 2010 року      Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Плетньова В.В.

при секретарі      Бієнко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС БДПС м.Харкова ГУМВС України в Харківській обл. Жарікова Ігора Миколайовича

про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 26.11.2010 р. звернувся до суду з адміністративною позовною заявою, у якій просив поновити строк на право звернення до суду з позовом про оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АХ №282683 від 15.11.2010 року, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АХ №282683 від 15.11.2010 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у розмірі 850 гривень, складену інспектором ДПС БДПС м. Харкова Жаріковим Ігорем Миколайовичем, а справу закрити. посилаючись на те, що дій, за які його піддано стягненню, він не скоював. 15 листопада 201 Ороку близько 9 години він, керуючи автомобілем марки ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по проспекту Московському і на перехресті з вулицею Академіка Павлова був зупинений інспектором ДПС БДПС м. Харкова прапорщиком міліції Жаріковим Ігорем Миколайовичем, який склав протокол про адміністративне правопорушення серії АХ1 №058057 від 15.11.2010 року щодо порушення позивачем вимог п. 2.1. Правил Дорожнього руху України, а саме за керування транспортним засобом з не пристебнутими ременями безпеки без чинного поліса обов'язкового страхування власників транспортних засобів, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачем відповідачу було надано відповідні пояснення щодо неможливості порушення ним Правил дорожнього руху в частині керування транспортним засобом з не пристебнутими ременями безпеки, відсутністю у інспектора ДАІ підстав для зупинки його транспортного засобу, відсутністю компетенції на перевірку полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, складанням протоколу та винесенням постанови в справі про адміністративне правопорушення. Проте інспектор під час з'ясування фактичних обставин не прийняв до уваги його пояснення, невірно оцінив фактичний стан речей та виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення та наклав штраф у розмірі 850гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав позов, підтвердив викладені у заяві обставини, наполягає на тому, що дії відповідача були незаконними, його було зупинено без підстав для цього, інспектор не мав права ухвалювати оскаржувану постанову, а мав протокол передати своєму керівникові для розв'язання..

Відповідач за викликом суду не явився, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно.  

Вислухавши      позивача,      дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку в т.ч. органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Факт скоєння правопорушення позивачем підтверджений письмовим доказом -протоколом про адміністративне правопорушення, який був складений відповідачем згідно Закону і у межах власної компетенції, і яким зафіксовані порушення вимог Правил дорожнього руху позивачем.

На підставі протоколу відповідачем також у межах власної компетенції ухвалено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративне стягнення накладено в межах санкції норми закону, за якою кваліфіковано дії правопорушника.

Заперечення позивача на протокол є голослівними, нічим об'єктивно не підтверджені.

Підстав для того, щоб взяти під сумнів об'єктивність та неупередженість відповідача, у суду немає.

Доводи позивача про некомпетентність відповідача складати відповідні процесуальні документи, протирічать п.3 ч.2 ст.222 КУпАП, згідно якого від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право за адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 126 цього Кодексу, - працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання. Посилання позивача на відсутність у відповідача спеціального звання протирічить в т.ч. і самій позовній заяві, у якій позивач зазначив, що відповідач має спеціальне звання «прапорщик міліції».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстав для скасування ухваленого у справі про адміністративне правопорушення рішення немає, оскільки право позивача порушене не було.

Питання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення взагалі знаходиться поза межами компетенції суду при розгляді такого роду позовів.

Керуючись ст.ст.159-163,197 КАС України, ст.ст. 258,288,296 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:  

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

  Суддя