2-8001/10/14  

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ  

          І М Е Н Е М        У  К  Р  А  Ї  Н  И  

16 грудня 2010 року   Київський районний суд м. Харкова   у  складі:  

головуючого - судді                                           Чередник В.Є.  

при секретарі                                                       Поповій В.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра2 в особі філії Харківського регіонального управління ВАТ КБ «Надра», третя особа орган опіки та піклування Київської районної у м. Харкові ради про визнання правочину недійсним і застосування наслідків недійсності, -  

В С Т А Н О В И В:  

  У листопаді 2010 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати кредитний Договір № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р., укладений між ВАТ КБ „Надра” і ОСОБА_1 на споживчі цілі в іноземній валюті, правочином, недійсним з моменту його вчинення; визнати укладений між ВАТ КБ „Надра” і ОСОБА_2 Договір поруки № 6/4/20/2007/840-П/1332 від 10.07.2007р. припиненим смертю поручителя ОСОБА_2,;застосувати наслідки недійсності правочину, який оформлений кредитним Договором № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р., - визнати недійсним укладений між ВАТ КБ „Надра” і ОСОБА_1 Договір іпотеки № 6/4/20/2007/840-К/1331 від 10.07.2007р., згідно якому предметом іпотеки є нерухоме майно – АДРЕСА_1; зобов’язати ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління зняти заборону відчуження предмету іпотеки: квартири за адресою: АДРЕСА_1,  - що належить ОСОБА_1 на праві власності, та виключити вказане нерухоме майно із Державного реєстру іпотек,; застосувати до сторін недійсного правочину, який оформлений Кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р., двосторонню реституцію; шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з кожної сторони: ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління до ОСОБА_1 в розмірі 381780,00 грн. та ОСОБА_1 до ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління в розмірі 57619,06 грн. визначити заборгованість ОСОБА_1 перед ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління у розмірі 324160,94 грн.; стягнути з ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління (61000, м. Харків, вул. Петровського, 15) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 37,00 грн.  

В судове засідання представник позивача надав письмову заяву про підтримання позовних вимог та просила розглянути справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечувала.  

Представник відповідача в судове засідання повторно не з»явився, про день слухання справи сповіщений у встановленому законом порядку, про що є розписки про отримання судових повісток, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.  

Представник третьої особи надав письмову заяву про підтримання позовних вимог та просила розглянути справу за її відсутності.  

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Матеріалами справи встановлено, що 10.07.2007р. між ОСОБА_1. і ВАТ КБ «Надра» укладений Кредитний договір № 6/4/20/2007/840-К/1330, згідно якому Кредитор надає Позичальнику кредит 75600,00 дол. США (п.1.1) строком до 07.07.2023р. (1.4) з відсотковою ставкою 12,49% річних (п. 1.3.1).  

Цільове використання кредиту – проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 10.07.2007р. нерухомого майна – квартири за адресою: АДРЕСА_1.  

10.07.2007р. ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_1 Договір іпотеки 6/4/20/2007/980-І/1331. Цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, яка витікає з Кредитного договору № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р., укладеного між Іпотекодержателем (ВАТ КБ «Надра») і Іпотекодавцем ОСОБА_1 За цим Договором Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу житла від 10.07.2007р. за реєстром № 2736. Заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами в сумі 424200,00 грн., що еквівалентно 84000,00 доларів США (п. 1.2 Договору іпотеки).  

Додатково в забезпечення виконання взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330, від 10.076.2001р. між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 6/4/20/2007/840-П/1332 від 10.07.2007р., у відповідності до якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором у повному обсязі, як солідарний боржник (п.п. 1.2 Договору поруки).  

З цією метою у вересні 2009 року вона звернулася до Банку з заявою про зміну умов Кредитного договору (реструктуризацію заборгованості) на стандартних умовах, публічно запропонованих банком. Кредитний комітет Банку (м. Київ) дозволив ОСОБА_1 реструктуризацію боргу, але зовсім на інших, ще більш обтяжливих умовах. Ще раз повторно ОСОБА_1 звернулася до Банку з заявою про реструктуризацію боргу у лютому 2010р. на наступних індивідуальних умовах: внесення 20% простроченого боргу одноразово, а залишок простроченого боргу – рівними частками на протязі 9 років. Рішення стосовно цієї заяви кредитний комітет Банку так і не прийняв, відповідь не надав.  

  Згідно п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови.  

Вказані вимоги до переддоговірної роботи з позичальником встановлені також положеннями Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою національного банку України від 10.05.2007р. №168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007р. (далі Постанова НБУ № 138). Вказана інформація і розрахунок сукупної вартості кредиту мають бути надані споживачу в письмовій формі до укладення ним кредитного договору.  

Ця інформація в більшій частині обсягу не була надана Позивачу, таким чином в порушення вказаних норм Відповідачем не надана інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.  

Згідно частині 2 п. 4 ст. 11 Закону україни «Про захист прав споживачів», у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача. Детальний розпис загальної вартості кредиту відсутній.  

Таким чином відсутня істотна умова договору - ціна (ст. 632 ЦК України).  

Крім того, згідно п. 3.8 Постанови НБУ № 168 у разі надання кредиту у іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити позичальника, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором. Всупереч Закону, Відповідач про валютні ризики Позивача не попередив.  

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надасться або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.  

Факт обману, таким чином, встановлений п. 6 ч. 2 ст. 19 ЗУ „Про захист прав споживачів”. Крім того, Відповідач не попередив позичальника, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором, тобто замовчував цей факт в порушення вимог п. 3.8 Постанови НБУ № 168. Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, омана має місце, коли сторона замовчує існування обставин, які можуть перешкоджати здійсненню правочину.  

Наявність умислу відповідача у приховуванні від позичальника-споживача інформації про ризики оформлення кредиту у іноземній валюті підтверджується невиконанням і ігноруванням ним вимог НБУ щодо обов’язку Банків виконувати Правила надання Банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. № 168, з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завдання споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.  

Істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману,  і якими сторони керувались при укладенні Договору кредиту, - підтверджується Висновком Торгівельно-промислової Палати України в м. Харкові, викладеним у Письмовій консультації від 22 жовтня 2010 року № 511/63.13-3 (детально Висновок ТПП викладено нижче у пункті 2 Позовної заяви).  

Згідно п. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.  

  10.07.2007р. ВАТ КБ «Надра» уклав з ОСОБА_1 Договір іпотеки 6/4/20/2007/980-І/1331. Цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, яка витікає з Кредитного договору № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р., укладеного між Іпотекодержателем (ВАТ КБ «Надра») і Іпотекодавцем ОСОБА_1 За цим Договором Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає із Кредитного договору, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, - яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу житла від 10.07.2007р. за реєстром № 2736 (далі Договір іпотеки).  

Іпотечний договір від 10.07.2007р. між Банком і ОСОБА_1 укладений без врахування інтересів і з порушенням прав її дітей: неповнолітнього ОСОБА_6 і малолітнього ОСОБА_7. У пункті 3.1.12 Іпотечного договору як на обов'язок іпотекодавця вказується на заборону прописувати неповнолітніх (малолітніх) дітей у нерухомості, що є предметом іпотеки на весь період дії Договору.  

ОСОБА_1 вимушена була підписати Договір іпотеки на таких умовах, бо інакше кредит Банком не видавався, а вона не мала іншої можливості забезпечити належними житловими умовами інваліда-чоловіка і інваліда-сина, бо сім'я жила у найманій квартирі. З відсутністю власного житла, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою проживання свекрухи, чоловік з молодшим сином ОСОБА_7  і дотепер зареєстровані за адресою проживання першої дружини ОСОБА_2 Син ОСОБА_6 не був зареєстрований ніде. Але реально після придбання власної квартири за адресою: АДРЕСА_1, - сім'я проживає у цьому помешканні.  

01.03.2010р. ОСОБА_6 сповнилося 16 років. Для того, щоб зареєструвати сина ОСОБА_6 за адресою помешкання сім'ї, ОСОБА_1 мала сама зареєструватись за цією адресою.  

04.02.2010р. проведена реєстрація за адресою проживання: АДРЕСА_1, - ОСОБА_1 і ОСОБА_6.  

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів ), або одного з них, з ким вона проживає.  

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.  

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.  

Згода на вчинення договору іпотеки, предметом якої є квартира за адресою: АДРЕСА_1, - органом опіки і піклування Київського району м. Харкова не надавалася.  

Пунктом 1 статті 224 ЦК України визначені правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування, а саме: правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.  

У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.  

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.  

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.  

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.  

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.  

Договір іпотеки, предметом якого є квартира за адресою: АДРЕСА_1, - необхідно визнати таким, що порушує права неповнолітніх дітей на користування житлом, надане Конституцією України, Сімейним, Житловим кодексами України, Конвенцією «Про права дитини», ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".  

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому недотримання даних вимог є підставою для визнання правочину недійсним.  

Як вбачається з пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.  

Згідно п. 17 вказаної Постанови правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі ст.. 227 ЦК є оспорюваним.  

Згідно п. 19  цієї Постанови, відповідно до статей 229-233 ЦК правочин, вчинений під впливом обману  є оспорюваним.  

Згідно п. 20 цієї Постанови правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадках навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.  

Відповідно до статті 236 ЦК фУкраїни правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.  

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.  

На день укладення кредитного договору 10.07.2007р. курс іноземної валюти становив 1 USD = 5,05 грн., на 20.10.2010р. - 1 USD = 7,9116 грн. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором: початкова сума 75600,00 дол. США, яку необхідно сплачувати позивачу, значно зросла – з 381780,00 грн. до 598116,96 грн., тобто на 216336,96 грн.,  

Зміна курсу національної валюти та її знецінення по відношенню к долару США, тобто валюти кредитування, на 56,67 % з моменту укладення позичальником кредитного договору від 10.07.2007р. № 6/4/20/2007/840-К/1330 станом на 20 жовтня 2010 року є істотною зміною обставин валютного кредитного договору, що підтверджується висновком Торгівельно-промислової палати України в м. Харкові від 22 жовтня 2010 року № 511/63.13-3  : „Беручи до уваги те, що відповідно до умов Договору, Позичальник, що зобов’язаний повертати кредитні кошти в іноземній валюті – доларах США, отримує дохід в українській гривні, таке зростання курсу іноземної валюти до гривні порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону – ОСОБА_1 того, на що вона розраховувала при укладенні Договору.  

Вказана зміна обставин покладає надмірне обтяження на Позичальника по відношенню до виконання нею своїх договірних зобов’язань, у зв’язку з чим ОСОБА_1 несе додаткові витрати, через що отримана нею користь стає мінімальною. Натомість зміна обставин за договором у бік значного зростання курсу іноземної валюти вважається нами істотною, оскільки якби ці обставини можливо було передбачити, ОСОБА_1 не укладала би договір або укладала його на інших умовах. Керуючись ч. 1 ст. 652 ЦК України, ст.. 3, 11 Закону України „Про торгово-промислові палати України” від 02.12.1997р., Харківська торгово-промислова палата вважає зміну обставин за Договором у бік значного зростання курсу іноземної валюти настанням істотної зміни обставин, що пов’язане із стрімким зростанням курсу іноземної валюти по відношенню до української гривні”.  

Позивач на виконання цього правочину отримав від банку 75600,00 дол. США, що на день отримання становило 381780,00 грн., виходячи з офіційного курсу НБУ на 10.07.2007р. 1 долар США = 5,05 грн.  

ВАТ КБ „Надра" на виконання цього правочину отримав від Позичальника 57619,06 грн., виходячи з офіційних курсів долара США НБУ на дні отримання доларових платежів.  

Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог різниця між отриманим позивачем та відповідачем за спірним кредитним договором становить 324160,94 грн.  

Всі розрахунки зведені в додаток до позову: „Розрахунок різниці взаємозаліком в національній валюті України між сумою кредиту і сумою погашення за Кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р.”.  

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.  

Цивільним кодексом України у главі 49 не передбачено інших наслідків визнання недійсним основного зобов’язання забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання (ч. 2 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України), яким є Договір іпотеки.  

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється припиненням зобов’язання, забезпеченого заставою. Згідно ч. 2 ст. 593 ЦК України у разі припинення застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані, а згідно ч. 3 цієї ж правової норми у разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов’язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов’язаний негайно повернути його заставодавцеві.  

За таких обставин, при визнанні судом недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330 від 10.07.2007р., в забезпечення виконання позивачем обов’язків за яким було укладено договір іпотеки № 6/4/20/2007/980-І/1331 від 10.07.2007р., останній підлягає визнанню судом недійсним на підставі ч. 2 ст. 548, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України.  

23 вересня 2010р. помер ОСОБА_2, поручитель за Договором поруки № 6/4/20/2007/840-П/1332 від 10.07.2007р. Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язано з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконано іншою особою. Таким чином, порука припинена смертю поручителя.  

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави  підлягають стягненню  судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, ст..ст. 110,   203   ,   215, 216, 227, 236, 524, 533, 539, 548, 559, 593, 652, 653, 1054   ЦК України, суд -  

            В И Р І Ш И В :  

  Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.  

  Визнати кредитний Договір № 6/4/20/2007/840-К/1330     від 10.07.2007р., укладений між ВАТ КБ „Надра” і ОСОБА_1 на споживчі цілі в іноземній валюті, правочином, недійсним з моменту його вчинення.  

Визнати укладений між ВАТ КБ „Надра” і ОСОБА_2 Договір поруки № 6/4/20/2007/840-П/1332 від 10.07.2007р. припиненим смертю поручителя ОСОБА_2  

Застосувати наслідки недійсності правочину, який оформлений кредитним Договором № 6/4/20/2007/840-К/1330     від 10.07.2007р., - визнати недійсним укладений між ВАТ КБ „Надра” і ОСОБА_1 Договір іпотеки № 6/4/20/2007/840-К/1331     від 10.07.2007р., згідно якому предметом іпотеки є нерухоме майно – АДРЕСА_1.    

Зобов’язати ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління зняти заборону відчуження предмету іпотеки: квартири за адресою: АДРЕСА_1,     - що належить ОСОБА_1 на праві власності, та виключити вказане нерухоме майно із Державного реєстру іпотек.  

Застосувати до сторін недійсного правочину, який оформлений Кредитним договором № 6/4/20/2007/840-К/1330     від 10.07.2007р., двосторонню реституцію.  

Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з кожної сторони: ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління до ОСОБА_1 в розмірі 381780,00 грн. та ОСОБА_1 до ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління в розмірі 57619,06 грн. визначити заборгованість ОСОБА_1 перед ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління у розмірі 324160,94 грн.  

Стягнути     з     ВАТ КБ „Надра” в особі Харківського регіонального управління (61000, м. Харків, вул. Петровського, 15) на користь     ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 37,00 грн.  

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення до Київського районного суду м. Харкова апеляційної скарги.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

    Суддя