Справа №89/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

17 грудня 2010 року  , Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:                                                        

головуючого судді                                                                                                     Стамбули М.І.,

при секретареві                                                                                                            Ігнатенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Перша херсонська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на той факт, що відповідач є рідною сестрою позивача, їх мати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала разом із своєю дочкою – відповідачем по справі – ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1., померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказана квартира приватизована матір’ю і належала їй на праві приватної власності, а сестра тільки була зареєстрована в ній , оскільки в неї було інше житло квартира у АДРЕСА_2. Після смерті матері відкрилася спадщина на належну їй квартиру АДРЕСА_1, спадкоємцями першої черги на яку є позивач та відповідач по справі. У встановлений законом строк позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини де дізналася, що 06.06.1994р. її мати склала заповіт на ім’я сестри ОСОБА_3 Стверджує, що на момент складання заповіту її мати хворіла на психічне захворювання – церебральний атеросклероз по амнестичному типу з 1957р. і до кінця свого життя періодично лікувалася та перебувала на обліку у соматогеріатричному відділенні Херсонської обласної психіатричної лікарні, крім цього мати також була інвалідом по зору. Також стверджує, що мати  позивача та відповідача – ОСОБА_4 в силу своєї хвороби постійно заговорювалась, забувала події, людей, не розуміла та не сприймала дійсність, видавала удаване за дійсне, тощо, поведінка її була неадекватною. З огляду на вказане вважає, що заповіт, складений ОСОБА_4 06.06.1994р. на ім’я відповідача є недійсним та підлягає скасуванню, у зв’язку із тим, що ОСОБА_4  момент його підписання перебувала у хворобливому стані, при якому не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. На підставі викладеного просить суд визнати заповіт, складений 06.06.1994р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім’я ОСОБА_3, посвідчений нотаріусом Першої херсонської державної нотаріальної контори не дійсним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги  підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, просили в його задоволенні відмовити, оскільки заповіт був складений на законних підставах.

Представник Першої Херсонської державної нотаріальної контори в судове засідання, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився, але на адресу суду надав заяву в якій просить справу розглядати без їх участі.

Вислухавши представника позивача, відповідача та її представника, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Судом встановлено, що позивач є рідною дочкою ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_3.

З матеріалів справи вбачається, що 06.06.1994 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким на випадок її смерті належна їй на праві власності приватизована однокімнатна квартира АДРЕСА_1 вона заповіла відповідачу ОСОБА_3, посвідчений в Першій Херсонській державній нотаріальній конторі.

Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 731 від 02.11.2010 року: ОСОБА_4, на момент складання заповіту – 06.06.1994р. страждала психопатією істероїдного кругу з декомпенсаціями, які мали властивість повторюватись, ускладненою церебральним атеросклерозом. Даний психічний розлад істотно впливало на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. Підпадає під дію ст.36 ЦК України.

Допитана у якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила факт того, що ОСОБА_4 страждала психічними розладами та потребувала сторонньої допомоги в побуті, а іноді пропонувала навіть на неї переписати належну їй квартири, також пояснила, що неодноразово допомагала ОСОБА_4 звертатись до психіатричної лікарні та забирати її звідти.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила що вона добре знала померлу ОСОБА_4, оскільки працювала з нею на консервному комбінаті біля 40 років, та  підтвердила факт того, що ОСОБА_4 страждала психічними розладами та потребувала сторонньої допомоги в побуті.

Заперечення відповідача по справі в частині того, що хоча й ОСОБА_4 страждала психічним захворюванням, але вона могла усвідомлювати значення своїх дій, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечливі та крім того, вони спростовуються сукупністю досліджених судом доказів по справі, а саме показами свідків та висновком судово-психіатричної експертизи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено підстави для його задоволення щодо визнання заповіту від 06.06.1994 року складеного ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_3 недійсним, тобто судом прийнято до уваги, як показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, висновки проведеної по справі посмертної судово-психіатричної експертизи № 731 від 02.11.2010 року, яка була проведена з урахуванням особистої медичної картки ОСОБА_4, згідно з якими ОСОБА_4 на момент складання заповіту 06.06.1994 року  в обмеженому ступені могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Керуючись ст.ст.23, 36, 203, 225, 1157 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст.10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :  

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Перша херсонська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати заповіт ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 складений 06.06.1994 року на ім’я ОСОБА_3 та посвідчений Першою Херсонською державною нотаріальною конторою – недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку ст.294 ЦПК України.  

  Суддя                                                                                                               М.І. Стамбула