Справа №2а-4434/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді Стамбули М.І.,
при секретареві Ігнатенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни»,
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської області, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області, Міністерства праці та соціальної політики України та головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, посилаючись на те, що з 9 липня 2007р. пенсії «Дітям війни» повинні бути підвищені на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачі всупереч вимогам ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не нараховують їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає дії відповідачів неправомірними, просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 31.12.2007 року та зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати на її користь недоплачену їй як «Дитині війни» щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733грн. 30коп.
В ході попереднього слухання справи ухвалою суду, за згодою позивача, було замінено первинних відповідачів на належного у справі - управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона, у зв’язку з тим, що відповідно до пп.2 п.2.1 та пп.7 п.2.2 «Положення про районні управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002р. на управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона покладено обов’язок своєчасного нарахування, перерахування та виплати пенсій, як органу Пенсійного фонду України на місцях, в решті – позовні вимоги позивач підтримала в повному обсязі та пояснила, що пропустила строк для звернення до суду через юридичну необізнаність.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Херсона в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відсутність законодавчого врегулювання цього спірного питання позбавляє можливості здійснити перерахунок пенсії позивачу, окрім того бюджетом не передбачено коштів на зазначені соціальні допомоги, тому просить у позові відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав:
Судом встановлено, що позивач відповідно до ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», пенсійного посвідчення та враховуючи її вік (на 2 вересня 1945 року, тобто на час закінчення Другої Світової Війни, їй було менше 18 років), віднесена до категорії «Дітей війни», що не заперечується відповідачем та їй виплачується пенсія останнім.
За змістом ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», «Дітям війни» пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до п.1 р.4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Дія ст.6 вказаного Закону у 2007 році була зупинена п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, а ст.111 цього з Закону було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішення про підвищення пенсії на 30% мінімального розміру пенсії за віком, як «Дитині війни», позивачу відповідачем до теперішнього часу прийнято не було, нарахування відповідно до зазначеного закону не проведені.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007 по справі №1-29/2007 були визнані такими, що не відповідають конституції(є неконституційними) окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, а у рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) правових актів вони визнаються нечинними на майбутнє.
Тому, положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратили чинність 09.07.2007р., а норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з цієї ж дати, і відповідач зобов'язаний був здійснити позивачу нарахування підвищення до пенсії, у відповідності до зазначеного рішення Конституційного Суду України, але відповідач відмовився це робити.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» 323 5-IV вiд 20.12.2005р. ст.110 було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому пiврiччi, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, на момент подачі позову, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006р. – відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду. Закони, інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини. Таким чином суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення до суду за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. та зобов’язання відповідача до вчинення нарахування за вказаний період не підлягає задоволенню.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності 01.01.2007 року, скасовано відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня зазначений закон втратив чинність. Таким чином законною є вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. Зазначеної позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.
Крім того - відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, відповідно до якого - реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Суд критично відноситься до пояснень представника відповідача відносно того, що перерахунок пенсії здійснити неможливо тому, що відсутній законодавчо-врегульований механізм перерахунку пенсій та відсутність бюджетних коштів на зазначені соціальні допомоги, оскільки це суперечить діючому законодавству.
При прийнятті рішення суд враховує також те, що позивачу була нарахована та виплачувалася пенсія відповідачем, який повинен був самостійно здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, а саме - за період з 09.07.2007р. по 30.09.2007р., а дії відповідача, щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Керуючись, ч.2 ст.19, ст.152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, ст.ст.8, 9, ч.2 ст.99, ст.ст.159-163 КАС України, ст.ст.1, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, ст.28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, ст.110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» вiд 20.12.2005р., суд, -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона здійснити нарахування та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ст.186 КАС України.
Суддя М.І. Стамбула