справа № 2-2939/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року Залізничний районний суд м.Львова
в складі:
головуючого-судді Ліуша А.І.
при секретарі Здинянчину В.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи Вищого професійно-технічного училища №20 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири, -
в с т а н о в и в:
позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої залиттям квартири покликаючись на те, що він проживає у АДРЕСА_1, відповідач проживає у АДРЕСА_2, поверхом вище. 21 квітня 2010 року, з вини відповідача, було залито його квартиру у АДРЕСА_1, однак на неодноразові його звернення до відповідача про відшкодування матерільних збитків останній не реагує, що змусило його звернутися до суду з даним позовом. Внаслідок залиття, йому завдана матеріальна шкода на загальну суму 2647,00 грн. Крім того, внаслідок залиття квартири йому завдана також і моральна шкода, яка полягає у погіршенні стану його здоров’я, постійних переживаннях через позбавлення його належних умов проживання та порушенні усталеного способу життя. Тому просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі 2647,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги та пояснив, що 20 червня 2010 року, з вини відповідача, повторно було залито його квартиру у АДРЕСА_1. Просить стягнути з відповідача 3582,00 грн. матеріальної шкоди, 17000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила частково та пояснила, що відповідач погоджується відшкодувати матеріальні збитки, оскільки з його вини було залито квартиру позивача. Однак вважає, що моральної шкоди позивачу не нанесено, тому просить відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2. /а.с. 9/
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків» власник квартири зобов’язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання, не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
21 квітня 2010 року та 20 червня 2010 року, відповідач, внаслідок недбалого відношення до сантехнічних приладів, допустив залиття квартири позивача водою, що стверджується актами комісії Вищого професійно-технічного училища №20 від 21 квітня 2010 року та 21 червня 2010. Внаслідок залиття позивачу завдана матеріальна шкода на суму 3582,00 грн., що підтверджується звітом про оцінку розміру відшкодування збитків при залитті квартири від 21 вересня 2010 року. /а.с. 18, 37-53/
Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об’єктивності.
Що стосується завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача, то в ході судового розгляду не встановлено наявність такої шкоди, наявність причинного зв’язку між нанесенням моральної шкоди та діями відповідача і вину останнього в її заподіянні. Крім того, позивачем не доведено, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань та порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження усталеного способу життя і за яких обставин чи якими саме діями відповідача вони заподіяні, оскільки в судовому засіданні не встановлено протиправність діянь відповідача, якими могла бути завдана позивачу моральна шкода. Шкода, нанесена позивачу залиттям, не загрожувала його життю та здоров’ю. Відшкодування матеріальної шкоди, на переконання суду, є відповідною сатисфакцією позивачу у даних правовідносинах.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, ст. 1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про вішкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року із наступними змінами, -
в и р і ш и в:
позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3582 (три тисячі п’ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 102 (сто дві) гривні 00 копійок державного мита, 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок за проведення судової експертизи, всього на загальну суму 542 (п’ятсот сорок дві) гривні 00 копійок.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.І.Ліуш