справа № 2-686/10      

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

12 листопада 2010 року                                     Залізничний районний суд міста Львова  

  в складі:  

головуючого-судді         Ліуша А.І.  

при секретарі           Спанчак О.Г.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб Львівської міської ради, Другої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання частково недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виселення,-  

  в с т а н о в и в :  

  позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання частково недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування покликаючись на те, що її батько ОСОБА_8 та батько відповідачів ОСОБА_9 є рідними братами і в 1956 році домовилися спільно збудувати житловий будинок у якому мали намір проживати зі своїми сім’ями. За їх домовленістю дозвіл на спорудження будинку АДРЕСА_1 вирішено було оформити на ОСОБА_9, який на той час вже проживав у м.Львові. Виконуючи договір про сумісну діяльність батьки сторін в рівних частках вкладали свою працю та кошти на спорудження будинку. Будівництво будинку було завершено у 1962 році і щоб розрахуватися з боргами по будівництву її батьки продали свою хату в с. Поршна, Пустомитівського району, Львівської області та гроші передали батькові відповідачів за частку в спільному майні і всією сім’єю переселилися жити в половину спірного будинку. В другій половині спірного будинку проживали відповідачі зі своїми батьками. З 1962 року по сьогодні сторони проживають у будинку. У 1970 році була споруджена мансарда та її сім’я перейшла жити на другий поверх будинку, який складається з трьох кімнат та кухні, загальною площею 45,4 кв.м. В цьому будинку народилися її діти ОСОБА_6, ОСОБА_5 та онука ОСОБА_10 Таким чином батьки сторін за взаємною добровільною згодою самі визнали порядок користування їхніми жилими приміщеннями та відокремилися один від одного окремими входами до будинку. Після відокремлення своїми частками, батьки сторін кожний для своїх сімей уклали угоди з комунальними службами з відкриттям окремих рахунків на оплату за користування електроенергією, газопостачанням, водопостачанням та водовідведенням та квартирних оплат. Сторони платили кожний окремо за комунальні послуги. Доказом того, що її батько був співвласником половини будинку підтверджено особистою письмовою заявою ОСОБА_9, який в нотаріальному порядку склав заповіт 5 лютого 1993 році, у якому прямо зазначив про належність її батькові 1/2 частини спірного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_8 і вона, у встановленому законом порядку вступила в права снадкоємця, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала у спірному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_9 – батько відповідачів. Після його смерті, відповідачі вирішили заволодіти всім будинком та оформили право на спадщину побудованого батьками будинку. Оскільки її батько не оформив юридично свого права власності на половину будинку вона є правонаступником відповідно до цивільного кодексу України в редакції 1963 року. Просить визнати за нею право власності на ? будинковолодіння   за адресою АДРЕСА_1 та визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, які видані на ім’я відповідачів.  

Відповідачі   ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4   проти позову заперечили та звернулись до суду із зустрічним позовом про виселення покликаючись на те, що 11 серпня 1960 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації було зареєстроване будинковолодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_9 на праві особистої власності на підставі договору на право побудови будинку по реєстру № 5-143 і акту приймання 12 грудня 1959 року. 18 травня 2007 року в зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 року спадкодавця ОСОБА_9, спадщину прийняли в рівних частинах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги, що посвідчено свідоцтвами про право на спадщину за законом. До смерті спадкодавця ОСОБА_9, відповідачам за зустрічним позовом була надана можливість тимчасового проживання в будинку. Зазначені особи протягом тривалого часу користувалися наданою їм можливістю спільного проживання. Однак власники не вбачають підстав та можливості подальшого спільного проживання з відповідачами. Про це їх було завчасно письмово повідомлено. Проживання поруч з власниками житлового будинку осіб, що не є власниками перешкоджає їм здійснювати володіння, користування і розпорядження житловим будинком. Вони неодноразово звертались до відповідачів за зустрічним позовом з пропозиціями проведення ремонту в зв’язку з незадовільним технічним станом другого поверху житлового будинку, значними пошкодженнями покрівлі, пропонували тимчасово звільнити приміщення для проведення ремонтно-будівельних робіт, проте відповідачі за зустрічним позовом всі пропозиції ігнорують.  Просять виселити   ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6   з житлового будинку без надання їм іншого житлового приміщення.  

В ході судового розгляду справи позивач   ОСОБА_1   неодноразово уточнювала позовні вимоги та пояснила, що в   иявлений нею заповіт на ? спірного будинку, даний її батькові братом ОСОБА_9, вони вважали документом їхнього права власності на житло. Даний заповіт заповідачем не змінювався. Завідувач нотаріальної контори повідомила, що заповіт не реалізований тому що її батько помер раніше брата заповідача.   Проти зустрічного позову заперечила, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.  

Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судовому засіданні,   позовні вимоги первісного позову підтримали, давши аналогічні пояснення. П   роти зустрічного позову заперечили, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.  

У ході судового розгляду справи відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник неодноразово уточнювали позовні вимоги та пояснили, що   частина будинку, в якому проживають відповідачі потребує термінового ремонту має значні пошкодження покрівлі. Неодноразові звернення до відповідачів з пропозиціями проведення ремонту у зв’язку з незадовільним станом другого поверху, значними пошкодженнями покрівлі та приміщень, в яких вони проживають, а також звільнення приміщення для проведення ремонтно - будівельних робіт були проігноровані. Відповідачі своєю поведінкою не сприяють збереженню будинку в нормальному стані, неодноразово псували приміщення заливанням водою, однак ремонтних робіт будинку не проводять. За таких обставин подальше проживання відповідачів у належному їм на праві власності будинку стало неможливим, про що було письмово повідомлено відповідачів, однак відповідачі проігнорували їхні вимоги. Всі відповідачі наділені правом власності – квартирами або частинами квартир і мають можливість проживання в них, однак всупереч чинному законодавству позбавляють їх права повного володіння, користування і розпорядження належним їм майном. Просять виселити відповідачів за зустрічним позовом та їх малолітніх дітей з житлового будинку без надання їм іншого житлового приміщення.   Проти первісного позову заперечили, просять відмовити у його задоволенні за безпідставністю позовних вимог.  

Представники третьої особи   Львівської міської ради та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,     в ході судового розгляду пояснила, що при вирішенні спору покликаються на розсуд суду.  

Представник Другої Львівської державної нотаріальної контори, в ході судового розгляду пояснила, що оформлення права на спадщину було здійснено виключно в межах норм закону і тому проти первісного позову вона заперечує, при вирішенні зустрічного позову покликається на розсуд суд.  

Представник Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради в судовому засіданні пояснив, що з метою захисту інтересів дітей первісний позов просить задоволити, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.  

Співвідповідач за зустрічним позовом ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча належно була повідомлена про час та місце слухання справи, а тому згідно ст.169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід слухати у її відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов?язки та взаємовідносини сторін.  

Представники   Комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та Другої Львівської державної нотаріальної контори в останнє   судове засідання не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належно були повідомлені про час та місце слухання справи, а тому згідно ст.169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов?язки та взаємовідносини сторін.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, промови адвокатів, дослідивши матеріали спадкової справи № 947, матеріали інвентаризаційної справи № 282/233, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.  

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1, згідно реєстраційного посвідчення від 11 серпня 1960 року та грошових вкладів у Львівському міському відділенні Ощадного банку України /спадкова справа № 947 а.с. 19, 26/  

Після смерті ОСОБА_9 2 листопада 2006 року у Другу Львівську державну нотаріальну контору звернулись, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги, із заявою про прийняття спадщини за законом та 18 травня 2007 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом а саме: по 1/3 частині житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 та, у встановленому законом порядку, зареєстрували своє право власності на нерухоме майно, що стверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 4 червня 2007 року, 5 червня 2007 року та 7 червня 2007 року /т.1 а.с. 70, 73, 76, спадкова справа № 567 а.с. 1, 30, 34, 37/  

Суд вважає безпідставним покликання позивача на незаконність отримання відповідачами свідоцтв про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що вона фактично успадкувала ? частину спірного будинковолодіння   за адресою АДРЕСА_1 після смерті свого батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року та, за спільні зі своїм братом ОСОБА_9 кошти, здійснив будівництво спірного будинковолодіння, оскільки батько позивача ОСОБА_8 не набув права власності на будь-яку частину   будинковолодіння   за адресою АДРЕСА_1 та дане нерухоме майно не входило у склад спадщини, яка відкрилась після його смерті, а тому не могло бути успадковане позивачем, як садкоємцем померлого ОСОБА_8  

Дані обставини справи стверджуються наступними доказами.  

Згідно рішення виконкому Залізничної районної ради депутатів трудящих від 26 лютого 1957 року та договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 2 січня 1959 року, відділом комунального господарства Залізничної районної ради депутатів трудящих м.Львова ОСОБА_9, для індивідуальної забудову, надано земельну ділянку площею 600 м.кв. на АДРЕСА_1 /інвентаризаційна справа № 282/233 а.с. 9, 10/  

Відповідно до акту про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 12 грудня 1959 року, відповідна комісія прийняла в експлуатацію будинковолодіння   за адресою АДРЕСА_1 та у даному акті чітко зазначено, що нерухоме майно прийнято в експлуатацію у присутності забудовника ОСОБА_9 /спадкова справа № 567 а.с. 11/  

Іншими матеріалами інвентаризаційної справи стверджується, що будівництво велось виключно ОСОБА_9 та уся необхідна документація, як під час будівництва так і в ході експлуатації будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 виготовлялась саме на ім’я ОСОБА_9, як власника майна та, у жодному документі не вказано ОСОБА_8, як співвласника чи забудовника. Зокрема у своїй заяві від 1 лютого 1960 року, на адресу Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації, спадкодавець ОСОБА_9, вважаючи себе єдиним власником, чітко вказав, що просить виготовити технічну документацію на будинковолодіння, яке належить йому на праві особистої власності та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.   /інвентаризаційна справа № 282/233 а.с. 13/  

Згідно реєстраційного посвідчення   від 11 серпня 1960 року будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_9 /спадкова справа № 947 а.с. 19/  

Також ведення будівництва ОСОБА_9 за власний кошт підтверджується і архіною довідкою Львівської дирекції залізничних перевезень про сплату позики від 9 грудня 2008 року, згідно якої ОСОБА_9 було надано позику саме в період ведення будівництва 1956-1963 роки. /т.1 а.с. 187-188/  

Аналізуючи будинкову книгу для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1 суд приходить до висновку, що батько позивача ОСОБА_8, був прописаний у спірному будинковолодінні лише після того, як службові особи, які проводили перевірку дійсної наявності мешканців в будинку, встановили, що ОСОБА_8 не прописаний у даному будинку та надали термін п’ять днів для прописки з попередженням про притягнення до відповідальності в разі не виконання вимоги. Дані обставини спростовують твердження позивача про те, що ОСОБА_9, одразу після вселення та без жодних застережень, прописав ОСОБА_8 у спірному будинковолодінні. /т.1 а.с. 148/  

Також суд не бере до уваги покликання позивача на те, що її батько ОСОБА_8 у 1962 продав належне йому будинковолодіння у с.Поршна, Пустомитівського району, Львівської області та отримані кошти передав ОСОБА_9 для проведення спільного будівництва за адресою АДРЕСА_1 оскільки, відповідно до довідки виданої 5 лютого 2009 року Державним архівом Львівської області в документах Поршнянської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області за період 1962-1964 років відомостей про продаж будинку ОСОБА_8 не виявлено. /т.2 а.с. 45/ Дані обставини також стверджуються довідками Поршнянської сільської ради від 10 жовтня 2008 року, 7 травня 2010 року та 7 вересня 2010 року. /т.2 а.с. 65-68/  

Також безпідставним є покликання позивача на наявність заповіту складеного 5 лютого 1993 року, згідно якого ОСОБА_9 зробив розпорядження яким ? частину належного йому на праві власності жилого будинку АДРЕСА_1 заповів своєму братові ОСОБА_8, як на підставу набуття ОСОБА_8 права власності на ? спірного будинковолодіння та успадкування нею даного майна, оскільки відповідно до заяви від 22 січня 1998 року поданої на адресу Другої Львівіської нотаріальної контори ОСОБА_9, скасував вказаний заповіт. /т.2 а.с. 93/ Крім того у зазначеному заповіті ОСОБА_9 знову ж таки вказував, що будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві власності.  

Окрім того, доказами того, що з часу завершення будівництва будинку АДРЕСА_1, ні позивач, ні її сім’я не вважали себе власниками спірного будинковолодіння, ставились до проживання в ньому, як до найму та не претендували на набуття права власності, є заява матері позивача ОСОБА_27 про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_8 від 10 січня 1995 року, у якій вказано, що на час його смерті залишилось спадкове майно, яке складалось лише з грошових вкладів, а також заява позивача ОСОБА_1 від 13 січня 1995 року, якою вона відмовилась від належної їй частки у майні померлого ОСОБА_8 та не оспорювала склад спадщини. /т.1 а.с. 228-235/  

На основі наведеного суд вважає безпідставним покликання позивача на фактичне прийняття нею спадщини у вигляді ? частини спірного будинковолодіння після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року її батька ОСОБА_8 відповідно до норм ЦК УРСР 1963 року, у зв’язку з тим, що зазначена частина будинковолодіння, відповідно до вказани документів, не входила до складу спадщини померлого та не підлягала спадкуваню, а спадщина у вигляді будинковолодіння АДРЕСА_1 відкрилась лише   ІНФОРМАЦІЯ_2 року після смерті єдиного власника майна ОСОБА_9, і тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми ЦК УРСР 1963 року.  

Крім того, у письмових запереченнях на зустрічну позовну заяву, позивач сама ствердила, що відповідачі мають право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном згідно їхніх свідоцтв про право на спадщину за законом від 18 травня 2007 року. /т.1 а.с. 97/  

Свідок ОСОБА_23, в судовому засіданні пояснив, що спірне будинковолодіння здійснювалось лише за кошти ОСОБА_9, а ОСОБА_8 був там лише прописаний.  

Оцінюючи покази свідка, суд надає їм віри оскільки вони знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.  

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, в судовому засідані пояснили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за спільні кошти здійснювали будівництво   будинковолодіння АДРЕСА_1 та спільно проживали, добровільно поділивши будинок по ? частині кожному.  

Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в судовому засіданні не змогли дати жодних пояснень з приводу підстав та предмету спору.  

Оцінюючи пояснення даних свідків, суд їх відхиляє, оскільки вони не знайшли свого ствердження в судовому засіданні, є загальними, неконкретними, суперечливими, спростовані у ході судового розгляду обєктивними показами інших свідків та іншими матеріалами справи.  

З огляду на наведене суд вважає, що, в судовому засіданні, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, позивачем не подано належних та допустимих доказів і судом не здобуто таких доказів на підтвердження того факту, що померлий батько позивача ОСОБА_8 за спільні з ОСОБА_9 кошти здійснив будівництво будинку   АДРЕСА_1, вступив у володіння ? його частини та набув відповідне право власності, а також, що позивач набула право власності на ? спірного майна в порядку спадкування, та її право порушено відповідачами.  

Що стосується вимог зустрічного позову, то вони задоволенню не пілягають з наступних підстав.  

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника квартири, в тому числі і колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.  

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.  

Відповідно до   будинкової книги для прописки громадян, що мешкають в будинку АДРЕСА_1   в спірному будинковолодіння, у 1962-1963 роках, був зареєстрований батько позивача ОСОБА_8, мати позивача ОСОБА_27 та позивач   ОСОБА_1 На даний час у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 а також малолітня дитина ОСОБА_10 /т.1 а.с. 13, 14, 15, 147-162/  

Як встановлено в судовому засіданні, померлий батько позивача ОСОБА_8 разом із дружиною та дітьми вселилася в спірне будинковолодіння   АДРЕСА_1,   як рідний брат померлого власника ОСОБА_9 та з його згоди, тобто вони, виходячи з норм ст. 3 СК України та ст.ст. 64, 156 ЖК України, проживали на правах членів сім’ї власника, а з часу смерті власника ОСОБА_9– як колишні члени його сім'ї, які вели спільне господарство.  

Дані обставини справи стверджуються також показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 , які в судовому засідані пояснили, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та члени їхніх сімей жили однією родиною, як одна сім’я та вели спільне господарство.  

Оцінюючи покази свідків в цій частині, суд надає їм віри оскільки вони знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.  

Також, відповідно до норм ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.  

Факт постійного проживання позивача та відповідачів за зустрічним позовом у спірному будинковолодінні стверджується актом ЛКП «Левандівка» від 1 квітня 2010 року, згідно якого ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 постійно проживають у будинку АДРЕСА_1, супровідним листом КП ЛСШМД від 22 лютого 2010 року, відповідними договорами, щодо надання комунальних послуг, рахунками та квитанціями про їх оплату відповідно до вимог ст. 162 ЖК України. /т.1 а.с. 111-117, т.2 а.с 17, 69./  

Окрім того, листом на адресу позивача   ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, самі відповідачі стверджують факт проживання позивача та відповідачів за зустрічним позовом  у будинку   АДРЕСА_1. /т.1 а.с. 8/      

Дані обставини, в судовому засіданні ствердила також свідок ОСОБА_26, поясненням якої суд надає віри, оскільки вони знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку з іншими матеріалами справи, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами.  

Згідно ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.  

Отже, сторони нарівні мають право користування спірним житлом, позивач та відповідачі за зустрічним позовом не вселялися у спірний будинок як наймачі, а є колишніми членами сім’ї померлого власника будинку ОСОБА_8, підстав для їх виселення немає, а тому у їх виселенні слід відмовити за безпідставністю.  

Крім того відповідно до листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 18 листопада 2009 року, право власності на об’єкти нерухомого майна за ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зареєстровано. /т.1 а.с. 240/    

Суд критично оцінює покликання відповідачів на те, що позивачі своєю поведінкою не сприяють збереженню будинку в нормальному стані, неодноразово псували приміщення заливанням водою, однак ремонтних робіт будинку не проводять, як на підставу їх виселення, оскільки відповідно до вимог ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.  

Однак відповідачі даних норм закону не дотримали та не надали суду належних та допустимих доказів, у відповідності до ст. 60 ЦПК України, щодо систематичного псування позивачем та відповідачами за зустрічним позовом жилого приміщення або систематичного порушенням ними правил співжиття, а також доказів застосування до них заходів запобігання та громадського впливу, які виявились безрезультатними.  

Суд не бере до уваги покликання відповідачів на акти ЛКП «Левандівка» щодо залиття житлових приміщень у будинку   АДРЕСА_1, як доказ псування   позивачем та відповідачами за зустрічним позовом жилого приміщення, оскільки у даних актах лише стверджується факт залиття та не вказується безпосередньо, що таке мало місце з вини позивача чи відповідачів за зустрічним позовом. /т.1 а.с. 259-260/    

Також суд вважає надуманим та голослівним покликання відповідачів на ст. 165 ЖК України, як підставу виселення позивача та відповідачів за зустрічним позовом із будинку   АДРЕСА_1   , оскільки відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження   проведення капітального ремонту будинку та неможливість проведення даного ремонту без виселення   позивача та відповідачів за зустрічним позовом.  

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об’єктивності.  

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги первинного позову не знайшли своого ствердження в судовому засіданні, а тому у їх задоволенні слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, у задоволенні зустрічного позову також слід відмовити за його безпідставністю, оскільки відповідачами не представлено, а судом не здобуто жодних переконливих доказів у його підтвердження.    

  Керуючись ст.ст. 10, 60, 169, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК  України,  ст.ст. 355, 356, 357, 369, 386, 387, 392, 393, 409, 1221, 1226, 1262, 1268 ЦК України, ст.ст. 116, 156, 160-162, 165 ЖК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року із наступними змінами, -    

  в и р і ш и в :  

  у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб Львівської міської ради, Другої Львівської державної нотаріальної контори, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання частково недійсними витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності в порядку спадкування відмовити за безпідставністю позовних вимог.  

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, з участю третьої особи Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виселення відмовити за безпідставністю позовних вимог.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

      Суддя:             Ліуш А.І.